Сайт вчителя ССЗШ № 81 ім. П. Сагайдачного м. Львова Наталії Романівни

 

Проекти та матеріали біологія 7 клас




Теми проектів з біології (7 клас):

Міні-проект (за вибором)

 

Тема 1. Різноманітність тварин:

 

1) Тварини рекордсмени.(+)

2) Як утворюються коралові острови?

3) Як утворюються перлини?

4) Тварини - будівельники. (+)

 5) Зуби ссавців. (+)

 

Тема 2.  Процеси життєдіяльності тварин:

 

6) Майстерність маскування. (+)

7) Як бачать тварини.(+)

8) Турбота про потомство.

 9) Як тварини визначають напрям руху.

 

 Тема 3. Поведінка тварин:(+) (матеріали та відео до даної теми можна знайти в розділі зоологія:    http://nataliyarsh.io.ua/s1927090/zoologiya )

 

10) Угруповання тварин.

11) Чому мігрують тварини.

12) Як спілкуються тварини.

13) Як вчаться пташенята.

 14) Як тварини користуються знаряддями праці

 

Тема 4. Організми і середовище існування:

 

15)  Як тварини пристосовані до життя в різних умовах.

16) Заповідні території України.

 

Готові проекти:

Тема 1. Різноманітність тварин:

 1) Тварини рекордсмени.

2) Як утворюються коралові острови?

3) Як утворюються перлини?

4) Тварини - будівельники. http://e-kniga.in.ua/product/proekt_na_temu__tvarini_budvelniki/

 5) Зуби ссавців.

 Тема 2.  Процеси життєдіяльності тварин:

6) Майстерність маскування.

7) Як бачать тварини.

8) Турбота про потомство.

 9) Як тварини визначають напрям руху.

  Тема 3. Поведінка тварин:

 10) Угруповання тварин.

11) Чому мігрують тварини.

12) Як спілкуються тварини.

13) Як вчаться пташенята.

 14) Як тварини користуються знаряддями праці

Тема 4. Організми і середовище існування:

 15)  Як тварини пристосовані до життя в різних умовах.

16) Заповідні території України.

 

 

 

 Матеріали та посилання на матеріали до проектів - 7 клас:

Тварини рекордсмени.

зображення:

https://www.google.com.ua/search?q=Тварини+рекордсмени.&client=opera&hs=pRt&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwi8j7K5p8TPAhXJCSwKHUz-D80Q_AUICCgB&biw=1366&bih=630

відео і презентації:

https://www.youtube.com/watch?v=1UG5AzaZX0o

https://www.youtube.com/watch?v=sOpa4l5-eis

https://www.youtube.com/watch?v=gi6yaZnbTQI

http://svitppt.com.ua/prirodoznavstvo/tvarini-rekordsmeni.html 

http://www.slideshare.net/tata360/ss-31006835

текст:

https://www.google.com.ua/search?q=Тварини+рекордсмени.&client=opera&hs=MnY&biw=1366&bih=630&tbm=nws&source=lnms&sa=X&ved=0ahUKEwi9hIfSp8TPAhWMDSwKHVvfBaMQ_AUICigD&dpr=1

 

Тварини – рекордсмени світу

        
    Найбільші тварини нашої планети — блакитні кити. Вони досягають ваги 150-180 тонн і 33-х метрів у довжину. Якщо такого кита поставити на голову, він буде заввишки з десятиповерховий будинок.


  


     Найменша тваринка — землерийка-малятко. Вона важить не більше 2 г.





     Найбільшою кількістю зубів природа наділила садового слимака, який водиться в Америці. Його язик має 135 рядів зубів по 105 зубів у кожному. Коли слимак прогризає підземний коридор, він орудує 14175 зубами.




    Черепахи бувають вагою до 480кг, довжиною до 2,5 метра, живуть до 200 років. 





Білки, що живуть на Філіппінських островах, із допомогою хвоста можуть здійснювати стрибки на 70 метрів.





    Борсук - єдина тварина, яка спить на спині. 
 

Є такі літаючі риби, котрі, набираючи у воді максимальної швидкості, потім літають у повітрі 150 метрів.





    Антилопа може пробігти без зупинки 100 кілометрів.
    



    
 В Індії живе павук, який може обходитися без їжі протягом 18 років.

 


 
 В ірландського оленя розмах рогів доходить до чотирьох метрів.(http://forchildren456.blogspot.com/2014/12/blog-post_10.html)

 

Рекордсмени серед тварин


Розмаїття форм тіл і типів поведінки тварин цілком зрозуміле, оскільки розвивалися вони в різних природних умовах. Кожна група тварин має своїх рекордсменів.

   Основні дані: 

Тварини-рекордсмени 

   Найшвидший наземний ссавець: гепард, який, коли женеться.за здобиччю, розвиває швидкість 120 км/год. 
   Найповільніший наземний ссавець: трипалий лінивець пересувається по деревах зі швидкістю 100 м/год. 
   Найвищий наземний ссавець: жираф. Його зріст сягає 6 м. 
   Найменший ссавець: малий підковоніс, довжина якого становить 29-33 мм, а маса - 3,6-8 г. 
   Найбільший безхребетний: гігантський кальмар. Разом зі щупальцями його довжина складає понад 20 м. 
   Найтриваліша вагітність: 660 днів, або близько 22 місяців, у індійського слона. 
   Найкоротша вагітність: 10 днів у більшості опосумів. 
   Найдовше живуть: деякі сей-шельські гігантські черепахи -до 300 років. 
   Найдовший міграційний шлях: полярний крячок щороку пролітає 40 000 км від північного полюса до південного і назад. 

  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

 

 

     

  • Жаби здатні пристосуватися до життя за самих різноманітних умов. Вони можуть жити на висоті 8 000 м над р. м. (в Гімалайських горах) і у вугільних і шахтах на глибині 340 м. і
  • Жук-ковалик, довжина якого складає 10 мм, рятуючись від ворогів, здатний підстрибнути вгору на 30 см.
  • Летючі риби можуть подолати повітрям відстань близько 1 км, при цьому край їхнього хвостового плавника знаходиться У воді.
  • Найбільшою здобиччю, яку коли-небудь ковтали цілою, була імпала вагою 59 кг. її проковтнув ієрогліфів пітон.
  • Гаттерія (інша назва - тау-тара)- це новозеландський плазун, температура тіла якого коливається в межах 7-12°С. Із-за повільного обміну речовин дихання цього плазуна також повільне - він набирає повітря в легені всього один раз на годину.
  • Чорні крячки в перші три-чотири роки свого життя ніколи не опускаються на землю. Відпочиваючи, вони ширяють у небі завдяки повітряним потокам. Альбатроси, залишивши місця гніздування, вперше ступають на землю у віці 6-7 років.
  • Рекордсменка з поїдання людей - тигриця з Хампурат, яка за 8 років убила 438 людей. Чимало людей стають жертвами крокодилів, але кількість таких випадків ніде не фіксується.

 


   Зовнішній вигляд або поведінка деяких тварин можуть видатися дивними, проте вони не безглузді. Зазвичай це прояв пристосованості тварин до специфічних умов навколишнього середовища. 

ВЕЛЕТНІ І КАРЛИКИ


   В океанічних водах пліч-о-пліч живуть найдрібніші і найбільші види тварин. Синій кит, довжина якого - приблизно 33 м і маса 140 тонн - найбільший на земній кулі ссавець: його маса дорівнює масі ЗО африканських слонів. Такі гіганти можуть жити тільки в морі. Планктон, яким харчується кит, складається з найдрібніших тварин - деякі з них видно тільки під мікроскопом. Основу раціону кита складає криль - рачок завдовжки близько б см. До середини XVIII століття на Мадагаскарі жив епіорніс - птах заввишки 3 м, який харчувався листям та іншою рослинністю. Його описував у своїх записах відомий мандрівник Марко Поло. Найбільшим птахом у світі є африканський страус, його маса складає приблизно 156 кг. Він у сім разів важчий за найважчого літаючого птаха, дрохву, маса якої досягає 22 кг. Якби дрохва важила більше, то вона не змогла б піднятися в повітря. Крила у страуса та в інших птахів, що не літають, в процесі еволюції зменшилися, зате в них розвинулися сильні ноги. 

ОТРУЙНІ ТВАРИНИ


   Отруйні тварини зустрічаються серед плазунів, земноводних, комах тощо. Напевно, найбільш сильнодійну отруту у світі має південно-американський дереволаз. Невеличка жабка завдовжки 2 см виділяє таку кількість отрути, що нею можна обробити наконечники 50 стріл. Одного грама отрути дереволаза вистачить для того, щоб убити 100 000 чоловік. 
   Яскраве забарвлення дереволазів служить застережливим сигналом для ворогів: „тримайтеся від мене подалі". Яскравим забарвленням для відлякування ворогів також послуговуються і багато отруйних комах. Деякі з них стають отруйними тільки після того, як вони з'їдають певні отруйні рослини. 
   Данаїда великий монарх містить у собі стільки отрути, що її б вистачило, аби убити людину. Багато тварин використовують отруту для вбивання здобичі. У крупних губоногих є отруйні щелепи, укус яких є досить болісним. Укол деяких скорпіонів для людини є смертельним. Найотруйнішими з павуків є бразильські павуки родини РНопеиігіа. їхній укус може призвести навіть до смерті людини. Серед ящірок також зустрічаються отруйні особини. Отрути жилатьє, ящірки, яка мешкає в південно-західній частині США, вистачить для того, щоб убити двох дорослих чоловіків, проте вона використовує її зазвичай лише як засіб самозахисту. Серед морських мешканців також зустрічаються отруйні особини. Дуже небезпечною є також отрута Еисопиіив {иіуш і отруйних риб, наприклад, бородавчатки. 

КРАСУНЯ АБО ЧУДОВИСЬКО?


   Багато вудильникоподібних здаються людям огидними, проте спосіб їхнього життя дуже цікавий. Ці риби живуть в бездонних глибинах океану. Вони мають надзвичайно широкий рот, а на голові у них є відросток, що світиться на кінці, і який служить приманкою для привертання уваги здобичі. 
   Вудильникоподібних, вкритих шипами, не можна назвати красенями. Оголені шиї грифів справляють відразливе враження, та завдяки ним кров здобичі, яку поїдають ці птахи, не забруднює пір'я. Барвисте оперення багатьох птахів неймовірне красиве. Воно служить для приваблення самок і застереження суперників. У птахів, що гніздуються на землі, навпаки, оперення є непоказним. 

ДОСЯГНЕННЯ БЕЗПЕКИ


   Найбільшим документально описаним скупченням тварин одного виду була зграя криля в арктичних водах. Вчені вважають, що її маса могла досягати 10 мільйонів тонн. 
   Також винятково численною була зграя дельфінів, що спостерігалася в Чорному морі, - понад 100 000 тварин. У наші дні дельфіни в Чорному морі зустрічаються вкрай рідко. Перелітні голуби в XIX столітті збиралися у величезні зграї. Очевидці описували, що при появі такої зграї „світло полуденного сонця було заьмарено, немов під час сонячного затемнення". Ці птахи, на превеликий жаль, були винищені. 
   У XIX столітті по Південній Африці пересувалися 10-мільйонні стада спрингбоків. Інфекційні хвороби, якими вони заражалися від великої рогатої худоби, а також полювання на них, стали причиною надзвичайно швидкого скорочення їхньої кількості. Масові міграції гну ще можна спостерігати в заповіднику Серенгеті. Деякі види метеликів збираються в багатомільйонні зграї. Жителі острова Пасхи в Індійському океані щороку бувають змушені залишати свої будинки через нашестя крабів. 
   Незрівнянний шарм мають фламінго, які ходять великими групами по мілководдю, зайняті пошуками маленьких рачків. Фламінго гніздуються колоніями, що забезпечує кращу охорону від ворогів. Тварини утворюють колонії або стада для досягнення необхідної для їхнього життя безпеки.(http://www.zoolog.com.ua/povedinka46.html)

 

НАЙШВИДШІ

 

  • Найшвидша наземна тварина - гепард. Наделастичний хребет і довгі лапи дозволяють йому розганятися за 2 секунди до 75 км/год, а за 3 - до 110 км/год, що перевершує показники розгону більшості спортивних автомобілів. Відомий випадок, коли гепард подолав відстань близько 650 метрів за 20 секунд, що відповідає швидкості 120 км на годину. Абсолютний рекорд швидкості гепарда - 128 км на годину. Якщо людський рекорд в бігу на 100 метрів, встановлений ямайцем Усейном Болтом, становить 9,58 секунди, то гепард може пробігти стометрівку за 3,5 секунди. При цьому гепард може підтримувати високу швидкість не більше півкілометра.
  • Найшвидша птах - сапсан. У пікіруючому польоті сапсан розвиває швидкість до 440 км/год.
  • Найшвидша риба - вітрильник, який може розвинути швидкість 109 км/год.

 

 
 



  • Листоколосник бамбуковий - рослина, що росте на півдні Китаю. Йому належить рекорд з швидкості  зростання. За кілька місяців листоколосник может вирости до 30 метрів у висоту.
  • Найшвидший морський ссавець - касатка. Вона може плисти зі швидкістю 55,5 км/год.
  • Найшвидша комаха - американський тарган, який за одну секунду може пробігти відстань, яка в 50 разів перевищує довжину його власного тіла. Для спринтера-людини це відповідало б швидкості 330 км/год. Для таргана це швидкість -  5,4 км/год.


НАЙСИЛЬНІШІ
  • Рекорди сили належать комахам, тому що вони можуть піднімати і переносити велику вагу, в десятки разів переважаючу за їх масу тіла. Найсильніший - жуг-носоріг, який здатний носити вагу, що в 850 разів перевищує масу його тіла.
  • На другому місці за силою - мураха, який здатний носити на собі вагу, що в 50 разів перевищує масу його тіла.
  • На третьому місці - люковий павук, який здатний носити на собі вагу, що в 40 разів перевищує масу його тіла.




