Сайт вчителя ССЗШ № 81 ім. П. Сагайдачного м. Львова Наталії Романівни

 

природознавство 5 клас

теми, матеріали та готові проекти



Теми проектів для 5 класу (природознавство):

2017-18 н.р.:

1) «Жива і нежива природа навколо нас»

2) «Наш дім – Сонячна система»

3) «Вирощування найвищої бобової рослини»

4) «Смітити не можна переробляти» (про «друге життя» побутових речей)

 

теми до 2017 року:

1.  Міні-проект (інформаційний). Визначні вчені-натуралісти

2. Міні-проект. Опале листя: користь чи шкода? (+)

3. Міні-проект (за вибором): 1) Космос далекий і близький. (+) 2) Світ галактик (+)

4. Міні-проекти (за вибором): 1) Чому ми бачимо тільки один бік Місяця?(+) 2) Краплина, або «Де ми втрачаємо воду?» (+)  3) «Професія» дощового черв’яка.(+)

5. Міні-проект (за вибором): 1) Бактерії корисні та шкідливі. 2) Тварини минулого.(+)

6. Міні-проекти (за вибором): 1) Чи не перетвориться  Земля на пустелю? 2) Будь природі другом!

[1]

 

Готові проекти:

1.  Міні-проект (інформаційний). Визначні вчені-натуралісти

2. Міні-проект. Опале листя: користь чи шкода? 

3. Міні-проект (за вибором): 1) Космос далекий і близький. 

                                            2) Світ галактик 

4. Міні-проекти (за вибором): 1) Чому ми бачимо тільки один бік Місяця?(+)

http://e-kniga.in.ua/product/tchomu_mi_batchimo_tlki_odin_bk_msyatsya/

                                              2) Краплина, або «Де ми втрачаємо воду?»()


                                              3) «Професія» дощового черв’яка.

5. Міні-проект (за вибором): 1) Бактерії корисні та шкідливі.

                                            2) Тварини минулого.

6. Міні-проекти (за вибором): 1) Чи не перетвориться  Земля на пустелю?

                                              2) Будь природі другом!

 

 

матеріали до проектів по темам:

 

Тварини минулого

Зображення:

https://www.google.com.ua/search?q=Тварини+минулого&client=opera&hs=ZuK&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwibv5SeptbLAhWQKiwKHSzMAfUQsAQIGg&biw=1517&bih=700&dpr=0.9

 

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fkulia.com.ua%2Fwp-content%2Fuploads%2F2015%2F09%2FKulya_9_2015_%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25B7%25D0%25B0%25D0%25B2%25D1%2580%25D0%25B8-e1441445961799-300x283.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fkulia.com.ua%2Fmagazine-news%2Ftvaryny-z-mynuloho%2F&docid=tylIFMNBmF-lIM&tbnid=1WU6hf_q9jPnOM%3A&w=300&h=283&client=opera&ei=iEfyVqP3H8yuswGFrLLgBg)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Freader16.documents.tips%2Fstore16%2Fslide%2F062016%2F56814de7550346895dbb5846%2Fdocument-1.png&imgrefurl=http%3A%2F%2Fdocuments.tips%2Fdocuments%2F-56814de7550346895dbb5846.html&docid=O924Rye-P-yayM&tbnid=kVwKvuBluz_BuM%3A&w=680&h=510&client=opera&ei=iEfyVqP3H8yuswGFrLLgBg)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fru.static.z-dn.net%2Ffiles%2Fdd9%2F32ad3543951159832bf4395e01b065ba.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fznanija.com%2Ftask%2F10948799&docid=K1fw7zAqA6HpMM&tbnid=L3NrszFJcHwE9M%3A&w=895&h=638&client=opera&ei=iEfyVqP3H8yuswGFrLLgBg#h=638&imgdii=L3NrszFJcHwE9M%3A%3BL3NrszFJcHwE9M%3A%3BEPraMMtOj9ePUM%3A&w=895)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fxvatit.com%2Fupload%2Fmedialibrary%2F10b%2F10b11f57a203048d3982a307dba73d37.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fxvatit.com%2Fschool%2Fsch-online%2Fcompet%2F133518-urok-keys-duvni-istoty-dynozavry.html&docid=cqy5ISVRYnWNqM&tbnid=1TklqShZ57g-cM%3A&w=1024&h=768&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fxvatit.com%2Fupload%2Fmedialibrary%2F10b%2F10b11f57a203048d3982a307dba73d37.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fxvatit.com%2Fschool%2Fsch-online%2Fcompet%2F133518-urok-keys-duvni-istoty-dynozavry.html&docid=cqy5ISVRYnWNqM&tbnid=1TklqShZ57g-cM%3A&w=1024&h=768&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg#h=768&imgdii=1TklqShZ57g-cM%3A%3B1TklqShZ57g-cM%3A%3B60N_asXoVuEGIM%3A&w=1024)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fxvatit.com%2Fupload%2Fmedialibrary%2F10b%2F10b11f57a203048d3982a307dba73d37.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fxvatit.com%2Fschool%2Fsch-online%2Fcompet%2F133518-urok-keys-duvni-istoty-dynozavry.html&docid=cqy5ISVRYnWNqM&tbnid=1TklqShZ57g-cM%3A&w=1024&h=768&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg#h=768&imgdii=1TklqShZ57g-cM%3A%3B1TklqShZ57g-cM%3A%3B5fCM5C67OFF-_M%3A&w=1024)