НАЙБІЛЬШІ
  • Найбільша тварина на планеті - синій кит. Його довжина доходить до 33 метрів, а маса - до 190 тонн.
  • Найбільший наземний ссавець - африканський слон, маса якого може доходити до 7 тонн, а висота - до 4 метрів.
  • Найбільший наземний хижак - білий ведмідь, який може досягати довжини 3,5 метра і маси 1 тонна (що втричі більше маси найбільшого лева або тигра).




  • Найбільший живий організм на Землі - "Пандо" - колоніальна колонія тополі осиноподібної (США, штат Юта). Як встановили вчені, 47 тисяч стебел походять від однієї тополі. Всі 47 тисяч стебел мають єдину кореневу систему і можуть бути названі єдиним організмом, маса якого 6000 тонн. Вік "Пандо" - 80 тисяч років (за деякими оцінками - до мільйона років), що робить його одним з головних кандидатів на звання найстарішого організму планети.
  • Найвища наземна тварина планети - жираф. Найбільший жираф був ростом 5,86 метрів.
  • Найбільша рептилія - гребінчастий крокодил, довжина якого доходить до 7 метрів, а маса - до півтора тонн.
 
 

 
  
  • Рослина з найбільшими квітками - Раффлезія Арнольда (Rafflesia arnoldii). Раффлезія Арнольда паразитує на коренях і стеблах ряду тропічних рослин, не має вираженого стебла, листя і навіть коріння, отримуючи живильні речовини з організму господаря. На уражених частинах рослин утворюються плоско розпростерті квітки з 5 дуже великими м'ясистими листочками. Квіти мають специфічний аромат (гниючого м'яса), що привертає комах (основні запилювачі - лісові мухи). Дозрівання бутона триває протягом декількох місяців, у той же час цвітіння триває кілька днів.
  • Найбільше за обсягом дерево і взагалі найбільший неклональний живий організм на Землі - секвойядендрон (гігантська секвойя або мамонтове дерево) "Генерал Шерман", обсяг якого 1487 куб. м. Вік "Генерала Шермана" - від 2300 до 2700 років. Висота цієї гігантської секвої 83,8 м., Діаметр біля основи 11,1 м., Окружність стовбура - 31,3 м. Дерево має масу 1910 тонн. Для порівняння: маса найбільшого тварини (синього кита) становить до 190 тонн.
  • Дерево з найтовстішим стовбуром - арболіт дель Тулі / Дерево Туле виду таксодіум мексиканський. Дерево росте прямо посеред міста Санта-Марія-дель-Туле в Мексиці. Діаметр стовбура цього дерева - 11,62 метра., Окружність стовбура - 36,2 м. За легендами сапотеків (індіанський народ в Мексиці), дерево було посаджено 1400 років тому жерцем ацтекського бога вітру Ехекатля. Вчені підтверджують, що вік дерева приблизно такий, як про це говорить індіанська легенда.


 
 РЕКОРДСМЕНИ ДОВГОЖИТЕЛІ

  • Найвідоміший довгожитель і представник тваринного світу - губка Xestospongia muta, яка живе до двох тисяч трьохсот років.
  • Довгожителі серед ссавців - гренладскі кити, які можуть жити до 211 років.
  • Довгоживучі наземні тварини - черепахи. Індійська гігантська черепаха Адвайта прожила 255 років.

 


НАЙКРАЩІ СТРИБУНИ У ВИСОТУ

  • Кращі стрибуни серед наземних ссавців - представники сімейства котячих. Гепард може стрибнути на висоту 4,5 метра, а пума - на 4 метри.
  • Третє місце у висоті стрибка серед наземних ссавців належить кенгуру, які можуть стрибнути на 3 метри.
  • Рекорд зі стрибків у висоту серед ссавців належить дельфіну-афаліні, який стрибає на 6 метрів вгору.



  • З риб вище всіх стрибає кета, яка під час міграцій може перестрибувати перешкоди заввишки 3,65 метра.
  • Однак найкращим стрибуном у тваринному світі є блоха, вона може стрибнути на висоту 34 см, що в 150 разів перевищує розміри її тіла.



Для тих, кому ще цікаво дізнатися про рекордсменів у природі пропоную чудовий документальний фільм від компанії ВВС 
"Звірина олімпіада"


 (http://shamalarisa.blogspot.com/p/blog-page_32.html)

 

Якщо людина досягає спортивних рекордів заради слави і нагород, то тварини кожен день повинні встановлювати рекорди швидкості і сили, щоб вижити. У цій статті зібрані різні рекорди представників тваринного царства природи: ссавців, птахів, риб, амфібій, комах, павукоподібних і т. д.

найшвидша наземна тварина — гепард. Сверхэластичный хребет і довгі лапи дозволяють йому розганятися за 2 секунди до 75 км/год, а за 3 — до 110 км/год, що перевершує показники розгону більшості спортивних автомобілів. Відомий випадок, коли гепард подолав відстань близько 650 метрів за 20 секунд, що відповідає швидкості 120 км на годину. Абсолютний рекорд швидкості гепарда — 128 км на годину. Якщо людський рекорд в бігу на 100 метрів, встановлений ямайцем Усейном Болтом, становить 9,58 секунди, то гепард може пробігти стометрівку за 3,5 секунди. При цьому гепард може підтримувати високу швидкість не більше півкілометра.

Друге місце в швидкості серед наземних тварин належить вилорогу (вилорогая антилопа), що живе в Північній Америці. Рекорд швидкості вилорога — 98 км/год, при цьому вилоріг може бігти на високій швидкості значно довше гепарда. Примітно, що такі навички бігу вилоріг придбав у конкуренції з нині вимерли хижаком — північноамериканським гепардом. У сучасній Північній Америці немає хижака, який міг би змагатися з вилорогом в швидкості.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Третє місце у швидкості серед наземних тварин належить африканській антилопі гну, яка може розвинути швидкість більше 80 км/ч.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

найшвидша птах — сапсан. У пікіруючому польоті сапсан розвиває швидкість до 440 км/ч.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Проте в горизонтальному польоті швидше сапсана иглохвостый (колючехвостый) стриж, який може розвинути швидкість 169 км/ч.

найшвидша риба — вітрильник, який може розвинути швидкість 109 км/ч.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

найшвидше морський ссавець — косатка. Вона може плисти зі швидкістю 55,5 км/ч.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

найшвидше комаха — американський тарган, який за одну секунду може пробігти відстань, в 50 разів перевищує довжину свого тіла. Для спринтера-людини це відповідало б швидкості 330 км/год. Для таргана це швидкість 5,4 км/ч.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Рекорди сили належать комах, т. к. вони можуть піднімати і переносити тяжкості, в десятки разів перевищують масу їх тіла. Сильніше всіх — жуг-носоріг, який здатний носити вага, у 850 разів перевищує масу її тіла.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

На другому місці за силою — мураха, який здатний носити на собі вагу, що в 50 разів перевищує масу її тіла.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

На третьому місці — люковый павук, який здатний носити на собі вагу, в 40 разів перевищує масу її тіла.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

найкращі стрибуни у висоту серед тварин

Найкращі стрибуни серед наземних ссавців — представники сімейства котячих. Гепард може стрибнути на висоту 4,5 метра, а пума — на 4 метри.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Третє місце у висоті стрибка серед наземних ссавців належить кенгуру, які можуть стрибнути на 3 метри.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Рекорд зі стрибків у висоту серед ссавців належить дельфіну-афалине, який стрибає на 6 метрів вгору.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

З риб вище всіх стрибає кета, яка під час міграцій може перестрибувати перешкоди висотою 3,65 метра.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Проте кращим прыгуном у тваринному світі є блоха, вона може стрибнути на висоту 34 см, що в 150 разів перевищує розміри її тіла.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

найкращі стрибуни в довжину серед тварин

Далі всіх наземних ссавців кенгуру стрибає. Найдовший зареєстрований стрибок кенгуру склав 13 метрів 63,6 сантиметри.

На другому місці зі стрибків у довжину африканська чернопятая антилопа імпала. Вона здатна стрибнути на 12 метрів в довжину.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

найбільша тварина на планеті — синій кит. Його довжина доходить до 33 метрів, а маса — до 190 тонн.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Найбільше наземний ссавець — африканський слон, маса якого може доходити до 7 тонн, а зростання — до 4 метрів.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Найбільший наземний хижак — білий ведмідь. який може досягати довжини 3,5 метра і маси 1 тонна (що втричі більше маси найбільшого лева або тигра).

найвище наземна тварина планети — жираф. Найбільший жираф був зростанням 5,86 метрів.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Найбільша рептилія — гребенястий крокодил, довжина якого доходить до 7 метрів, а маса — до півтора тонн.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Найбільша змія — анаконда, яка може досягати в довжину 11,5 метрів.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Найбільш довгоживучі тварини

довговічний представник тваринного світу — губка Xestospongia muta, яка живе до двох тисяч трьохсот років.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Саме довгоживучі ссавець — гренладский кіт, який може прожити до 211 років.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

Саме довгоживучі наземна тварина — черепаха. Індійська гігантська черепаха Адвайта прожила 255 років.

Тварини-рекордсмени (27 фото)

На тему спортивних рекордів тварин існують два фільми виробництва BBC: Річна Зоо-Олімпіада (Animal Games, 2004, коментатори дубльованої версії Віктор Гусєв і Василь Уткін) і Зимова Зоо-Олімпіада (Animal Winter Games, 2006, коментатори дубльованої версії Віктор Гусєв і Микола Дроздов). Творці першого фільму представили дотепну фантазію на тему, як проходили б Літні Олімпійські ігри серед тварин. Розміри всіх тварин на іграх наведені в масштабі 1:1 до людського тіла і в такому випадку гепард програє у швидкості тарганові, а збільшений жук-носоріг стає сильнішою зменшеного слона. Справедливості заради варто помітити, що підхід з простим збільшенням дрібних тварин не зовсім правильний у разі оцінки швидкості тварини і його стрибучості, т.к. у разі збільшення тіла збільшуються сила опору повітря, а також сила, необхідна для розгону і т. п.

Набагато цікавіше і правдоподібніше вийшов другий фільм з фантазією на тему Зимових Олимписких ігор серед тварин, де вже не було зміни розмірів тіла, а тварини змагалися з людиною. Особливо захоплюючим вийшов марафон на 50 км. де брали участь північний олень, полярний вовк, імператорські пінгвіни, риби нерки і прославлений норвезький лижник Бьорн Делі.

Короткий опис статті: найбільше комаха найшвидші тварини, найсильніші тварини, найкращі стрибуни у висоту серед тварин, найкращі стрибуни у довжину серед тварин, найбільші тварини, найбільш довгоживучі тварини рекордсмени серед тварин, тварини-рекордсмени, спортивні рекорди тварин. (http://komahy.com/tvarini-rekordsmeni-27-foto/)

 

 


 


 


 

 

 

 

 

Як бачать тварини:

зображення: https://www.google.com.ua/search?q=Як+бачать+тварини&client=opera&hs=642&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwiXwJqf38jLAhVsCpoKHQnGDrAQ_AUIBygB&biw=1517&bih=700&dpr=0.9

https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fsvitppt.com.ua%2Fimages%2F48%2F47795%2F960%2Fimg2.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fsvitppt.com.ua%2Fbiologiya%2Fspriynyattya-svitu-tvarinami.html&docid=BWXMnXJ5b-fVZM&tbnid=OV5NbAR5AuRzrM%3A&w=960&h=720&client=opera&ei=QSzrVuG-NOX-ywPC1ofABA

https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fporadu.pp.ua%2Fuploads%2Fposts%2F2015-02%2Fyak-bachat-sobaki-kolrniy-zr-sobak_134.jpeg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fporadu.pp.ua%2Fdim%2F4072-yak-bachat-sobaki-kolrniy-zr-sobak.html&docid=GaTlSiirx7AS9M&tbnid=7iWDXdHei602CM%3A&w=598&h=283&client=opera&ei=QSzrVuG-NOX-ywPC1ofABA

презентації та відео: 

https://www.youtube.com/watch?v=Iwbu1QZSc9Q

https://www.youtube.com/watch?v=e831SCgprUY

http://svitppt.com.ua/biologiya/spriynyattya-svitu-tvarinami.html

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fkulia.com.ua%2Fwp-content%2Fuploads%2F2015%2F09%2FKulya_9_2015_%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25B7%25D0%25B0%25D0%25B2%25D1%2580%25D0%25B8-e1441445961799-300x283.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fkulia.com.ua%2Fmagazine-news%2Ftvaryny-z-mynuloho%2F&docid=tylIFMNBmF-lIM&tbnid=1WU6hf_q9jPnOM%3A&w=300&h=283&client=opera&ei=iEfyVqP3H8yuswGFrLLgBg#h=283&imgdii=1WU6hf_q9jPnOM%3A%3B1WU6hf_q9jPnOM%3A%3BvamwNCYRpuKMbM%3A&w=300)

 

текст:  

Дуже часто, коли у нас виникають проблеми із зором, ми вирушаємо до окуліста. Лікаря кожна людина може докладно розповісти, що його турбує, що саме він перестав бачити або в чому полягає проблема. Чотирилапі ж наші товариші повідати таких таємниць лікаря не можуть, тому господарям потрібно ретельно стежити за тим, як веде себе їх улюбленець. І головним чином для того, щоб виявити можливі порушення в зорі тварини, для початку варто зрозуміти, як бачать собаки, будучи повністю здоровими.

Що таке зір для тварини?

Для початку треба відповісти на питання: «Що таке зір?» Для будь-якого живої істоти це явище є поєднання роботи ока й мозку. Два елемента організму з'єднані між собою безліччю нервових закінчень, що породжує саме зображення і надалі його сприйняття певним суб'єктом. На те, як бачать собаки наш світ, головним чином впливає робота кори їх мозку. Саме через неї проходить 75 відсотків хіазми, яка відповідає за злагодженість роботи всієї зорової сенсорної системи. Тому собака, у якої пошкоджений мозок або якась його частина, може бути сліпою, при цьому маючи повністю здорові очі. Також саме тому, що собака сприймає все побачене тільки через мозок, у неї, подібно людині, нерідко можуть виникати оптичні ілюзії. Вони найчастіше ґрунтуються на пам'яті тварини (наприклад, щеня, будучи маленьким, залазив під ліжко, а коли виріс, пам'ятаючи цей момент, намагається знову потрапити туди, куди вже не пролізе, при цьому він не бачить, що не пролазить, для нього це відстань здається достатнім). 




Як бачать собаки: колірний зір собак

Поле собачого огляду

Для початку розглянемо, як бачать собаки горизонти, а точніше наскільки широко їх поле зору. Даний аспект в першу чергу залежить від того, як посаджені очі тварини, тому відразу можна відзначити, що у різних порід буде мати зовсім різний огляд. Розташування очей визначає бінокулярне поле, а також бічні ділянки, які захоплює зір. Таким чином, загальна панорама того, як бачать собаки горизонт, становить 240-260 градусів, з яких лише 30-60 - це бінокулярне поле (у людини полі зору становить 200 градусів, бінокулярний огляд - 140). Не забуваємо, що довгий собачий ніс може також стати перешкодою для зору. Що стосується тварин з коротким носом, то в більшості випадків у них очі розставлені ще більше, що робить їх бінокулярне поле меншим. Собаці в огляді чого-небудь ще можу заважати вуха або довга шерсть.

Як бачать собаки: колірний зір собак

Глибина зору у чотириногих товаришів

В залежності від того, як собаки бачать перспективу і відстані, вони можуть з певною точністю розраховувати свої стрибки, швидкість бігу і розмір кроку. Вкрай важливо дане якість для спортивних порід, яким потрібно проробляти різні вправи, в точності потрапляючи у всі мішені і дістаючи до різних висот. Якщо у мозку тварини немає ніяких порушень і стовідсоткове зір, то можна сказати, що собака сприймає глибину куди точніше, ніж людина. Великий зіниця дає можливість не тільки краще бачити в сутінках, але і більш точно фокусуватися на різних предметах, які можуть бути видалені на найрізноманітніші відстані. При цьому зазначимо, що бічне поле зору втрачає свою чіткість і фокусування. Всі предмети, які знаходяться в бічному огляді собаки, виглядають дуже розмито, часто змінюється їх розмір і реальне становище.

Як бачать собаки: колірний зір собак

Світлочутливість собак

Зазвичай цікавих господарів турбує питання про те, як собаки бачать в темряві, бояться вони сутінків і не губляться в просторі, коли гасне світло. Отже, повною, непроглядній темряві собака практично нічого не бачить. Однак у сутінках, в темряві, коли людина вже важко розрізняє все поруч знаходяться предмети, наші чотириногі друзі добре бачать як поблизу, так і в перспективі. Це пов'язано з тим, що у них дуже велика райдужна оболонка, а зіниця вловлює найменші відблиски світла на предметах і передає цей сигнал у мозок. Примітний факт - у всіх порід собак розмір очей практично однаковий, як у «йоржиків», так і у лабрадорів. Також на чутливість зору в темряві впливає прошарок під назвою тапетум, яка знаходиться за сітківкою очі собаки. Вона відбиває світло, за рахунок чого в темряві очі у цієї тварини світящий.

Як бачать собаки: колірний зір собак

Колірна гамма

Дуже спірним є питання про те, як бачать собаки кольору і розрізняють вони їх взагалі. Існує така думка, що чотириногі товариші наші менші бачать навколишній світ в чорно-білій колірній гамі, тобто страждають дальтонізмом. Насправді практика і численні досліди, як практичні, так і біологічні, доводять, що даний тип тварин бачить певний спектр кольорів. Головним тоном, який вони відрізняють від усіх інших, є синій. Світлофор (червоний, жовтий і зелений) вони бачать однаково, блідо-жовтих кольорах. Насправді собаки-поводирі відрізняють сигнали світлофора за їх розташуванням, а не за світінням. У свою чергу, ці тварини розрізняють куди більше відтінків сірого, ніж людина.

Як бачать собаки: колірний зір собак

Контроль руху

Як і всі хижаки, собаки більш різко і оперативно реагують на будь-які рухомі предмети - як великі, так і маленькі. Саме в цьому часто криється відповідь на питання про те, як собака бачить людину. Поки він сидить на місці і не ворушиться, тварина може не помічати його (це не означає, що собака думає, що вона в приміщенні одна, просто зорові рецептори не фіксують людини як об'єкт). Точно так само дані тварини часто ігнорують статичні предмети. Але якщо цей предмет починає пересуватися в просторі, собаки неодмінно за ним слідують. Коли ми починаємо рухатися, наші вихованці реагують на це, прокидаються від легкого дрімота, починають йти за нами, як би переслідуючи. Також відзначимо, що реакція навіть на найменше коливання у собаки куди вище, ніж у людини. Вони вловлюють навіть самі дрібні об'єкти, які пересуваються в повітрі, і уважно відстежують їх траєкторію (наприклад, мошка, комарі або навіть порошинки, які видно на світлі).

Як бачать собаки: колірний зір собак

Чіткість зору домашніх вихованців

Тепер ми не тільки піднімемо зорові здібності представників собачих, але і розглянемо, яким представляється навколишній світ для пухнастих і милих кішечок. Дійсно, в будові кришталика ока, в комплекті колбочок, які припускають кольорове зір, у цих двох тварин є багато спільного. Різниця полягає в різкості і фокусуванні, про що ми зараз і поговоримо. Отже, як бачать собаки і кішки в колірному плані? Практично однаково. Обидва тварин розрізняють безліч сірих відтінків, у той час як зовсім не помічають червоного, помаранчевого, зеленого і жовтого. Кут огляду у них також широкий, значно ширше, ніж у людини. А ось з фокусуванням є істотні відмінності. Якщо собака фронтально бачить кут приблизно в 30 градусів, то зображення у кішки повністю розмито. Чітко така тварина може розгледіти предмети на відстані не більше шести метрів, а будь-які панорами йому представляються в тумані. Що стосується сутінків і повної темряви, кішки тут однозначно виграють і у людини, і у собак. Навіть при повній відсутності світла домашні пухнастики відмінно помічають предмети, які знаходяться поруч з ними.

Як бачать собаки: колірний зір собак

Висновок

Тепер кожен власник приблизно знає, як бачать світ собаки. Фото картин, які щодня постають перед нашими вихованцями, представлені в статті, і ви можете порівняти, наскільки більш блідий, порівняно з нашим, але в той же час великий і чіткий світ у цих тварин. Важливим моментом в зорі собак є фокусування, яка дозволяє зробити гранично чітким і виразним один-єдиний предмет, а всі інші при цьому розмиваються і стають незначними і сірими в очах тварини. Це дозволяє нашим улюбленцям відстежувати найменші коливання в просторі і охороняти нас від небезпеки. (http://poradu.pp.ua/dim/4072-yak-bachat-sobaki-kolrniy-zr-sobak.html)

Як вони бачать? Світ очима 6 різних тварин

Як вони бачать? Світ очима 6 різних тварин

Протягом століть люди навіть не здогадувались, як бачать світ інші тварини. Але сьогодні останні наукові дослідження дають нам змогу зазирнути у дивовижний світ зорової різноманітності. Взяти хоча б бабку - її мозок працює так швидко, що вона бачить рух неначе в сповільненій зйомці. Або голуб, який здатний розрізняти більш тонкі градації кольору, ніж передові комп'ютерні програми. Або змія, яка може бачити в інфрачервоному спектрі. Читайте далі, щоб дізнатись, яким тварини бачать світ.

Кінь

Кінь, як і людина, сприймає окремо зображення від правого та від лівого ока. Як картинки з двох різних моніторів. Ми не помічаємо цього, тому що зображення, отримані кожним оком підсвідомо об'єднуються у зоровому аналізаторі (корі головного мозку) в єдиний образ. Нашарування двох картин, які мало чим відрізняються одна від одної, дає зір у трьох вимірах, який називається «бінокулярним» або «стереоскопічним». Але очі у коня розташовані по різні сторони голови, дві картинки не нашаровуються, і вони не бачать рельєфно. До того ж по центру виникає «сліпа зона» - те що не «засікає» ні праве, ні ліве око.

Мавпа

Мавпи бачать практично як люди. Схоплюють картинку через червоний, зелений та синій кольори. Але єдиного видового бачення світу у мавп немає. В одній і тій же мавпячій родині може бути до шести різних типів дальтонізму. Як і у їх родичів людей, серед приматів-самців дальтоніки зустрічаються частіше, ніж серед самок.

Голуб

Голуби можуть розрізняти буквально мільйони різних відтінків, і вони, голуби, вважаються власниками найпотужніших очей по параметру розрізнення кольорів і відтінків нашого світу. Вони мають набагато більше колбочок (один з двох типів фоторецепторів, периферичних відростків світлочутливих клітин сітківки ока, названий так через свою конічну форму), ніж люди, чим пояснюється здатність цих птахів бачити принаймні в п'яти спектральних діапазонах.

Кіт

Коти не можуть похвалитись гострим зором. Вони більше покладаються на нюх і слух. І хоча коти вміють розрізняти кольори, в порівнянні з людиною сприйняття кольору у них слабше - менш контрастне і яскраве. У колбочках кішок (як і у більшості інших ссавців, крім приматів) відсутній пігмент, чутливий до червоного кольору, тому їх колірний зір нагадує людський зір при протанопії (різновид дальтонізму). Паличок в сітківці котячого ока в 25 разів більше, ніж колбочок, оскільки кішка є нічним хижаком, тому здатність бачити при слабкому освітленні (за яку відповідають саме палички в сітківці) є для неї пріоритетною. Також помічено, що нерухомі предмети кішка сприймає гірше, ніж рухомі, що допомагає їй при полюванні.

Змія

Змії бачать в двох режимах. В першому режимі вони бачать як люди, при чому досить добре розрізняють всі кольори. В другому режимі змії бачать світ немов інфрачервоний датчик, розрізняючи тепло, яке випромінюють живі істоти. Якщо ви настільки невезучий, що зустріли змію, коли вона дивиться на світ в другому режимі, то вам вже не врятуватися і не втекти. На щастя, більшість змій швидше відступить ніж атакуватиме людину.

Бабка

Комахи мають унікальну сегментовану структуру очей - більше 30 000 очних кришталиків на кожному оці. Це дає їм унікальні сенсорні можливості. Але зоровий механізм бабки, ймовірно, найцікавіший серед всіх комах. Мозок бабки працює так швидко, що дозволяє сприймати навколишній світ як би в «уповільненому режимі», що допомагає швидко реагувати на зовнішні загрози. Комахи розрізняють кольори, але, звичайно, не так ясно, як інші тварини. (http://www.eco-live.com.ua/content/blogs/yak-voni-bachat-svit-ochima-6-riznikh-tvarin)

Як тварини бачать


Здатність бачити найбільше впливає на наше сприйняття світу. Чи всі ссавці бачать так само, як люди, і для чи кожного виду тварин здатність бачити є такою ж важливою, як і для нас - людей?

   Основні дані: 

Яке сприйняття світу у тварин 

   Будова очей у ссавців практично не відрізняється. Що й скільки тварина може побачити, залежить від місця розташування її очей на голові. 
   Хижаки (такі, наприклад, як кіт), для того, щоб піймати жертву, повинні добре й чітко її бачити, їхні очі знаходяться в передній частині голови, що надає їм можливість просторового бачення. Вони здатні оцінити відстань до видимої жертви й навколишніх предметів. 
   Гострота зору у ссавців залежить від кількості зорових клітин у сітківці. Найбільше зорових клітин є у хижаків, які навіть на великій відстані прекрасно розрізняють предмет, за яким спостерігають - людині ж такий віддалений предмет здається плямою з неясними контурами. 
   У таких тварин, як кролик, миша або олень, що часто стають жертвами хижаків, очі розташовані по обидва боки голови. Це дозволяє їм досить добре бачити все, що відбувається навколо. Тобто, кут зору широкий, але чіткість зображення дуже мала. Од-наче, завдяки такому пристосуванню, вони фіксують кожного потенційного супротивника, що знаходиться поблизу них. 
   Наприклад, у кроликів кут зору складає всі 360 градуси. Це означає, що кролик може побачити кожного потенційного ворога з будь-якого боку. Коли людина дивиться вперед, кут її зору -навіть без руху голови - складає близько 200°. 
   У кота ж кут зору трохи менший - становить ледь 185°. По тому, яким чином розташовані очі, можна встановити, чи є ссавці, які населяють відкриті території, мисливцями чи жертвами (адже всі степові тварини повинні добре бачити, щоб помітити ворога або знайти здобич). 
   Очі людей і більшості приматів розташовані таким чином, щоб забезпечити достатньо широкий кут зору по вертикалі, а у тварин, на яких ведеться полювання, повинен бути широкий кут зору по горизонталі.


   Для того, щоб бачити, всім тваринам необхідне освітлення. Предмети навколо нас поглинають світло або випромінюють електромагнітні хвилі, які фіксуються за допомогою очей, а потім мозок перетворить їх у зображення. Це є основою процесу, який називається баченням. 