https://www.google.com.ua/search?q=Тварини+минулого&client=opera&hs=ZuK&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwibv5SeptbLAhWQKiwKHSzMAfUQsAQIGg&biw=1517&bih=700&dpr=0.9#tbm=isch&q=%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8+%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fwww.naturalist.if.ua%2Fwp-content%2Fmapa_trias_naturalist_if_ua.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fwww.naturalist.if.ua%2F%3Fp%3D1703&docid=n7T51bHmU8mFTM&tbnid=-BDnGYHelLULYM%3A&w=570&h=318&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fwww.naturalist.if.ua%2Fwp-content%2Fmapa_trias_naturalist_if_ua.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fwww.naturalist.if.ua%2F%3Fp%3D1703&docid=n7T51bHmU8mFTM&tbnid=-BDnGYHelLULYM%3A&w=570&h=318&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg#h=318&imgdii=-BDnGYHelLULYM%3A%3B-BDnGYHelLULYM%3A%3BLV-0d0KlRYSfCM%3A&w=570)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fwww.naturalist.if.ua%2Fwp-content%2Fmapa_trias_naturalist_if_ua.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fwww.naturalist.if.ua%2F%3Fp%3D1703&docid=n7T51bHmU8mFTM&tbnid=-BDnGYHelLULYM%3A&w=570&h=318&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg#h=318&imgdii=-BDnGYHelLULYM%3A%3B-BDnGYHelLULYM%3A%3B5maQx_uuC72HsM%3A&w=570)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fwww.naturalist.if.ua%2Fwp-content%2Fmapa_trias_naturalist_if_ua.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fwww.naturalist.if.ua%2F%3Fp%3D1703&docid=n7T51bHmU8mFTM&tbnid=-BDnGYHelLULYM%3A&w=570&h=318&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg#h=318&imgdii=-BDnGYHelLULYM%3A%3B-BDnGYHelLULYM%3A%3B_Uifkm1UdY57AM%3A&w=570)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fzz.te.ua%2Fwp-content%2Fuploads%2F2012%2F05%2Fzbruch.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fzz.te.ua%2Fna-ternopilschyni-znajshly-reshtky-dynozavriv%2F&docid=6NaMiv4MIyW4dM&tbnid=yjz3JkHm9EWJuM%3A&w=404&h=302&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg)

(https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Fgeology.lnu.edu.ua%2Fphis_geo%2FIntersting%2520about%25201-practice%2FAbout%2520practices%2FPractics_ua%2FHistory%2520of%2520life%2FEvolution%2520Earth%2FEarth_04%2F002.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Fgeology.lnu.edu.ua%2Fphis_geo%2FIntersting%2520about%25201-practice%2FAbout%2520practices%2FPractics_ua%2FHistory%2520of%2520life%2FEvolution%2520Earth%2FEarth_04%2FEarth_04.htm&docid=Iv3F0crH0Hn8kM&tbnid=1GsYuycGZhiMzM%3A&w=800&h=522&client=opera&ei=jEfyVpzaAcGdsAGPiqy4Dg)

 

відео і презентації:

http://www.slideserve.com/johnda/4050266

 

текст:

http://zz.te.ua/na-ternopilschyni-znajshly-reshtky-dynozavriv/

https://www.google.com.ua/search?q=тварини+минулого+динозаври&client=opera&hs=JF0&biw=1517&bih=700&tbm=vid&source=lnms&sa=X&ved=0ahUKEwic0OGhptbLAhXBDiwKHQ8FC-cQ_AUIBygC&dpr=0.9#q=%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8+%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8

Коли виявили кістки динозаврів? 3

Що збереглося від динозаврів?. 3

Кого називають динозаврами?. 4

Чому в динозаврів такі дивні назви? 4

Із чийого боку сталися динозаври?. 5

Скільки видів ми знаємо?. 6

Коли з'явилися перші динозаври?. 7

Коли жили найбільші динозаври?. 7

Коли жили останні динозаври?. 8

Платеозавр - перший із гігантських динозаврів? 8

Які відмінні риси гігантських динозаврів? 9

Чим різняться між собою гігантські динозаври? 9

Чим харчувалися гігантські динозаври?. 10

Вороги гігантських динозаврів. 11

Як полював динозавр "страшний кіготь"? 11

Як полювали дрібні хижі динозаври? 12

Який динозавр був хижаком? 12

Ким був гігант "страшна рука"?. 13

Харчувався чи барионикс рибою?. 14

Чи належить давня птах до дрібним хижою динозаврам? 14

Чому в птицеящера такі великі очі? 15

Що ми знаємо про страусових динозаврів? 16

Чим харчувався овираптор?. 16

Хто кого здолав?. 16

Які відмітні ознаки утконосых динозаврів? 17

В яких динозаврів був товстий череп? 18

Яких розмірів були птиценогие?. 18

З якою швидкістю бігали газелевые?. 19

Який клювоносый динозавр належить до відомим? 19

Навіщо потрібен був дзьоб, як в папугу?. 20

Як захищалися протоцератопсы?. 21

Як захищалися колючі динозаври?. 21

Наскільки уразливі були панцирні динозаври? 22

Велі чи динозаври стадний спосіб життя?. 23

Скільки років жили динозаври?. 24

Як виглядала шкіра динозаврів?. 24

Треба було чи динозаврам дві голови?. 25

Як виглядали яйця динозаврів?. 26

Як динозаври опікувалися своєму прийдешнім? 26

З якою швидкістю бігали динозаври?. 27

Коли вимерли динозаври?. 28

Чому вимерли динозаври?. 28


Багато років люди думали, що, де вони живуть, було створено такому ж стані, як він представляється зараз. Та й вік Землі вважали рівним кількох тисяч років. Але порівняно нещодавно доведено, що вік нашої планети перевищував 6 мільярдів років, і, життя зародилася дуже давно. Вона завдяки випадку, завдяки унікальному збігом обставин і продовжувала прогресувати. Одні форми життя змінювалися новими, досконалішими, які, проіснувавши тисячі і мільйони років, зникали у вирі часів. І, напевно, самої дивовижною були динозаври.

 

 Коли виявили кістки динозаврів?

Приблизно о 1820 р. увагу анг. і франц. дослідників залучили скам'янілі зуби й кістки великих розмірів. Вивчаючи їх, вони дійшли висновку, що скам'янілості належать надзвичайно великим ящерам – плазуючим, котрий у доісторичні часи.

У 1822 р. анг. лікар Паркінсон присвоїв одній з знахідок в колекції геолога Букланда назва мегалозавр (гігантський ящір). У 1824 р. Букланд розпочав його опису і йому наукове позначення. Саме тоді вперше динозавр визнано і знайшов свою назву. Друге сенсаційне повідомлення з'явилося 1825 р. Його зробив анг. лікар Мантель. Ще 3 роки тому його перша дружина Мері знайшла у вуличному щебені кругляк, у якому укладено зуби розміром від 4 до 5 див. Поблизу в каменоломні теж знайшли такі зуби і скам'янілі кістки. Оскільки зуби нагадували формою зуби ігуан – ящірок, можна зустріти до Центру. та Південної Америці, - Мантель назвав знову відкрите тварина игуанодоном (зуб ігуани).

Після цього залишки динозаврів виявили Англії. У 1837 р. теж знайшли кістки якогось динозавра, якого професор Герман Мейєр назвав платеозавром (рівнинний ящір). Тоді нікому з дослідників не спадало на думку, що відкриті тварини, відомі лише з фрагментами, ставляться до виду плазунів. У перші такого висновку прийшов лондонський професор Річард Оуен, коли було виявлено понад повні їх скелети. У 1841 року запропонував всіх представників цієї групи пресмыкающих називати динозаврами - жахливими чи жахливо великими ящерами.

Що збереглося від динозаврів?

Здебільшого від нього збереглися кістки. Знахідка повного скелета чи черепа з зубами – виключно рідкісна удача. Найчастіше палеонтологам (палеонтологией називається наука про тварин і звинувачують рослинах в геологічному минулому) доводиться задовольнятися уламками кісток й окремими зубами.

М'які частини тіла зберегтися було неможливо, а часом трапляються відбитки ділянок шкіри, у яких чітко видно дрібні деталі. Як і раніше викликають сенсацію знахідки скам'янілих яєць динозаврів чи шматків шкаралупи. На жаль, про належність їх до того що чи виду динозаврів можна лише здогадуватися. Навіть якщо його виявляють гніздо з яйцями лежить згори скелет, не можна з упевненістю стверджувати, що вони відносяться до одному й тому виду.

Особливо цікаві залишки їжі, збереженої у сфері шлунка динозавра, наприклад, кістки ящірки між ребрами невеликого хижого динозавра компсогнатуса. Про те, ніж харчувався динозавр, можна почути і на його скам'янілим екскрементам.

Дуже цінними є сліди тіла, особливо відбитки ніг, оскільки за них можна отримати судити спосіб життя, швидкості пересування і масі тварин.

Кого називають динозаврами?

Динозаврами називають всього одну групу ящурів чи плазунів (рептилій), мешканців мезозое – в еру середньої життя Землі. Поруч із ними мешкали й інші групи плазунів , наприклад літаючі і крокодилоподобные ящери, змеиношеие і плоскозубые, рыбообразные і лускаті ящери, і навіть схожі на рептилій ссавці. Діапазон різниці між динозаврами був великий, що родинні зв'язки з-поміж них встановлюються з великими труднощами. Вони були завбільшки з кішку чи курку, а могли досягати розмірів величезних китів. Окремі пересувалися на чотирьох кінцівках , інші бігали на задніх ногах.

Були у тому числі спритні мисливці і кровожерливі хижаки, але й безневинні травоїдні тварини. Але одне найважливіша особливість, властива усім їх видам, відразу впадає правді в очі: всіх їх наземними тваринами ! Їх кінцівки розташовувалися знизу корпусу, а чи не з обох боків, як більшість плазунів. Тому динозаврів можна також ознайомитися називати бігаючими ящерами.