НІЧНЕ БАЧЕННЯ


   Здатність бачити у тварин залежить від інтенсивності світла, яке потрапляє на сітківку. Що дозволяє деяким ссавцям добре бачити у нічний час? Будова очей тварин, які ведуть нічний спосіб життя, майже ідентична будові очей інших ссавців. Різниця лише в тому, що очі у цих вночі, якщо спостерігати за очима лисиці або кота, на які потрапляє світло - їхні очі світяться. Гострота зору цих тварин залежить від щільності наявних у них зорових клітин. У сітківці їхніх очей міститься набагато більше паличок, ніж колбочок. Палички чутливі до інтенсивності світла і передають чорно-біле зображення. 



ЯК ФУНКЦІОНУЄ ОКО


   Очі у всіх ссавців функціонують за тим же самим принципом. Найголовніша частина ока - очне яблуко із зоровим нервом. Перед ним розташована рогівка, яка пропускає світло в око, де сонячні промені заломлюються й направляються в певне місце. За рогівкою знаходиться райдужна оболонка ока (ігіх). 
   В її центрі розташована зіниця, що звужується або розширюється так, щоб пропустити на сітківку певну кількість променів. За зіницею розташований кришталик, че-рез який промені попадають на світлочутливу задню стінку очного яблука - сітківку (геїіпа). Функція кришталика - заломлення променів. Це можливо завдяки зміні форми кришта-лика, що відбувається за допомогою напруження або ж скорочення м'язу повіки. Таким чином кришталик дозволяє побачити і нам далекі та близькі предмети. 
   Сітківка ока складається із шарів клітин, які є чутливими до світла й кольору, і які є з'єднані з мозком. Ці клітини отримують перевернуте зображення предметів, а зорові нерви передають його в мозок. 
   Мозок сортує одержані по-відомлення та створює з них зображення. Можна тільки дивуватися тому, що мозок здатний створити зображення, яке відповідає дійсності, зі, здавалось би, неповної й перекру-ченої інформації. 

БАЧЕННЯ КОЛЬОРІВ


   Кольорові предмети роз-різняти легше. Як очі розпізнають кольори, і як тварини їх розрізняють? Відомо, що електромагнітні хвилі, які випромінюють предмети, мають різну довжину. Ловші хвилі нами сприймаються як червоно-оранжеві, короткі - як зелені й блакитні. 
   Сітківка ока складається з декількох прошарків, серед яких є шар клітин, чутливих до світла й кольору. У сітківці містяться два види клітин: па-лички, чутливі до інтенсивності світла, і колбочки, що є чутливими до кольору. 
   У деяких ссавців (головним чином у приматів) є три види колбочок: одні з них чутливі до блакитного кольору, другі - до зеленого кольору, а треті - до жовто-зеленого й червоного кольорів. Мозок сприймає й інтерпретує отриману інформацію та створює з неї кольорове зображення. 
   Колбочки можуть сприймати кольори тільки при доброму освітленні, тому вночі нам всі предмети здаються сірими. 
   Тварини, що ведуть нічний спосіб життя (наприклад, коти), ймовірно, не розрізняють кольорів. Учені мають думку, що всі ссавці, принаймні до певної міри, здатні розрізняти кольори. Для їжака, наприклад, важливо бачити жовтий колір, інші ж кольори він не може розрізняти, подібно до того, як і людське око є нечутливим до хвиль ультрафіолетового діапазону. (http://www.zoolog.com.ua/povedinka69.html)

 

 

 

Як бачать тварини?

Кожна жива істота бачить навколишній світ по-різному. У різних видів і представників тваринного світу уявлення про світ складається в різні картинки. Все-таки, як тварини бачать світ?

Багато ссавці не розрізняє червоний і зелений колір. Така здатність властива рибам, рептиліям і птахам. Колірний зір характерно для:

  • Людини.
  • Мавпи.
  • Миші.

Ця здатність розрізняти кольори допомагає визначити, що їстівне, тому як вже дозріло, а що ще не варто їсти. Для мишей, приміром, помідори такі ж червоні, як і для нас. А для кішки помідор - це щось сіре серед листя, і точно неїстівне.

Кішки і собаки

Але в нічний час будь-яка кішка буде орієнтувати набагато краще, ніж людина. Ці тварини по своїй натурі - хижаки, тому в пітьмі їх зіниці розширюються і дають можливість набагато краще бачити. Будова очі у кішки також відрізняється від людського: за сітківкою у них розташований відображає шар, який відкидає світло, що потрапив кішці в очі. Кішки бачать кольори набагато гірше, ніж ми, тому їх світ здається бляклим і сірим. Червоний колір вони зовсім не розрізняють.

Собаки відмінно бачать синій і фіолетовий колір, а також ультрафіолетові промені. Але для них залишається загадкою помаранчевий і червоний колір.

Те, як бачать тварини, ще пов'язано і з тим, на якій відстані розташовані предмети, а також наскільки швидко очей пристосовується до різному положенню предметів. Наприклад, кішки краще бачать те, що знаходиться на деякій відстані від них. Їх зір загострюється приблизно на 2-6 метрах від них. Такий механізм зору дуже зручний під час полювання на мишей або ж птахів.

Мавпи

Мавпи можуть бачити кілька кольорів:

  • Червоний.
  • Зелений.

Тут можна провести паралель з людиною, яка бачить ті ж тону.


Вчені вивели теорію, що так приматам було легше навчитися розрізняти стиглі плоди від зелених. Але існує один дивовижний факт: у Південній Америці на деревах майже не буває червоного листя, які зазвичай вибирають шимпанзе для правильного харчування. Там майже все листя мають зелені відтінок, тому в цих краях у мавп відсутня здатність розрізняти кольори.

Які кольори бачать тварини інших видів

  • Бджоли. Наприклад, бджоли, також не можуть побачити червоного кольору, тому як для них він такий же, як і чорний. Вчені дійшли висновку, що цей вид приваблюють: білі тони; жовті та блакитні тони. Але ось колірний діапазон у бджіл набагато ширше нашого. Тому як їм доступний ультрафіолетове світло. Якщо для нас квітка виглядає білим, то для бджоли він забарвлений в яскраві сині або фіолетові візерунки, за якими легко знайти місце нектару.
  • Птахи. Їм ультрафіолетові промені допомагають виявити здобич. Яструб легко може помітити мишку по тих місцях, де вона метилу свою територію. Адже така територія буде відрізнятися ультрафіолетовим світлом. Зір у птахів просто дивовижне: шуліка може побачити падло з висоти польоту в 2000 метрів.
  • Хамелеон. У хамелеона очі мають дивну здатність - обертатися в різні боки незалежно одне від одного. Так можна побачити дві картини навколо себе: смачну видобуток, наприклад, муху, - попереду та хижого птаха, яка полює на нього, - ззаду.
  • Краб. У крабів поворот кожного ока становить 360 градусів. При цьому кожен краб може ще й розрізнити форму оточуючих його предметів.

Багато досліджень допомагають нам опинитися трохи ближче до світогляду цих дивовижних і різних істот! І тепер Ви теж знаєте, як бачать навколишній світ деякі тварини. (http://olympica.com.ua/713166-yak-bachat-tvarini.html)

Для людей нормально бачити все в трьох вимірах. Нам важко уявити, що хтось може бачити світ по-іншому. Але саме так, нерельєфно, бачить його більшість тварин. Щоб це відчути, Михайло Філонов пропонує виконати наступний досвід: закрийте одне око і спробуйте при цьому наповнити водою кухоль. Цілком ймовірно, вам не відразу вдасться це зробити, особливо якщо гуртка буде знаходитися на певній відстані від ока. Чим же це пояснюється? 

Користуючись одним оком, ви майже втрачаєте здатність бачити світ так, як звикли. Ви не можете точно визначити, на якій відстані, на якій глибині знаходяться спостережувані предмети. Ви бачите все в одній площині. Так і більшість тварин. 

Дуже легко зрозуміти, бачить тварина в трьох вимірах чи ні: досить поглянути, як розташовуються його очі. Якщо вони знаходяться паралельно, по обидві сторони голови, як у коня, голуба чи ящірки, тварина не бачить у трьох вимірах. І навпаки, якщо очі розташовані на передній стороні голови, як у мавп і кішок, можна бути впевненим, що тварина бачить рельєфно. 

Фактично обидва ока бачать предмети під злегка різним кутом. Нашарування двох картин, які мало чим відрізняються одна від одної, дає зір у трьох вимірах, зване ще «бінокулярним» або «стереоскопічним». У тварин, чиї очі розташовані по різні сторони голови, дві картини не нашаровуються, і вони не бачать рельєфно. Обидва способи, за якими тварини бачать, мають як переваги, так і недоліки. 

Наприклад, у коня очі розташовані точно паралельно по сторонах голови, значить, вона не бачить рельєфно. Але все ж вона може, не повертаючи голови, розглянути те, що відбувається збоку і навіть ззаду: зорове поле її величезна. Зір пристосоване до її способу життя - поглинання трави не вимагає оцінки відстані з великою точністю. 

Очі кота знаходяться попереду, у нього бінокулярний зір. Він - мисливець і таке бачення світу для нього важливо: можна точно визначати відстань, з якого необхідно зробити стрибок під час полювання. У природі травоїдних тварин набагато більше, ніж м'ясоїдних. Ось чому число звірів, які бачать у трьох вимірах, невелика. Самі Остроглаз, пильні з усіх тварин - хижі птахи. 

Фактично їх очі розташовані по обидві сторони голови, але вони опуклі і виступають вперед. Тому птахи бачать все, що відбувається попереду і збоку, причому з такою точністю, про яку можна тільки мріяти. Наприклад, сокіл, навіть коли він знаходиться високо в небі, може помітити польову мишу на землі і кинутися до неї з блискавичною швидкістю. 

Чи бачать тварини кольору? Автор досліджень вважає, що деякі їх взагалі не розрізняють. Інші, як, наприклад, бджола, розрізняють кольори, які нам абсолютно незнайомі. Собака погано розпізнає кольору. Навіть якщо її навчити відрізняти, скажімо, жовтий м'яч, вона продовжує плутати його з яким-небудь сірим. Заєць, кішка, єнот, бик теж погано розпізнають кольору. Люди кажуть, що бика приводить у лють червоний колір, але цього просто не може бути. 

Ссавців, дальтонізм, дуже мало. У цьому зв'язку можна назвати остромордой ведмедя і людиноподібну мавпу. Але от якщо предмет забарвлений в дуже яскравий тон, можна бути впевненим, що будь-яка тварина виділить його з інших. І дійсно, адже не дарма ж природа наділила багатьох риб, комах, земноводних та інших тварин яскравим забарвленням. 

Досить добре розрізняють кольори ящірки і черепахи, так як їх очне пристрій містить крапельки жовтого жиру, які грають роль фільтруючих очок. Жир цей покращує контраст і зменшує осліплення зеленим кольором, від якого страждають тварини, що живуть серед трави. 

Звичайно, життєво важливої інформації в наведених фактах немає. Але крім того, що вони просто цікаві, можливо, комусь це допоможе краще зрозуміти світосприйняття свого вихованця.(http://arhiv-statey.pp.ua/index.php?newsid=14133)

 

Тварини - будівельники.

 зображення:

https://www.google.com/search?q=%D0%A2%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8+-+%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8.&client=opera&hs=ZX3&channel=suggest&prmd=ivns&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwj3y_y_3a7JAhXGDiwKHfJ8Dv0QsAQIGg

 

відео:

Корейський пізнавальний серіал «Тварини-будівельники» - See more at: http://serial-online.com.ua/serial-tvaryny-budivelnyky-zhyvotnye-stroytely-animal-builders-online#sthash.fzQHT272.dpuf

http://serial-online.com.ua/serial-tvaryny-budivelnyky-zhyvotnye-stroytely-animal-builders-online

 

тексти:

http://www.zoolog.com.ua/povedinka52.html

 http://pti.kiev.ua/korysna-info/tvarsvit/212-arkhitektori-ta-budivelniki-sered-tvarinnogo.html

 

Міні-проекти з біології, 7 клас

 

Тема 1. Різноманітність тварин

 

за/п

Назва міні-проекту

 

№ журналу

„КОЛОСОК”

Автор та назва статті

Про що йдеться?

1.

Тварини рекордсмени

 

№ 1/ 2006

 

 

 

 

№1/2001

 

 

 

 

№ 9/2013

 

 

 

 

№8/2013

І. Пісулінська

„Коли доброго багато”.

 

 

О. Капачинська„Крихітний лучний народ”.

 

 

Д. Біда „Великий повільний, маленький – швидкий”.

 

Д.Біда. „Великий слабкий, маленький – сильний?”

Про найбільших тварин суходолу.

 

 

 

Про одного із найменших ссавців.

 

 

 

 

 

Про взаємозв’язок розмірів тварини та способом їхнього життя.

2.

Як утворюються коралові острови?

 

№1/2007

 

 

 

 

 

№5/2006

 

 

 

 

№ 6/2009

 

Ірина Пісулінська„Живі прикраси”.

 

 

 

 

І.Пісулінська„Папуги”.

 

 

 

Д.Біда„Цей гарячий, гарячий, гарячий світ…”.

Про значення та необхідність охорони коралових поліпів.

 

 

 

Про риб папуг, які живляться коралами, подрібнюютьїх і утв. кораловий пісок.

 

Як змінюється природа внаслідок зростання середньорічної температури на планеті?

3.

Тварини будівельники

 

№ 1/2010

 

 

№10/2012

І.Пісулінська„Осина школа”.

 

І. Пісулінська„Закохатися у митця”.

Оси будівельники

 

 

Про ритуальні споруди

4.

Міні-проект (за вибором)

Зуби ссавців

 

№ 1/2008

О.Євстігнєєва„РозповідіФелісії”

Про особливості зубів деяких риб, плазунів, ссавців (моржів, нарвалів).

 

 

Тема 2.Процеси життєдіяльності тварин

 

за/п

Назва міні-проекту

 

№ журналу

“КОЛОСОК”

Автор та назва статті

Про що йдеться?

5.

Майстерність маскування

 

 

№1/2008

 

 

 

№2 /2008

 

№4/2008

 

№1/2009

 

№2/2009

 

 

№2/2010

 

 

№4/2010

 

 

№3/2010

 

 

№5/2010

 

 

 

№4/2011

 

 

 

№5/2011

 

 

 

 

І. Пісулінська

„Камуфляж або життя”

 

 

„Суперкамуфляж”

 

„Життя – театр”

 

„Не чіпай!”

 

„Для тих, хто має добру пам’ять”

 

„Розчленована краса”

„Заслужені артисти”

 

„Міняю хвіст на голову”

 

 

„На війні, як на війні”

 

 

І.Пісулінська

„Екстравагантніжовтявки„

 

І. Кук„Ходячі гілки”

 

 

 

В.Сенчина„Співучі стрибуни”

Серія статей про майстерність маскування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про мистецтво виживання

 

Про мистецтво виживання

 

Про забарвлення деяких павуків.

 

Про паличників – майстерність маскування.

 

Про жабок квакш (райок), також про їх майстерність маскування.

6.

Як бачать тварини.

 

№3,5,6,8/2011

 

 

№10/2011

 

І. Федор„Прийшов, побачив, переміг”

 

І. Кук„ЗІРкові” молекули”

 

 

Про зір у тварин.

 

Просто про механізми зорового сприйняття – зір ссавців та людини.

7.

Турбота про потомство.

 

№ 3/2007

 

 

№6/2007

 

 

 

 

№6/2009

 

 

 

№7/2014

 

 

 

 

 

№10/2014

 

 

 

 

№11/2014

 

 

А.Безусько„Метаморфоз”

 

Т.Мантула„Секрети вигодовування потомства”

 

 

І. Пісулінська„З життя одного пагорба”

 

 

І. Шидловська, В. Шидловський„Аборигениавстралії”

 

 

 

І.Пісулінська„Звідки беруться діти”

 

 

 

І.Пісулінська„Якось із запліднених яєць…”

Про розвиток тварин з перетворенням.

Турбота про потомство у комах, птахів, ссавців.

 

Турботи оси бембекса.

 

 

Про сумчастих тварин – кенгуру, про життя і турботу потомство.

 

Закладає розуміння про батьківське піклування у тварин.

Турботливі батьки комахи (І ч.- копрофаги; ІІ ч. некрофаги жуки гнойовики, м’ясні мухи)

8.

Як тварини визначають напрям руху.

 

№ 3/2006

 

Лабораторія „Колоска”:

„Павук та його здобич”

 

Дослід Бойса (1880) – про полювання павука з допомогою павутини.

 

 

Тема 3. Поведінка тварин

 

за/п

Назва міні-проекту

 

№ журналу

“КОЛОСОК”

Автор та назва статті

Про що йдеться?

9.

Чому мігрують тварини.

№№ 2,3/2008

 

А.Башта „Пташині мандрівки”

 

Про міграції птахів, кільцювання.

10.

Як спілкуються тварини.

 

 

№12/2011

 

 

 

№5/2012

 

 

 

№12/012

 

 

 

 

 

№5/2012

 

 

№7/2012

 

 

 

 

№7/2012

 

 

 

№8/2012

 

 

 

 

№8/2012

 

 

 

№9/2012

 

 

 

№10/2012

 

 

 

№10/2012

 

 

 

№11/2012

 

 

 

№11/2012

 

 

 

№12/2012

І.Пісулінська„Побачити у темряві”

 

В.Соболь „ Це не бджола, а справжнє медоносне чудо!”

 

Д.Біда„Як виникають звуки”

 

 

 

 

І.Пісулінська„І знову про любов”

 

О.Капачинська, В.Малощук„Примітивні органи слуху”

 

І.Пісулінська„Яке ж весілля без пісень?”

 

 

О.Капачинська, В.Малощук„Риби, жаби та інші слухачі”

 

І.Пісулінська„Нумо, до танцю!”

 

 

І.Пісулінська„Шлюбні подарунки”

 

О.Капачинська„Слух у птахів”

 

 

І.Пісулінська„Закохатися у митця”

 

О.Капачинська, В.Малощук„Слух у ссавців”

 

І.Пісулінська„Весільні феєрверки”

 

І.Пісулінська„ Жива електрика”

 Про спілкування з допомогою світлових сигналів.

 

Також і про спілкування бджіл.

 

 

Корисно знати, щоб розуміти, як тварини спілкуються з допомогою звуків.

 

 

Про мову запахів

 

 

Слух у спілкуванні тварин і не лише...

 

 

 

Про пошуки шлюбного партнера – звукове спілкування.

 

Слух у спілкуванні тварин і не лише...

 

 

 

Про мову жестів та рухові демонстрації.

 

 

Про мову жестів та рухові демонстрації.

 

 

Слух у спілкуванні птахів.

Про мову жестів та рухові демонстрації.

 

Слух у спілкуванні ссавців.

 

 

Про спілкування з допомогою світлових сигналів.

 

 

Про механізми спілкування світлом.

 

 

 

Тема 4. Організми і середовище існування

 

за/п

Назва міні-проекту

 

№ журналу

“КОЛОСОК”

Автор та назва статті

Про що йдеться?

11.

Як тварини пристосовані до життя в різних умовах.

№4/2007

 

 

№5/2007

 

 

 

 

№4/2008

 

 

 

№ 4, 2006

 

 

 

№5/2012

 

 

№6/2006, №2/2007

 

 

№12/2012

 

 

 

 

№4/2008

 

№6/2008

 

№3/2009

 

№4/2009

 

 

№8/2013

 

 

 

 

№11/2013

 

 

 

 

№9/2014

 

Т.Мантула„Правила виживання”

 

Т. Мантула„Робочі та вихідні дні вальнопотової залози”

 

О.Євстігнєєва„Про вуха тварин”

 

 

І.Пісулінська„Екзопроблеми”

 

 

А.Гірна„Хижаки на книжкових полицях

 

І. Пісулінська „А хто, хто в Антарктиді живе?”

 

Н.Чіпак„Зоопарк на голові, або Проблеми на нашу голову”

 

О. Євстігнєєва„Про вуха тварин”

О.Євстігнєєва„Кому який хвіст потрібен”

О.Євстігнєєва„Про покриви тварин”

О.Євстігнєєва„Лапи, лапки, лапища”

 

Пісулінська І. „Злодюжки”

 

 

 

Т.Тарбінська„Його величність хвіст”

 

 

 

Жак-Ів-Кусто, ІвПакале„Бобри”

Пристосувальна поведінка тварин (малюків).

 

Пристосування тварин до середовища життя.

 

 

 

Про адаптації тварин до умов навколишнього середовища.

 

Взаємозв’язки живих організмів – паразитизм, мутуалізм.

 

Екосистема на книжковій полиці.

 

Про тваринний світ Антарктиди.

 

 

Пристосування вошей до життя у волоссі.

 

 

 

Про адаптації до середовища у тварин.

 

 

 

 

 

 

 

Про симбіоз різних організмів як пристосування до середовища

 

Про адаптації до середовища життя.

 

 

 

Про життя і пристосування до середовища  бобрів.

 

 

 Зуби ссавців:

 Зображення: https://www.google.com/search?q=%D0%97%D1%83%D0%B1%D0%B8+%D1%81%D1%81%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2.&client=opera&hs=tF&channel=suggest&prmd=ivns&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwjpq4Ww3N3JAhUHmHIKHctMCgUQsAQIFA

 

відео:

https://www.youtube.com/watch?v=tjov1qa7Z9w

 

Зуби
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. 
Зуби людини
Побудова і склад людського зуба
Зу́би — кісткові утворення в ротовій порожнині хребетних тварин, використовуються для розкушування і пережовування їжі, а також з метою нападу і захисту. Вони розміщені у комірках щелеп і сполучені із ними зв'язками, що є своєрідними амортизаторами при жуванні. У дорослої людини 32 зуби: два різці, одне ікло, два премоляри і три моляри з кожної сторони кожної щелепи. Зуб складається з емалевого покриття (затверділих відкладень кальцію), дентину (товстого кісткоподібного шару) і внутрішньої порожнини, яка містить пульпу, де розташовані нерви і кровоносні судини. Зуби ссавців мають корені, укріплені в кістці щелепи. Шийка зуба розташована в ясні, а покрита емаллю верхня частина - на ним.
Види зубів[ред. • ред. код]

У дорослої людини є 32 зуби. У новонародженої зубів нема. Приблизно після шести місяців у дитини з'являються молочні зуби, які поступово випадають і до 10-12 років замінюються на постійні. Останні дві пари — зуби мудрості — у людини виростають зазвичай у 18-25 років.

Різці мають ріжучий край для відкушування їжі, ікла розривають їжу, малі та великі кутні зуби подрібнюють і перемелюють її. Завдяки подрібненню їжі збільшується поверхня травних ферментів, які полегшують травлення.
Зубна формула[ред. • ред. код]

Типи зубів (мандибула примата)

Зубна формула інформує про розташування зубів (молочних або постійних) у роті. Кількість зубів кожного типу записується для однієї сторони рота: для зубів верхньої щелепи в чисельнику, нижньої — в знаменнику. Загальна кількість зубів в два рази більша ніж записана у формулі. Такий запис виправданий, бо є ссавці з різним розташуванням зубів на нижній і верхній щелепах, наприклад для родини Зайцевих зубна формула має вигляд: I 2/1, C 0/0, P 3/2, M 3/3.

Розшифрування зубної формули ссавців:
I (incisors) — різці,
C (canines) — ікла,
P (premolares) — Премоляри, або передкутні,
M (molares) — Моляри або кутні зуби.

у плацентарних ссавців повна зубна форма (запис одного ряду, наприклад, лівого верхнього) включає: 3I+1C+4pM+3M. Кутні зуби не мають молочних попередників, інші можуть їх мати. Разом кутні та передкутні називають щічними або заікловими зубами.

Зубна формула людини (для постійних зубів): I 2/2, C 1/1, P 2/2, M 3/3. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Зуби)

 

Зуби ссавців розміщені в лунках щелеп. Вони поділені на різці, ікла та кутні. Різці мають загострений край, вони допомагають тварині відрізати від їжі невеликі шматочки. Ікла найчастіше конічної форми і довші за інші зуби. За їхньою допомогою тварини утримують та розривають здобич, а також захищаються від ворогів. Малі та великі кутні зуби перетирають їжу. На їхній поверхні є різно­манітні горбки та згортки, які разом утворюють жуйну поверхню. У рослиноїдних видів добре розвинені різці й кутні зуби, а ікла недорозвинені або зникають. 

Хоча зуби ссавців різноманітні за виглядом, вони однакові за будовою. Кожен зуб складається з особливої речовини - дентину. Частина зуба, що виступає над яснами, ззовні вкрита міцною емаллю. До щелепи зуби кріпляться за допомогою кореня, вкритого твердим цементом. Різці та ікла мають один корінь, кутні - два або три. У більшості ссавців протягом їхнього життя зуби змінюються. Перші зуби називають молочними, у них, на відміну від постійних, які їх замінюють, немає коренів. 

Слід зазначити, що не всі ссавці пережовують їжу. Дельфіни, наприклад, ловлять і ковтають рибу цілою, їхні зуби всі однакові, схожі на ікла та здатні лише утримувати здобич. Вусаті кити зовсім не мають зубів. Живляться вони дрібними організмами товщі води, проціджуючи воду за допомогою особливих рогових пластин («вусів») та язика. (http://ua.textreferat.com/referat-3315-2.html)

 

У представників різних загонів ссавців число зубів сильно варіює: зменшення або збільшення числа зубів пояснюється пристосуванням тварин до різних об’єктів харчування. У хижих число зубів не перевищує 44, а ось у парнокопитних або у гризунів кіль зубів сильно варіює. У деяких неполнозубих 18-20 зубів; у деяких видів сумчастих може бути до 58 зубів, а у представників зубатих китоподібних сімейства дельфінових — 250 зубів. 

Зуби, що виконують різні функції, у різних загонів ссавців і розвиваються в різному ступені. Так, наприклад, у хижих розвиваються потужні ікла (с), у гризунів — різці (i) і корінні (m, рm) зуби, а ікла і часто предкоренние, втрачаються. В результаті між різцями і корінними зубами утворюється беззубі простір — діастема. У слонів, гіпопотамів, дюгоня та інших сильно розвиваються різці, службовці цим тваринам для захисту. Захисну функцію у моржа, дикого кабана, деяких копитних (оленів та інших) виконують ікла.

Функція зубів ссавців позначилася на характері їх прикріплення до щелеп і на особливостях зміни зубів. Зазвичай зуби ссавців сидять в альвеолах щелеп і зміцнюються за допомогою навколишнього зуби сполучної тканини. Змінюються у ссавців різці, ікла і предкоренние зуби і дуже рідко корінні (у сумчастих змінюється тільки останній корінний зуб). У неполнозубих і зубатих китоподібних зуби зовсім не змінюються, і протягом всього життя у них функціонують молочні зуби. Тільки у слонів і ламантинів відбувається постійна поздовжня зміна прала зуба новим, який закладається позаду старого і поступово його витісняє.