Чому в динозаврів такі дивні назви?

Кожен нового вигляду динозавра отримує свій власний ім'я . У ролі хрещеного батька виступає учений, який детально вивчив знахідку й провів порівнювати з вже відомими видами. “Свідченням народження” є у одному зі спеціальних наукових журналів.

Назва завжди складається із двох галузей: з назви сімейства (з великої букви) назви виду (з малої букви). Відповідно до наукової традицією використовується латинь і латинські графіки. При виборі назви нерідко вдаються також щодо грецьким словами, географічним назв і власним іменам. Найчастіше назва відбиває характерні властивості цього виду динозаврів чи знайдених його залишків. Stegosaurus armatus (стегозавр арматус, озброєний ящір з пластинами на спині) – назва дано за характерними при цьому динозавра пластинам і шипам. Ceratosaurus nasicornis (рогатий динозавр з носовою рогом) – носі цього динозавра є великий ріг. Diplodocus longus (довга здвоєна балка) – це подовжений динозавр, відмінна риса якого – наявність подвійних відростків більшості кісток хвостових хребців.

Часто назва відбиває місце знахідки, наприклад, в назві Mamenchisaurus hochianensis (маменьчизавр хэчуаненсис). Маменьчи і Хэчуань – місце знахідки і местностность у Китаї. Lesothosaurus (лесотозавр) знайдений за Лесото, у Африці, а Albertosaurus (альбертозавр) – у провінції Альберта, у Канаді.

Особисті імена використав назвах, аби вшанувати заслуги видатних учених. Імена анг. дослідників динозаврів Мантеля і Букленда увійшли до назви Megalosaurus bucklandi (мегалозавр букленди) і Iguanodon mantelli (игуанодон мантели). Ім'я американського палеонтолога, відкрив раніше неизвестних ящурів, Отниела Чарлза Марша відбито в назві невеликого газелевого динозавра отниела, а прізвище німецького дослідника ящурів Яненша – назва гігантського динозавра яненшия. Сам Яненш увічнив ім'я директора Берлінського музею природознавства Бранка, давши найбільшому численному динозавру назва Brachiosaurus brancai (брахіозавр бракаи) – довгорукий ящір Бранка. Повне назва із двох галузей використовується головним чином наукових працях. У інших випадках зазвичай обмежуються видовим назвою. З перекладних латинських назв у її слововжиток ввійшли лише окремі, наприклад панцирний ящір замість паноплозавр. При перекладі з латини назви найчастіше виходять неудобочитаемыми. Тому звичайно віддають перевагу користуватися оригінальними назвами – чимало їх, такі як динозавр, бронтозавр чи диплодок, вже стали звичними.

Із чийого боку сталися динозаври?

Перші наземні хребетні тварини – древні плазуни або стародавні ящери – з'явилися понад 300 милий. років тому я. На відміну від земноводних, вони відкладали яйця над воді, але в суші. Тверда шкаралупа захищала велике яйце з великим жовтком від засихання. З яйця вылуплялась не личинка, а цілком що оформилася тварина.

Ці перші наземні тварини розміром із ящірку і було предками всіх плазунів. Незабаром у тому числі з'явилися специфічні групи тварин, приспособившиеся до різним біологічним умовам середовища: хижі і травоїдні, повільно що плазують і швидко бігаючі, лісові й болотні.

Можна виділити, по крайнього заходу, шість різних груп ящурів і ящірок. До однієї з них ставляться схожі на крокодилів текодонты (ящір кореневої зуб) довжиною від однієї до двох метрів. Будучи хижаками, вони полювали на комах, жаб і невеличких ящірок, причому, деякі їх навчилися приймати вертикальне ситуацію і швидко бігати самих задніх ногах. Новий спосіб пересування давав їм велика перевага проти іншими групами ящурів, які, як та його древні попередники, пересувалися на чотирьох ногах, які перебували з обох боків. Цих тварин, найшвидкохідніших серед текодонтов, і вважає предками динозаврів.

Скільки видів ми знаємо?

До нашого часу знайдено понад 10000 залишків динозаврів: окремі кістки й цілі скелети, черепа і зуби, яйця і екскременти, скам'янілі сліди та інші відбитки. Усі дані про динозаврів, якими нині мають вчені, добуто шляхом дослідження цих залишків.

За 150 – літню історію вивчення скам'янілостей палеонтологам вдалося ідентифікувати і описати понад 500 різних видів динозаврів. Постійно надходить інформацію про все нові відкриття. Та буває й дуже, що хтось знаходить скам'янілості і становить їх як вид, і потім з'ясовується, що вони відносяться до відомою виду, і зажадав від нову назву доводиться відмовлятися. Буває також, що за різні види приймають самця і самку чи молода і доросле тварина однієї й тієї ж виду.

Деякі з 500 видів відомих мають між собою настільки близьке кревність, як і об'єднують за одну сімейство. Так, дев'ять видів рогатих динозаврів з Північної Америки та Північної та Східної Африки входить у сімейство брахиозавров (длинноруких ящурів). Велетенські динозаври утворюють понад сорок сімейств.

До численним групам ставляться хижі динозаври, які нараховують понад 150 сімейств, і бігаючі двома кінцівках птиценогие динозаври, що утворюють 65 сімейств.

Самій нечисленної за кількістю видів є, по – видимому, група колючих динозаврів, де наразі відомо всього одинадцять сімейств.

Коли з'явилися перші динозаври?

Ера динозаврів почалася середині триаса, 230 мільйонів років тому я. Тоді сучасні материки були зсунуто і утворювали єдине ціле. Клімат був гарячим і сухим, і тому великі ділянки суші нагадували пустелю. На вологих низинах на полонинах рік і по узбережжям океанів росли папороті і хвощі, а лісах – деревоподібні папороті, хвойні і гинкговые дерева. Тваринний світ цих регіонах було представлено поруч із комахами і жабами численними ящерами: растительноядными і клювоносыми ящерами, черепахами і літаючими ящерами, плазунами, схожими на ящірок, крокодилів і ссавців.

Першими типовими представниками динозаврів на той час були двоногі хижаки середніх розмірів (тероподы), такі як хальтикозавр і целофузис. Невдовзі з'явилися більші і дедалі частіше перехідні чотирма ноги травоїдні динозаври, наприклад платеозавр. І нарешті кінці триаса з'явилися перші невеликі двоногі травоїдні тварини (орнитоподы), зокрема лесотозавр.

Коли жили найбільші динозаври?

У юрський період, 210-145 млн. років тому вони, материки поступово розсунулися, з-поміж них утворилися мілководні моря. Клімат став вологим і гарним теплим, і величезні території вкрилися пишної рослинністю, передусім різноманітними лісами. Сприятливі умови довкілля сприяли небувалому розквіту світу динозаврів: виникли численні нові види, які поширилися у всій Землі. З жили істот суші нині усюди панували динозаври, а чи не інші ящери.

Паралельно йшла еволюція численних видів гігантських растительноядных динозаврів. З'явилися величезні сухопутні тварини, найповажніші з коли – або існували Землі. Брахиозавр, апатозавр, диплодок, супер -, ультра – і сейсмозавр – усі вони жили, в позднеюрский період. Невеликі газелевые більші клювоносые динозаври вели груповий спосіб життя. Потім з'явилися дивовижні колючі динозаври. Поруч із дрібнішими юркими хижими динозаврами, такі як компсогнатус і археоптерикс, тим часом мешкали й гіганти – аллозавр і цератозавр, які завдяки своїм потужним щелепам справлялися і з великими растительноядными тваринами.

Коли жили останні динозаври?

У крейдової період, 145- 65 млн. років тому я, материки розсовувалися дедалі більше, моря з-поміж них ставали ширше і глибше, а клімат став трохи прохолодніше. Це спричинило появі регіонів з багатим рослинним світом, у якому відбувалися дедалі нові зміни. З'явилися квіткові рослини, зокрема широколиственные дерева, наприклад магнолія і платани. Вони краще пристосовувалися до нових кліматичних умов і наприкінці кінців завоювали всю землю.

Динозаври теж перетерпіли різноманітні зміни. Хищные динозаври зустрічалися дедалі рідше, лише окремі види змогли вижити й заробити продовжити свій розвиток. Колючі динозаври вимерли повністю. На зміну їм прийшли панцерные, та був рогаті. На ряду з клювоносым з'явилася велика число утконосых динозаврів.

Завдяки такому багатству і розмаїттям тваринам у гігантських хижаків, на кшталт тиранозавра, був браку їжі. Було багато а також дрібніших хижих динозаврів різної спеціалізацією. Однією з них полювати допомагали значні пазурі на передніх і задніх кінцівках, в інших, подібних до страусів, були розвинені передні кінцівки, якими вони хапали невеликих тварин, треті або не мали зубів і смакували яйцями, розорюючи гнізда.

Однак зміни, що відбулися 

землі наприкінці крейдяного періоду, сприяли поступового вимиранню всіх видів динозаврів.

 

Платеозавр - перший із гігантських динозаврів?

Першим динозавром, знайденим у Німеччині, був платеозавр, чи рівнинний ящір. А у згодом було багато інших повних скелетів динозаврів. Зараз у багатьох музеях світу помітні скам'янілості, характерні для глиняному кар'єрі поблизу Хальберштадта в каменоломні близько Троссингена. Свого часу, в пізньому триасе, платеозавр, що сягав завдовжки восьми метрів, був і поширеним динозавром. То справді був типовий представник довгошиїх прозауроподов (попередників гігантських динозаврів), які сталися після невеликих двоногих хижаків, стали чотириногими внаслідок переходу на рослинну їжу, і збільшення своїх розмірів . Їх вважають предками гігантських динозаврів. Через великих пазурів на передніх кінцівках платеозавр виглядав небезпечним хижаком, але насправді був повільним растительноядным тваринам із дрібними зубами . Когти, очевидно, служили йому тільки до захисту.

Які відмінні риси гігантських динозаврів?