Зазвичай зуби ссавців диференційовані на різці, що сидять в альвеолах межчелюстних кісток і передніх частин нижньої щелепи; ікла, що знаходяться позаду різців, і корінні зуби, розташовані на верхньо-і нижньощелепних кістках; корінні зуби діляться на що змінюються в онтогенезі переднекоренние і утворюються один раз заднекоренной <br> Різці зазвичай мають сплощені коронки і гострий ріжучий верхній край. У гризунів вони продовжують рости протягом всього життя звіра. Ікла відрізняються конусоподібної або тригранної коронкою. Будова корінних зубів вкрай різноманітно. Можна розрізнити кілька основних типів цих зубів <br> 1. Ріжучий (секторіальний) - коли гострі і високі горбки, розташовані на жувальній поверхні, з'єднані гострими гребенями. Такі зуби характерні для хижих ссавців; вони пристосовані для розділення їжі на шматки.<br> 2 горбкуватими (бунодонтний) - коли на жувальній поверхні зуба розташовані (зазвичай рядами) тупі невисокі горбки. Такі зуби притаманні головним чином всеїдних і рослиноїдних видів; вони добре виконують функцію жування м'якої їжі.<br> 3. Складчастий (лофодонтний), що відрізняється тим, що на жувальній поверхні зуба емаль утворює складки і гребені. Такі зуби властиві рослиноїдних ссавців.<br> 4. Лунчатий (селенодонтний) - коли складки і горбики емалі на жувальній поверхні зуба мають форму півмісяців. Характерні для деяких копитних.<br> (http://n.zao.com.ua/osoblivosti-budova-zubiv-u-ssavciv-do-izhi/)

 

Зуби, тверді утворення в області рота у тварин і людини, які використовуються головним чином для первинної механічної обробки їжі, але також і для упіймання видобутку, пошуку їжі, демонстрації загрози, нападу, захисту та інших цілей. У безхребетних зуби, як правило, хітинові (тобто з твердого полімерного полісахариду), наприклад у п'явок і молюсків, або вапняні (що складаються в основному з вуглекислого кальцію або інших кальцієвих сполук), як у морських їжаків. Зуби хребетних бувають двох типів: епідермальні і справжні. Епідермальні зуби представляють собою кератінізірованние (подібно нігтям і волоссю) похідні епідермісу (зовнішнього шару шкіри) і зустрічаються у найрізноманітніших тварин, включаючи міног, пуголовків жаб, утконосов і ламантинів (у останніх у вигляді пластин для перетирання рослин). Справжні зуби - костеподобние освіти, зазвичай розташовані по щелепно краю, тим не менш у риб і дорослих земноводних вони можуть бути на небі, на зябрових дугах в горлі чи на м'ясистої складці (риб'ячому «мові») в нижній частині рота. 

Справжні зуби складаються з чітко розрізняються шарів. Основну масу зуба складає дентин - речовина схоже з кісткою, але більш тверде (приклад тому «слонова кістка», що складається з дентину). Дентин - первинна тканина зуба. Він оточує порожнину (пульпу), що містить кровоносні судини, нерви і клітини, що продукують дентин. Видима частина зуба називається коронкою, і вона, як правило, покрита або емаллю, або вітродентіном. Емаль - найтвердіша речовина в тілі. Як і дентин, вона має багато спільного з кісткою і складається головним чином з гідрооксіапатіта (різновиди фосфату кальцію), який міститься і в кості в якості основного мінерального компонента. Емаль являє собою похідне ектодерми (самого зовнішнього тканинного листка ембріона) і типова для зубів ссавців та плазунів. Вітродентін - це склоподібний зовнішній шар дентину; він продукується мезодермою (середнім листком ембріона) і властивий рибам і земноводним, але не вищим хребетним. Прихована в щелепи частина зуба (нижче коронки) називається коренем. Зуби з високою коронкою і коротким коренем, характерні, наприклад, для коня, називають гіпсодонтнимі, а з низькою коронкою і добре розвиненим коренем, як це має місце у людини, - брахіодонтнимі. У ссавців корінь зуба покритий ще одним подібним з кісткою речовиною - т.зв. цементом, який м'якше емалі, але твердіше дентину (дентин і цемент менш мінералізовані, ніж емаль, і тому м'якше). Цемент сприяє міцності зуба і його кріпленню; у деяких видів він присутній також всередині зуба і на його жувальної поверхні. 

Коріння зубів ссавців бувають відкритими або закритими. Зуб з відкритим коренем має широкий отвір в нижньому кінці порожнини пульпи, причому воно залишається широким протягом більшої частини або всього терміну існування зуба. Оскільки клітини в порожнині пульпи, що продукують дентин, можуть безперервно нарощувати його знизу, не закриваючи вхідного отвору, зуб росте безперервно. Прикладом можуть служити бивні слонів і передні зуби гризунів - різці з відкритим коренем, які ростуть все життя. Зуби з закритим коренем мають дуже вузький канал у нижній частині порожнини пульпи: його діаметр достатній лише для проходження кровоносних судин і нервів. Нарощування дентину всередині настільки вузького каналу призвело б лише до закриття пульпарной порожнини; тому, як тільки такі зуби досягають остаточних розмірів та їх коріння закриваються, вони перестають рости. 

У людини, як і у інших ссавців, кожен зуб складається з коронки, одного або декількох коренів і шийки. Коронка - це частина зуба над яснами. Корінь (або корені) знаходиться в щелепної осередку (альвеолі); кісткові утворення, що формують альвеоли і підтримують зуб, називають альвеолярними відростками верхньої та нижньої щелепи, а зв'язку, що сполучає зуб з альвеолярним відростком, - периодонтальної зв'язкою. Шийка зуба - вузька частина кореня в місці його з'єднання з коронкою. 

Типи зубних систем. Людині властива гетеродонтная зубна система, тобто його зуби різноманітні за формою і функціями. У деяких ссавців, зокрема дельфінів, зубна система гомодонтная, тобто всі їхні зуби однотипні за формою і функціями (у дельфіна конічні і гострі, щоб захоплювати слизьку здобич). 

Більшість ссавців, включаючи людину, діфіодонтни - це означає, що у них протягом життя відбувається одна зміна зубів. Спочатку виростають тимчасові, або молочні, зуби. У людини вони з'являються в дитинстві приблизно між 6 місяцями і 2,5 роками; приблизно до 6 років вони починають випадати і поступово замінюються постійними зубами. Період від 6 до 12 років перехідний, коли присутні і молочні, і постійні зуби. Такі тварини, як дельфін і лінивець, монофіодонтни і мають тільки один набір зубів протягом життя. Поліфіодонтних ссавців, тобто тих, у кого зуби змінюються більше одного разу, не існує, однак це спостерігається в акул і деяких інших тварин. 

Зубна система людини. У стоматології розрізняють зуби верхньої щелепи і нижньої щелепи. І ті, і інші поділяються на чотири категорії: різці для розрізання їжі; ікла і Передкорінні (звані також малими корінними або премолярамі), які еволюційно розвивалися для загарбання їжі, але зараз використовуються аналогічно різцям; корінні (великі корінні, моляри) для перетирання їжі . 

Молочні зуби. Їхній повний набір включає 20 зубів: два різця, одне ікло і два «молочних моляра» (точніше, тимчасових премоляра) на кожній стороні верхньої і нижньої щелепи (4  5 = 20). Перші різці з'являються між 6 і 8 місяцями після народження, а другі між 7 і 9 місяцями. Потім між 14 і 18 місяцями прорізуються перші молочні корінні; розташовані між другим різцем і першим молочним корінним ікла з'являються до 16-18 місяців. Останнім, між 18 і 25 місяцями, прорізується другий корінний. 

У молочних різців та іклів тільки один корінь, верхні молочні корінні мають три корені, а нижні корінні - два. Ці корені розставлені так, щоб залишалося місце для розвитку постійних премолярів (премоляри називаються так тому, що розташовані попереду молярів, а не тому, що раніше прорізуються). Молочні зуби випадають в результаті запального процесу, що призводить до руйнування і розсмоктуванню всіх трьох прикріплюють структур: кореня, що оточує його альвеолярного відростка і периодонтальної зв'язки. Після руйнування системи прикріплення тимчасові зуби випадають, звільняючи місце для постійних. 

Постійні зуби. Повний їх набір включає 32 зуба: вісім різців (чотири верхніх і чотири нижніх), чотири ікла (два верхніх і два нижніх), вісім премолярів (чотири верхніх і чотири нижніх) і дванадцять молярів (шість верхніх і шість нижніх). Перші постійні різці прорізуються в 6-8 років, другі різці - у 7-9 років. Ікла з'являються між 10 і 12 роками. Перший премоляр заміщає перший молочний моляр до 9-11 років, другий премоляр заміщає другий молочний моляр між 11 і 13 роками. Перший постійний моляр з'являється позаду другого молочного моляра у віці 5-7 років. Другий постійний моляр прорізується в 12-14 років. Третій постійний моляр (зуб мудрості) може прорізатися в будь-який час після 16 років; у деяких людей він взагалі відсутній. 

Всі постійні різці та ікла мають по одному кореню. У нижніх першого і другого премолярів теж зазвичай по одному кореню. Перший верхній премоляр частіше має два корені, а другий верхній премоляр - один. Верхні перший і другий моляри мають три корені, а нижні перший і другий моляри - два. Третій моляр (зуб мудрості) може мати різноманітне будову: у верхнього зуба мудрості буває три корені (як у інших верхніх молярів) або інше число коренів або зрощені коріння; у нижнього зуба мудрості (як і в інших нижніх молярів) зазвичай два корені, які також можуть бути зрощеними. 

Хвороби зубів 

Зуби схильні до різних захворювань. Відхилення у розвитку можуть призвести до неправильного прикусу; карієс (ерозія твердої тканини зуба, порівнянна з виразкою м'яких тканин тіла) викликає руйнування зубів; захворювання підтримують тканин можуть призвести до розхитування і випадання зубів. 

Ортодонтія - розділ стоматології, що займається попередженням і лікуванням деформацій зубів і щелеп і їх неправильного взаємного розташування. Вона намагається встановити, яке можливе співвідношення їхніх позицій оптимально для пережовування і ковтання, правильного дихання, мови та зовнішнього вигляду. Е. Енгл, один із засновників ортодонтії, розробив основні концепції ідеального нормального прикусу з урахуванням форми зубів, їх місця і функцій в зубній дузі. 

На жувальній поверхні премолярів і молярів знаходяться горбки і борозенки. Бічні сторони горбків утворюють кути і похилі площини на поверхні зубів. Правильне їх відповідність між верхніми і нижніми зубами - необхідна умова гарного пережовування їжі. 

Пренатальні (внутрішньоутробні) причини неправильного прикусу включають спадкові чинники, захворювання, відхилення у розвитку, висока внутрішньоматкове тиск і недостатнє харчування матері. До постнатальним причин належать недостатнє харчування, захворювання, ендокринні (гормональні) порушення і передчасна або запізніла втрата молочних зубів; смоктання пальця і закусиваніе губ теж можуть сприяти неправильного прикусу. 

Лікування зводиться до того, щоб створити найкращі умови для нормального росту і розвитку зубів і усунути всі чинники, що заважають цьому процесу. Різні ортодонтичні пристосування включають постійні та змінні розпірки і платівки, які використовують для створення тиску на зуби, з тим щоб вони зайняли нормальне положення. 

Зубний карієс - прогресуюче захворювання твердих тканин зубів. Спочатку зовнішній шар емалі і лежить під ним дентин піддаються хімічному руйнуванню органічними кислотами (в основному молочної), які виділяються бактеріями, що знаходяться на поверхні зуба. Це руйнування неорганічної складової зуба поступово призводить до локальної декальцифікації (видаленню кальцію) і оголення органічною складовою (білків і т.п.), швидко розчиняється бактеріальними ферментами. При цьому зазвичай утворюється порожнина («дірка»), що дозволяє процесу руйнування поширитися на тканину пульпи; в результаті зуб стає інфікованим, і виникає зубний біль. 

Доведено, що вуглеводи, особливо сахароза і інші рафіновані цукру, за допомогою бактерій перетворюються на зубної поверхні на кислоти. Найчастіше вироблення кислот пов'язана з діяльністю стрептококів і лактобактерій - назва останніх вказує на те, що основним продуктом їх метаболізму є молочна кислота (лактат). Стрептококи і лактобактерії разом з іншими мікробами утворюють килимові колонії - т.зв. бактеріальний наліт на поверхні зубів, - і їх ферменти перетворюють вуглеводи в кислоти. Чим довше їжа (вуглеводи) зберігається на поверхні зуба, тим більше утворюється кислоти; застрягання їжі в зубах (з-за її липкості або неправильного положення зубів) збільшує час контакту. Однак кислота, що виробляється мікроорганізмами, може і не приводити до карієсу. Розчинення зубної емалі та дентину відбувається в умовах, коли з тих чи інших причин природні буфери, присутні в слині, не забезпечують належної нейтралізації бактеріальних кислот. 

Стійкість до зубного карієсу спостерігається дуже рідко (у США - у 1% дорослого населення). Разом з тим відомі популяції, наприклад ескімоси й окремі народи Азії та Африки, де він практично не зустрічається. Однак зміна умов життя і запозичення «західних» звичок призводять до помітного ослаблення такої стійкості, причому суттєвим фактором розвитку карієсу є збільшення в їжі частки вуглеводів. Індивідуальна стійкість до карієсу залежить від нейтралізуючого кислоту впливу слини, швидкості слиновиділення, присутності антибактеріальних антитіл в слині та хімічного складу зубної емалі. 