Велетенські динозаври були справді великими тваринами Землі за її історію. Вони 10-20 раз були важче слона, найбільшого з наявних нині наземних тварин. Тільки блакитний кит на вагу і довжині порівняти з цими мертвими гігантами. Під час такої величезної масі тіла для пересування суші їм потрібні були чотири ноги і дуже масивні кістки. Їх кінцівки, особливо передні, мали кряжестую форму, проте п'ять пальців було зібрано разом, створюючи стійку стопу. Нагадує ногу слона, внаслідок чого їх прозвали динозаврами “слоняча нога”. Наукове їх назва зауроподы. Тобто динозаври “нога ящера”.

Ще однією відмітним ознакою, єдиним свого роду, була довга шия. Вона стала лише у двічі менше довжини всього тварини нагадувала стрілу крана, здатну високо підніматися і відводити у далекому бік. А кісткове будова за її міцності було надзвичайно легким.

Чим різняться між собою гігантські динозаври?

Брахиозавра (довгорукого ящера), найбільшого гіганта вагою більш 80 тонн, не міг переплутати ні з ким. Він мав удлинненые передні кінцівки. Тому його спина утворювала плавну низходящуу лінію, переходящуу в хвіст. Голова з потужними зубами сиділа довгій шиї в розквіті від 12 до 16 метрів. Йому скидався і ультразавр. Щоправда, він відомий лише з окремим кістках і, можливо, є ще великих розмірів. В усіх інших напрямів динозаврів передні кінцівки були значно коротші.

У порівняні з брахиозавром, у камаразавра (кам'яного ящера) шия була коротше, а тіло, голова і зуби були так само потужними та з сильними. Більше пропорційно виглядав дикреозавр (вигнутий ящір), теж мав коротку шию.

Більшість інших напрямів динозаврів були довгі шиї. Найбільшою, майже девятиметровой довжини вони досягали у маменьчизавра (ящера з Маменьчи) і барозавра (важкого ящера). Володарем найдовшого хвоста (15 метрів) був диплодок (здвоєна балка). Завдяки цьому і своєю загальної довжиною (27 метрів) він перевершував від інших динозаврів, відомих в повним скелетам. При скромному вазі - всього 10 тонн! - він мав і зараз самий "витончений" образ. Суперзавр і сейсмозавр (сейсмічний ящір), яких поки знайдено лише окремі кістки, очевидно, скидалися на диплодока, але у довжину досягали 30 і 40 метрів.

Чим харчувалися гігантські динозаври?

До цього часу не знайдено ніяких залишків вмісту шлунків чи пащі таких динозаврів. І лише гадати, якими рослинами вони воліли харчуватися. У позднийюрский період, коли жило більшість гігантських динозаврів, рослинний світ був представлений у першу чергу араукариями, і навіть папоротникообразными, саговниками, гинкговыми і хвойними деревами.

З огляду на такі параметри, як довга ши, розмір тіла, і особливо щелеп і зубів, можна скласти уявлення, як харчувалися ці гіганти. Наприклад, великими довгоногим і довгошиїм виглядом, таких як брахіозавр, була доступна край дерев. Легші, як диплодок, могли навіть вставати на задні кінцівки. Та всіх їх тонкі штифтообразные зуби були тільки для поїдання папороті і здирання листя з гілок, тоді як каматозавр своїми могутніми зубами міг відкушувати і перемелювати цілі чагарники і серцевини дерев.

Зуби гігантських динозаврів були пристосовані до пережевыванию їжі. Щоб їх м'язистий шлунок міг розмелювати шматки рослин, вони заковтували каміння величиною як слива і і з яблуко.

Раніше предпологали, що масивні тварини постійно перебувають у води та харчувалися водяної та підводного рослинністю. Вважали, що зубної апарат брахиозавра, диплодока та інших динозаврів виконували функцію зябрів, утримуючи їжу у пащі і дозволяючи випливати воді. Аргументом на її користь служило розташування носових отворів вищої точки голови: гігантські динозаври могли, подібно крокодилам чи бегемотам, лежати у воді й дихати, не підводячи голови. Лише інколи вони на суходіл, переважно для кладки яйц. Проте сьогодні під сумнівом, що це динозаври могли добре бігати і добували собі їжу переважно суші.

Можна тільки дивуватися, як із такої маленької голівки і примітивному будову щелеп і зубів могли забезпечувати своє величезного тіла достатнім їжею. Очевидно. Більша частина дня тваринам доводилося жувати.

Вороги гігантських динозаврів.

Судячи з відбиткам слідів, деяких видів гігантських динозаврів вели стадний спосіб життя. Це давало захист передусім молодим тваринам, позаяк у цей час з'явилися великі хижаки, наприклад карнозавры: аллозавр, цератозавр і мегалозавр. Їх гігантські ящери могли захищатися лише своїм довгим хвостом, яких вони виробляли потужні удари, користуючись ним як батогом. Це скам'янілі кістки, у яких часто зустрічаються сліди заживших ран, отриманих, цілком імовірно при подібних ударах. Хищному динозавру небезпечно потраплятимуть у радіус дії такого хвоста.

Як полював динозавр "страшний кіготь"?

Інший дивовижний динозавр знайшли 1963 р. в нижнемеловых породах. Він був гігантом. Його висота була півтора метри, якщо він розпрямлявся, то досягав у довжину 3-4 метрів. У цьому понад половина довжини складали хвіст, що у задньої частини був жорстким і служив у ролі балансира. Завдяки своїм зубах, а як і пазурам на передніх і задніх кінцівках він був дуже небезпечного хижака.

На задніх ногах в нього було за одним особливо талановитому вченому і сильно вигнутому пазуру, що під час бігу відкидався вгору. Під час нападу на жертву він з усією силою блискавично врізався їй у тіло. Тому його дали назва "страшний кіготь" - дейнонихус. Удар його кігтя був за, коли дейнонихус, міцно утримуючи видобуток передніми кінцівками, вгризався своїми щелепами у її тіло. Оскільки його зуби розташовувалися з нахилом тому, жертва не могла звільнитися, навіть якщо вона затято виривалася, оскільки зуби у своїй впиналися ще глибше.

Охотничьими повадками дейнонихус нагадує сучасного леопарда, порівнянного з нею за величиною. Як це і леопард, міг забивати видобуток, перевищує його за розмірам. Можливо, ці динозаври полювали зграями, що, зокрема, свідчать знахідки кісток кількох тварин за одному місці ми. Надзвичайно велика порожнину черепа також свідчить за те, що дейнонихус міг до найскладніших груповим взаємовідносинам і спільному проживання у суспільстві.

Жертвами дейнонихуса були швидше за все молоді динозаври різноманітних видів, найчастіше травоїдні - гипсилофодон і игуанодон.

Як полювали дрібні хижі динозаври?

На ряду з гігантськими хижаками з'явився тип невеликого хижого динозавра полегшених пропорцій - ящір з порожніми кістками, чи целурозавр. Ці динозаври теж пересувалися довгих задніх ногах, але бігали удвічі швидше зі швидкістю 30-40 км/год. У цьому їх тіло і хвіст утворювали горизонтальну лінію, а шия трималася вертикально в P.S --образному становищі. Голова була розмірна всієї фігурі, а щелепи всипані безліччю вузьких зубів. Передние кінцівки й пензлі був у двічі коротше задніх. Їх гострі чіпкі пазурі якнайкраще підходили для вистачання видобутку. Целурозавры полювали на дрібних тварин комах і ящірок, а часом, можливо, і молодих тварин свого виду. Очевидно, їм перепадало щось і південь від видобутку великих карнозавров. Вже триасе багато видів цих дрібних хижих динозаврів, наприклад, гальтикозавр (моторний ящір) довжиною 5 мерів, характерні для Юж. Німеччині й у Тюрінгії.

Пізніше, в юрський період, з'явилися ще більше стрункі довгорукі і довгохвості. Найчастіше задня половина хвоста була в них жорсткої, на подобі нерухомого балансира. Прыткий і верткий орнитолест (мисливець птахів) знайдений Сівши. Америці, досягав у довжину 2 метрів. Найменшим видів вважають компсогнатуса (вишукана щелепу) - він був завбільшки з курку.

Який динозавр був хижаком?

Серед перших знахідок динозаврів в Англії був уламок нижньої щелепи з кількома зубами. Очевидно, вона належала величезному хижому ящеру, що його згодом охрестили мегалозавром (гігантським ящером). Оскільки інших частин тіла знайти зірвалася, не міг скласти б точне уявлення форму тіла, і розмірах тваринного. Полагали, що ящір пересувався на чотирьох ногах. За час розкопано багато інших скам'янілих залишків, але повний скелет не виявили. Лише провівши порівняння з іншими хижими динозаврами (карнозаврами), дослідники дійшли висновку, що мегалозавр теж бігав на задніх ногах, довжина його сягала 9 метрів а важив він тонну.

З більшої точністю вдалося реконструювати аллозавра (іншого ящера). У Америці знайдено понад 60 його скелетів різних розмірів. Найбільші аллозавры досягали завдовжки 11-12 метрів, а важили від 1 до 2 тонн. Їхньою здобиччю, безумовно, були й гагантские травоїдні динозаври, що підтверджує знайдений шматок хвоста апатозавра з глибокими слідами від укусу і вибитими зубами аллозавра.

Ще крупніша, цілком імовірно, були два виду, жили 80 млн. років в крейдовому періоді, саме: тиранозавр (ящір-тиран) з Північній Америці і тарбозавр (застрашливий ящір) з Монголії. Хоча скелети збереглися в повному обсязі (найчастіше відсутня хвіст), припускають, що й довжина досягала 14-15 метрів, висота 6 метрів, а маса тіла сягала 5-6 тонн. Голови теж були значні: череп тарбозавра состалял завдовжки 1.45 метра,а найбільший череп тиранозавра - 1.37 метрів. Кинжалообразные зуби, виступаючі 15 див, були такі потужними, що могли утримувати, активно опирається тварина. Але так невідомо, могли ці гіганти справді переслідувати видобуток чи були надто масивними при цьому. Можливо, вони харчувалися падлом чи залишками видобутку понад дрібних хижаків, прогнати яких не варто було праці. Передние кінцівки динозавра були дивовижно короткими і слабкими, ними було лише дві пальця. У терцинозавра (серповидного ящера) виявлено величезний палець з пазуром довжиною 80 див. Але був цей палець єдиним і яких розмірів досягало все тварина, невідомо.