На додаток до індивідуальної вродженої стійкості до карієсу є і один зовнішній фактор, що грає надзвичайно важливу роль у захисті зубів від руйнування, - хімічний елемент фтор. Показано, що у людей, що живуть в районах, де питна вода містить фториди, показники руйнування зубів на 40% нижче, ніж у тих, хто п'є Нефторовані воду. Встановлено також, що питна вода з концентрацією 1 частина фтору на 1 000 000 частин води оптимально захищає зуби; підтримку вищої концентрації фтору у воді, з одного боку, досить дорого, а з іншого - не призводить до кращого захисту і викликає (починаючи з концентрації, в 4 рази більшою) фарбування зубної емалі, т.зв. флюороз. Концентрація фторидів на поверхні зубів може бути збільшена і застосуванням фторованих зубних паст. 

Лікування зубного карієсу. При лікуванні карієсу спочатку хірургічним шляхом видаляють розкладається зубну тканину. Потім зуб готують до відновлення його форми і функції (пломбування). Матеріал для пломбування може бути різним, включаючи золоту фольгу, золоті виливки, фарфор, синтетичний цемент, спеціальні смоли, срібну амальгаму. Вибір матеріалу для пломби залежить від ступеня руйнування зуба, його функції та інших конкретних умов. 

Попередження зубного карієсу. Поява карієсу можна практично виключити за допомогою комплексу заходів, що підтримують гігієну ротової порожнини. Необхідно видаляти бактеріальний наліт, використовувати фториди для зміцнення зубної емалі і підвищення стійкості до кислот, обмежити споживання рафінованих цукрів, особливо сахарози, як потенційного джерела кислот. 

Терапія кореневого каналу - метод, за допомогою якого заражена або некротизованих (відмерла) пульпа віддаляється з зуба, після чого кореневий канал і порожнину пульпи збільшують, змінюючи їх форму, дезінфікують і заповнюють. Це запобігає поширенню інфекції на періодонтальної зв'язки і альвеолярний відросток, навколишній зуб. Зазвичай для заповнення каналу використовують смоли з пломбувальним цементом, іноді срібні пломби з цементом. 

Пародонтологія вивчає структуру околозубних тканин, їх захворювання і методи лікування. Ознаками пародонтологичеського захворювання (пародонтиту) служать зміни кольору, форми і структури ясен, а також їх кровоточивість. На рентгенограмі зазвичай видно зміни структури кістки навколо коренів. У краю ясен в області шийки зуба нерідко з'являється ексудат (просочування в'язкої рідини), самі зуби можуть гойдатися. 

Основна причина пародонтологічних захворювань - постійна присутність бактеріального нальоту на зубах, який буває як м'яким, так і твердим (зубний камінь). Наліт спочатку з'являється на рівні ясен, де токсичні продукти, що виробляються бактеріями, викликають запалення ясен - т.зв. гінгівіт. З часом між яснами і зубом утворюється простір (ясенна кишеню), і на корені зуба накопичуються відкладення. Зубний камінь виникає в результаті мінералізації нальоту, який здатний зв'язувати кальцієві і фосфатні солі слини. Бактерії зубного нальоту, викликають пародонтит, відрізняються від кислотоутворюючих бактерій, що сприяють карієсу, перш за все тим, що виробляють різноманітні токсичні речовини, частина яких активно виділяється ними, а частина вивільняється при їх загибелі й розкладанні. Найбільше шкідливу дію надає ендотоксин, що міститься в оболонці грамнегативних бактерій. До мікроорганізмів, що спричиняють пародонтит, відносяться актиноміцети, бактероїди, фузобактерії і ряд грамнегативних бактерій. 

Розвитку пародонтиту сприяють і багато інших чинників. Особливо небезпечні неправильні прикуси і надмірні зусилля при кусання. Погані пломби, невдалі коронки і мости ведуть до накопичення нальоту та підвищують схильність до пародонтиту. Істотно збільшують ймовірність його розвитку та деякі хронічні захворювання, зокрема цукровий діабет і хвороби крові (наприклад, лейкоз). 

Лікування пародонтиту зазвичай складається з двох стадій. На першій стадії видаляють наліт (і м'який, і мінералізованих) з усіх поверхонь коронки і кореня. На другий - виправляють зуби та м'які тканини таким чином, щоб пацієнт міг підтримувати їх у здоровому стані. Часто доводиться підганяти форму зубів і прикус, а також хірургічним шляхом лікувати ясна і кістка під ними. Лікування антибіотиками приносить користь у звичайних випадках і зовсім необхідно при гострому перебігу захворювання. Після завершення лікування часто буває необхідно замінити втрачені зуби і зміцнити хитні, з'єднавши їх «мостом» чи іншого типу пристосуванням. 

Протезування зубів - це наука і мистецтво створення відповідних замін для відсутніх зубів з метою відновлення форми, функціонування та зовнішнього вигляду зубного ряду заради зручності й здоров'я пацієнта. Протезування зубів становить предмет ортопедичної стоматології. 

Тип ортопедичного пристосування залежить від того, що потрібно виправити. В якості матеріалу використовуються золото, золоті сплави, хромокобальтового сплави і акрилові смоли. Вставні зуби можуть бути зроблені з порцеляни, акрилу або металу.

Методи протезування включають заміну всієї коронки або тільки накладку на неї (для відновлення верхньої частини природного зуба), мостовидні протези, знімні часткові зубні протези і повний зубний протез (для заміни всіх зубів). 

Мостовідний протез («міст») - пристосування, прикріплене до двох зубах по обидві сторони того місця, де втрачено один або декілька зубів. Точна виливок (коронка), часто золота або зі сплаву з золотом, закріплюється на якірному (опорному) зубі. Таким чином, опорні зуби підтримують протезувати зуб або кілька таких зубів, що скріпляють один з одним. Закріплений мостовідний протез не може бути з легкістю знято ні пацієнтом, ні лікарем. Якщо опорна частина протеза знаходиться в передній частині рота, з косметичних міркувань золото зазвичай покривають порцеляною або пластиком. 

Частковий знімний протез - пристосування, що спирається на м'які тканини ясен. При цьому природні зуби використовуються для його підтримки і додаткової опори. 

Повний зубний протез замінює всі зуби зубної дуги. Опора і стабільність положення такого протеза залежать від точного його відповідності м'яким частинам рота. 

Відсутні зуби можна замінити зубними імплантантами, які встановлюються хірургічним шляхом. Краще всього, коли імплантант вростає в щелепу в процесі загоєння ясен. Імплантанти також можуть бути використані для фіксації протезів будь-якого типу. (http://ua-referat.com/Зуби)

 

презентація: http://svitppt.com.ua/biologiya/zubi0.html

 

Зуб – це кісткове утворення, розташоване в ротовій порожнині у людини і більшості челюстноротих хребетних тварин (у деяких риб також в глотці), що виконують функції загарбання, утримання їжі, її механічної переробки – пережовування, у хижаків – ще й для її розривання.


Зуби відбулися з плакоїдной луски риб. Вони закладаються у зародка у вигляді епітеліальної складки – «зубної пластинки». Найпростіша форма зубів – конічна, характерна для більшої частини риб, земноводних і плазунів. У ссавців зуби володіють жувальної функцією, тому їх форма ускладнена, і вони диференційовані за формою (гетеродонтізм) на різці, ікла і моляри (Корінні зуби).


Розрізняють три анатомічні частини зуба: вершину, або коронку, шийку і корінь (Або коріння). Основну масу зуба складає дентин, в області коронки він покритий емаллю, у ссавців в області шийки і кореня – цементом. Усередині зуба є порожнина – кореневий канал, заповнений зубної м'якоттю, або пульпою. Канал відкривається на кінці кореня верхівковим отвором, через яке в порожнину зуба проникають кровоносні судини і нервові волокна.


Мезенхимниє клітини дерми утворюють під кожним зачатком згущування (зубні сосочки), над якими епітеліальні клітини зубної пластинки нависають у вигляді ковпачка, т. зв. емалевого органу. Внутрішній шар клітин «зубної пластинки» бере участь в утворенні емалі; зовнішні клітини зубного сосочка – одонтобласти – утворюють дентин, а навколишні його мезенхимниє клітки – цемент. Розвиваються зуби виходять назовні, прорезивая слизову оболонку ясен.


У більшості хребетних зуби у міру зношування замінюються новими. Зміна зубів відбувається або протягом усього життя – поліфіодонтізм (Більшість хребетних, крім ссавців), або тільки раз у молодому віці – діфіодонтізм (Більшість ссавців), або не відбувається взагалі – монофіодонтізм (Деякі ссавці – неполнозубих, китоподібні).


У більшості риб, плазунів і у земноводних всі зуби однакові (ізодонтная, або гомодонтная, система), деякі риби, плазуни і, як правило, ссавці мають зуби різної форми (гетеродонтная система).


У круглоротих розвиваються особливі рогові зуби, не гомологічні зуби челюстноротих хребетних.


У риб зуби розміщуються в м'яких тканинах і кістках ротової порожнини, на зябрових дугах (глоткові зуби). Існують риби (наприклад, юнові і коропові), що мають лише глоткові зуби. Дорослі осетрові риби не мають зубів.


У земноводних зуби розташовуються на кістках ротової порожнини.


У плазунів зуби здебільшого приростають до щелеп (до їх краю або до внутрішньої сторони) і рідко розташовуються на інших кістках ротової порожнини.


У крокодилів зуби розміщуються в лунках – альвеолах щелеп.


У отруйних змій у верхній щелепі розвиваються отруйні зуби, забезпечені каналом, пов'язаним з отруйною залозою.


Нині живуть черепахи зубів не мають: їх функцію виконують ріжучі краї рогових чохлів щелеп.


Сучасні птахи зубів позбавлені; копалини птиці (археоптерикс, іхтіорніс та ін) мали зуби, розташовані в альвеолах щелеп.


У ссавців зуби сидять в альвеолах щелеп.


Відсутні зуби у дорослих особин деяких неполнозубих, в однопрохідних, у беззубих китів.


Передні зуби – різці (від 1 до 5 пар в кожній половині верхньої та нижньої щелепи) долотовідной форми, служать для захоплення і розрізання їжі; наступні за ними ікла (1 пара) конусоподібні, служать для захоплення і розривання їжі (в хижих) і є знаряддям захисту (у всеїдних парно-і непарнокопитних, деяких ластоногих і китоподібних). Задні зуби – корінні (до 8 пар), мають складну форму і служать для перетирання їжі; серед корінних розрізняють предкоренние, або ложнокоренние (3-4 пари), та істинно корінні (3-4 пари), забезпечені 2 або більше країнами. Форма і число зубів у різних видів ссавців більш менш постійні і є важливою систематичною ознакою.


У хижих число зубів не перевищує 44; біля парно-і непарнокопитних, гризунів та ін число зубів сильно варіює; деякі неповнозубих мають 18-20 зубів; деякі сумчасті – до 58; зубаті китоподібні сімейства дельфінових – до 250 зубів.


В залежності від функції різні зуби розвиваються нерівномірно (наприклад, бивні). У хижих добре розвинені ікла, у гризунів – різці і корінні, а ікла втрачаються, і на їх місці утворюється беззубе простір – діастема.


У деяких ссавців зуби ростуть постійно (наприклад, різці гризунів). У напівмавп і мавп число зубів скорочується до 32 (вузьконосий мавпи), що збігається з числом зубів у людини.


У людини зуби, крім пережовування, відкушування і утримання їжі, відіграють велику роль у проголошенні деяких звуків, а також (особливо передні) впливають на зовнішній вигляд обличчя. Зуби в щелепах розташовуються дугоподібно. Зуби верхньої і нижньої щелеп змикаються по анатомічних утворень, створюючи прикус.


Залежно від форми і призначення зуби ділять на різці з плоскою коронкою і ріжучим краєм (служать для кусання їжі), ікла з конусоподібною коронкою (служать для відривання їжі), премоляри, або малі корінні (з коронкою кубовидної форми, з двома горбками на жувальній поверхні), і моляри, або великі корінні (з 4-5 горбками на жувальній поверхні), служать для розмелювання їжі. Різці, ікла і премоляри (окрім 1-го і 2-го верхніх) – однокореневі, 1-й та 2-й верхні премоляри і нижні моляри – двукорневие, верхні моляри мають три кореня.


Кожній людині притаманні індивідуальні форми зубів, відповідні формі овалу обличчя, що має важливе значення в протезуванні і судово-медичній практиці.


Зв'язок кореня зуба з альвеолою щелепи здійснюється волокнами кореневої оболонки (періцемент, періодонт), які одним кінцем прикріплені до цементу, іншим – до стінки альвеоли. Шийка зуба щільно охоплюється яснами, край якої вільно прилягає до зуба, утворюючи щілиноподібні простір (кишеню), що тягнеться по всьому колу зуба на глибину 1-2 мм.


Розрізняють: молочні зуби – по 10 в кожній щелепі (4 різці, 2 ікла і 4 моляри) і постійні – по 16 в кожній щелепі (4 різці, 2 ікла, 4 премоляри і 6 моляров).


Формування зубів у плода починається з 5-го тижня ембріонального періоду. При народженні дитини всі 20 молочних зуба лежать в альвеолах щелеп. Внутрішньоутробно формуються також і деякі постійні зуби: 1-е моляри, різці і ікла. Всі інші постійні зуби починають формуватися після народження дитини.


Прорізування зубів відбувається двічі в житті людини: молочні у дитини ріжуться у віці від 6 до 24-30 міс., Постійні – від 5-6 років до 14 (треті моляри, або «зуби мудрості», – від 17 до 25 років).


Захворювання зубів можуть виникати від дії на зуби несприятливих факторів, в результаті захворювань внутрішніх органів і систем організму і бути вродженими. Хворі зуби можуть служити осередком інфекції і привести до важких порушень діяльності шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, нирок, суглобів. Найбільш поширеними ураженнями зубів є: зубний камінь, карієс зубів, пульпіт, періодонтит та ін


Форма і будова зуба людини вивчаються і антропологами. Зуби зберігаються краще інших копалин кісткових залишків древніх людей, тому їх дослідження зіграло велику роль при вирішенні проблеми походження людини. В процесі еволюції людини його зуби зазнали редукцію, що виразилася в зменшенні розміру зубів і спрощення їх коронок.


Ікла і різці скоротилися в розмірах вже у прегомінід і ранніх гомінідів. Премоляри і моляри змінювалися впродовж всього процесу антропогенезу під дією різних факторів (зміна характеру їжі, загальні зміни розмірів і форми лицьового черепа, генетичні фактори).


Сучасне людство неоднорідне щодо будови зубів. Внаслідок довгої ізоляції в минулому на різних територіях в одних груп та чи інша дрібна морфологічна деталь виражена часто, в інших рідко. Ці відмінності вивчаються етнічною антропологією і використовуються поряд з іншими антропологічними даними для вирішення проблеми расо-та етногенезу. (http://vidpo.net/dlja-chogo-sluzhat-potribni-zubi.html)

 

Майстерність маскування.

 

зображення, відео, презентації:

http://www.slideshare.net/zavmk/ss-11433082

 

 

Майстерність маскування - це здатність тварин виробляти захисне забарвлення або набувати захисної форми, яка надає їм максимальної подібності з місцем існування.

   Основні дані: 

Зміна забарвлення 
   Хамелеон здатний змінити своє забарвлення відповідно до навколишнього середовища. У шарах його шкіри знаходяться пігментні клітини, які містять барвники. З їх допомогою хамелеон може змінювати забарвлення шкіри. Ця незвичайна тварина міняє колір залежно від забарвлення навколишнього середовища, температури або при роздратуванні. Хамелеон може змінити свій колір протягом 15 хвилин. Стан його пігментних клітин регулюється нервовою системою. 
   Інші тварини, наприклад, восьминоги і кальмари, здатні змінити забарвлення тіла протягом декількох секунд, оскільки їхні пігментні клітини також регулюються нервовою системою. Камбала і палтус імітують забарвлення морського дна і до того ж вони частково зариваються в пісок, щоб посилити ефект маскування. Якщо таку рибу покласти, наприклад, на шахівницю, то її тіло покриється... чорно-білими квадратиками. 
   Інші риби, жаби, раки і краби не володіють здатністю змінювати колір свого тіла, проте, пристосовуючись до оточення, вони можуть ставати дещо світлішими або темнішими. 
   Деякі птахи і ссавці, такі як куріпка, звичайний песець, заєць-біляк та інші, пристосовуючись до зрвнішних умов, міняють свій літній наряд на зимовий, який буває білим, як сніг, або сірим, як голі дерева. 

Березовий п'ядак 

   До часів промислової революції у Великій Британії існував тільки один колірний різновид березового п'ядуна. Білі метелики з маленькими темними плямочками на крилах досконало імітували забарвлення порослої лишайниками березової кори, на якій вони вдень відпочивали, і завдяки цьому були малопомітними. У XIX столітті фабрики почали викидати в атмосферу багато сажі, від якої стовбури дерев чорніли. На темному фоні було легко помітити білих метеликів, тож птахи їх одразу знаходили. У цей час почали з'являтися темно забарвлені особини, існування яких раніше було неможливим - на білих стовбурах дерев птахи їх легко побачили б. Темні метелики успішно розмножувалися, оскільки рятувалися на стовбурах дерев, що потемніли. Так, у результаті мутації, виникла домінантна популяція темно забарвлених п'ядунів. Нині стан навколишнього середовища у Великій Британії поліпшується і знов спостерігається збільшення кількості світло забарвлених березових п'ядунів.


   Приклади мімікрії зустрічаються серед різноманітних представників усього тваринного світу - від комах до ссавців. Одні імітують рослинність, інші - стають подібними до каменів або пташиного посліду. Прекрасний приклад маскування - нічні метелики, які в денний час є абсолютно непомітними. 
 

ІМІТАЦІЯ РОСЛИН


   У лісах часто можна зустріти найкращі приклади маскувального забарвлення тварин. Нерівномірне сонячне освітлення привертає у ці місця плямистих і смугастих тварин, які майже повністю зливаються з оточенням. 
   Деякі метелики, наприклад, подібні до ураженого цвіллю листя. Богомол, якого важко відрізнити від сухої гілочки, сидить нерухомо, підстерігаючи на здобич. Серед зеленого листя і сухої трави ця довгаста комаха є практично непомітною. Гусениці п'ядунів навчилися добре імітувати гілочки, і у них на спинах навіть з'явилися своєрідні „бруньки". Видати їх можуть тільки необережні рухи. Плоске коричневе тіло рогатої жаби абсолютно непомітне серед опалого листя. 
 

ПТАХИ


   Самки фазана, дрімлюги, крижні та інших видів птахів, що гніздуються на землі, мають коричневе оперення з темними і світлими плямами. Таке забарвлення допомагає їм злитися з навколишнім середовищем. 
   Самка малого зуйка відкладає яйця в неглибокій ямці серед гальки. її крапчасті яйця абсолютно непомітні на тлі гальки. Самка також добре замаскована. Завдяки чорним, білим і коричневим смугам контури її тіла здаються розмитими, і ворог її не бачить. Є види птахів, наприклад, круглоносий плавунчик, у яких яйця насиджує самець, тому його оперення непоказне, а оперення самки навпаки, є досить яскравим. Самець і самка вальдшнепа носять скромні наряди. Ці птахи гніздуються на землі, а яйця насиджують як самець, так і самка. 
   Випь (водяний бугай) влаштовує гніздо в очереті. Вона непомітна в чагарниках завдяки тому, що на тілі має подовжні смужки. Відчувши небезпеку, цей птах піднімає вгору дзьоб і поволі погойдується разом з очеретом, тож помітити його практично неможливо. Для австралійських жаборотів характерною є спеціальна маскувальна поза. Вони сидять на гілці, витягуються вгору і застигають в такому положенні -здається, ніби це не птах, а зламаний сучок. У багатьох птахів, що живуть у кронах дерев, блакитні груди і зелені спинки. Зверху птах подібний до листка, а знизу подібний до темної цятки в небі. Це дозволяє пташкам уникати небезпек. 
 

ССАВЦІ


   Ссавці також користуються захисним забарвленням. Завдяки смужкам на тілі зебри і плямам на шкурі жирафа мисливець бачить не тварину, а радше безформну масу, що зливається з оточенням, тому йому важко виділити зі стада окрему тварину як потенційний трофей. Левові його пісочна масть допомагає злитися з оточенням, завдяки чому він може близько підкрастися до здобичі. 
   Смугаста шкура тигра непомітна в контрастному освітленні джунглів. Шерсть лінивців у вологу пору року набуває зеленуватого відтінку. 


 

ІНШІ ПЕРЕВТІЛЕННЯ


   Жоден птах не стане споживати власний послід, тому деякі метелики і гусениці зовні нагадують пташиний послід. Подібну зовнішність має павук-бокохід, що мешкає в тропіках. Він очікує на свою здобич, притиснувши ноги до тіла і прикріпившись до листка за допомогою павутини. 
   Майї (краби) з метою маскування прикріплюють до своїх панцирів або клішень живі актинії та губки. Таким чином, вони не тільки маскуються, але й захищаються від потенційних ворогів. Личинки ручайника, які живуть у воді, ховаються в трубках, побудованих з піску, камінчиків і шматочків дерева. 



 

ПОВЕДІНКА


   Для безпеки одного лише забарвлення замало. Поперечно-смугастий нічний метелик буде помітний здалеку, якщо він сяде на стовбур дерева не з „того" боку. Забарвлення бугая не захистило б цього птаха, якби він мешкав в іншій місцевості. Тварини, чиє маскувальне забарвлення призначене для денного часу, ведуть активний нічний спосіб життя. Тварини, що імітують листя, хилитаються на вітрі. Але ж навіть нерухоме тіло відкидає тінь. Тому у малайського напівплоскопалого гекона між кінцівками є шкірясті складки, завдяки яким контури його тіла стають для оточення невиразними і розпливчатими. (http://www.zoolog.com.ua/povedinka22.html)

 

 

 

 

 

 

Тварини, які використовують маскування в дикій природі, володіють величезною перевагою, оскільки одним з кращих способів виживання є біг від небезпеки. Незважаючи на те, що деякі тварини воліють ховатися в своєрідних місцях, наприклад, під камінням, всередині стовбурів дерев, у печерах і так далі. Існують тварини, які в буквальному сенсі ховаються на видному місці! Використовуючи неймовірні навички маскування, ці тварини не тільки уникають небезпеки, але також можуть самі стати нею, попутно спіймавши здобич. В кінці кінців, ви не можете втекти від того, чого ви не бачите. Починаючи з песців, які переховуються в снігу до морського коника-тряпичника, який зливається з океанськими течіями - нижче представлені двадцять п'ять тварин, використовують маскування, яка може вас обдурити!

Як ви бачите, навички камуфляжу цих тварин настільки вражаючі, що вони можуть буквально поруч із вами, а ви їх не помітите. Особливо ходячу палицю...тільки подивіться на цю тварину (якщо вам вдасться його розгледіти). Насправді, якщо ви любите загадки і виклики, вам варто подивитися на ці двадцять п'ять фотографій і визначити, чи зможете ви сказати, де знаходиться тварина. Деяких з них легко помітити, наприклад леопарда або песця, однак зауважити інших набагато складніше (особливо №20). Як ви думаєте, чи зможете ви зауважити всіх цих 25 замаскованих тварин? Якщо це так, то випробуйте своїх друзів і подивіться, чи зможуть вони помітити їх. 

25. Двоколірна камбала
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Ці плоскі риби чудово зливаються з дном океану. 

24. Лишайниковая літорія (Waterfall Frog)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Зовсім не дивно, що ця австралійська лишайниковая літорія мешкає на берегах струмків і водоспадів. 

23. Коник з капюшоном (Hooded Grasshopper)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Ці коники, ендемічні Індії, харчуються листям дерев і можуть стати справжніми шкідниками. 

22. Листохвостый гекон (Leaf Tail Gecko)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Цей гекон, що веде нічний спосіб життя, эндемичен Мадагаскару. 

21. Морський коник-ганчірника (Leafy Sea Dragon)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Швидше за все, ви не помітите це істота в заростях австралійських водоростей. 

20. Tetragnatha obtusa
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Ці павуки мешкають по всій Європі і Азії, однак помітити їх надзвичайно складно. 

19. Квітковий богомол (Flower Mantis)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Цей богомол отримав свою назву по очевидним причин! 

18. Бородавчатка (Stonefish)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Це дуже отруйна риба, отрута якої смертельно небезпечний для людини. 

17. Леопарди
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Риби і комахи не є єдиними істотами, які чудово зливаються з навколишнім середовищем. 

16. Метелик мертвий лист (Dead Leaf Butterfly)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Коли вона складає свої крила, її практично неможливо відрізнити від лися, висохлого листочка. 

15. Звичайна гусениця барон (Common Baron Caterpillar)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Ці гусениці, які живляться переважно манго, часто вважаються шкідниками. 

14. Африканська сплюх (African Scops Owl)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Цю сову, мешкає в областях нижче пустелі Сахара, досить складно помітити з-за її маленького розміру, маскування і дивної поведінки. 

13. Каракатиця (Cuttlefish)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Каракатиці не є рибами. Вони вважаються молюсками, причому досить кмітливими. Дослідження показали, що співвідношення розміру їх мозку до тіла, є найвищим серед безхребетних.

12. Хамелеон
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Хамелеони не просто змінюють колір, щоб злитися з навколишнім світом, вони роблять це для того, щоб спілкуватися. 

11. Мимикрирующий восьминіг (Мімічні Octopus)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Цей індо-тихоокеанський восьминіг є майстром в імітації і наслідування іншим тваринам.

10. Scaphiophryne spinosa
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Ця жаба, ендемічна Мадагаскару знаходиться на межі вимирання через втрати середовища існування. 

9. Буланий дрімлюга (Egyptian Nightjar)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
У нічний час буланий дрімлюга мовчки лежить на землі, прихований своїм оперенням.

8. Листовий коник (Leaf Katydid)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Більшість коників цього роду мають здатність до мімікрії або ж до маскування, стаючи схожими на листя. 

7. Агама (Agama Lizard)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Найбільш поширена ящірка в Африці також є кращою в плані маскування. 

6. Карликовий морський коник (Pygmy Seahorse)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Самий маленький морський коник у світі є настільки майстерним майстром маскування, що вони були виявлені тільки тоді, коли один з коралів досліджувався в лабораторії. 

5. Павуки-вовки (Wolf Spider)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Ці хижаки-одинаки є дуже спритними і володіють відмінним зором, тим не менш, вони також можуть терпляче чекати і використовувати свій камуфляж для того, щоб обдурити свою здобич. 

4. Богомол-привид (Ghost Mantis)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Цей мініатюрний африканський богомол славиться своїм тілом, схожим на аркуш. 

3. Паличник (Stick Insect)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Палочники живуть у всіх частинах світу. Їх наукова назва походить від давньогрецького слова, що означає «бачення» або «фантом» з-за того, що їх настільки складно помітити. 

2. Песець
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Ці лисиці, які мешкають по всій Арктиці, зливаються з одними з найсуворіших ландшафтів на планеті. 

1. Велетенський дрімлюга (Great Potoo)
Топ-25: Животные, которые используют маскировку, чтобы одурачить нас
Ці тропічні птахи настільки гарні в маскуванні, що вам буде складно визначити їх місце розташування, якщо вони не подадуть голос. Їх поклик досить незвичайний. (http://cartman.tv/storage/report/id_26164_lang_uk.html)



Обновлен 05 окт 2016. Создан 27 фев 2016