Вражаючий вид мав і зараз 12-метровый спинозавр (колючий ящір). Уздовж спини нього була розтягнуто шкіра ввиде вітрила заввишки 1.8 метри. Можливо, це було йому для відлякування суперників конкурентів, і може, виконувало ф-ию теплообмінника між тілом, і навколишнім середовищем.

Ким був гігант "страшна рука"?

До цього часу ми можемо уявити, як гігантський хижий динозавр, від якої під час розкопок у Монголії знайдені, на жаль, лише кістки передніх і задніх кінцівок. Але довжина лише передніх кінцівок становила дві з половиною метри, тобто дорівнювала довжині всього дейнонихуса чи чотириразової довжині його передніх кінцівок. В кожній руці було з три величезних кігтя, з допомогою яких можна було заколювати і розривати чи навіть дуже велику видобуток. Вражені такий знахідкою, польські дослідники присвоїли цьому динозавру ім'я дейнохейрус, що таке "страшна рука".

Якщо взяти порівнювати розміри страусового динозавра, має аналогічне будова передніх кінцівок, але з довжині учетверо менше, можна припустити, що дейнохейрус був у півтора разу було більше тиранозавра! З нетерпінням очікують аматори та дослідники динозаврів в усьому світі нових знахідок кісток і прояснення загадки гіганта "страшна рука".

Харчувався чи барионикс рибою?

Нещодавно, в 1986 р., в Англії одному з глиняних кар'єрів виявили зовсім нове вид хижого динозавра. Тварина було восьми метрової довжини, її голови довжиною один метр наслідувала голову крокодила, але мала ще більше зубів, ніж в інших хижаків. Передние кінцівки були довжелезними і масивними, що змушує припускати, що тварина пересувалося на чотирьох ногах. Для хижого динозавра такий спосіб пересування дуже незвичайний!

Свою назву - барионикс (важкий кіготь) - тварина одержало через своє великого кігтя, довжина якого за 30 див. Ймовірно, що кіготь перебуває в передній кінцівки.

Чим харчувався барионикс? Його численні гострі зуби і риб'яча луска, виявлена у сфері шлунка, свідчать, що він харчувався рибою. Де перебував барионикс, березі чи воді, коли виловлював своїм пазуром рибу? Цілком можливо, що він харчувався і падлом. Великим пазуром міг розривати мертве тіло і добиратися своєї довгою мордою всередину до м'яса.

Чи належить давня птах до дрібним хижою динозаврам?

У 1860 р. відбулася сенсація: бегемотів у Південній Німеччині шарах піщанику юрського віку знайшли відбиток типового пташиного пера. Невже птахи жили разом з гігантськими і найменшими динозаврами в мезозойську еру? Адже вчені на той час вважали, що птахи з'явилися лише наприкінці ери динозаврів. Майже знайшли два повних скелета з ясними відбитками всього оперення, зокрема і характерних пір'яних крил. Ассиметричная форма окремих пір'їн та його розташування на крилі були точно так само, як в сучасних птахів, що, безсумнівно засвідчила, що викопна птах археоптерикс (древнє крило) спромоглася літати. Щоправда, сам скелет був не нагадує пташиний. В нього довгий хвіст, як в динозавра, але відсутня укорочена пташина гузка. Є справжні зуби в щелепах, але немає беззубого пташиного дзьоба.

Є три окремо що стоять пальця з пазурами, виступаючими попереду з крил. Є ребра на шиї й у черевної області, окремі кістки таза - усе як в малого хижого динозавра. Однак потужної грудини, немає жорстких елементів спинного хребта, немає великого таза, як в птахів! Лише деякі кістки і суглоби нагадують формою пташині.

 

Якби було пір'їн, то, на підставі будівлі кісток знайдений скелет віднесли б до дрібним хижою динозаврам. Що, втім, і сталося з іншими знахідками цієї найдавнішої птахи, де відбитки оперення було погано помітні. Багато років вони перебувають у колекції матеріалів, які стосуються динозаврам, доки було встановлено, що це екземпляри археоптерикса. То ж існуюча класифікація виявилася помилковою? Можливо, занадто поспішно віднесли цей вид до птахам? Чи не ліпше помістити давню птицю між двома цими групами?

Справді, давня птах займає проміжне становище у еволюційному перетворення динозавра з порожніми кістками (целурозавра) на звичайну птицю. У процесі цього розвитку було великих стрибків чи щаблів, яка б сказати: до на даний момент це безперечно ящери, рептилії, а далі - так само безперечно птахи. Потрібно враховувати й те, що зміна окремих частин тіла не відбуваються одночасно: друга зазнає змін раніше, іншу пізніше. Це можна й на древньої птасі: пір'я та крила - ознаки явно пташині, а зуби і хвіст, навпаки, об'єднують її з рептиліями. У результаті еволюційних змін немає різких кордонів між категоріями "целурозавр" і "птах". Разграничения проведено людиною з бажанням "наведення порядку" і створити струнку класифікацію тварин.

150 млн. років як розв'язано древніх птахів мало турбувала проблема, вони - хижі динозаври або співочі птахи як їм слід поводитися. Дуже вимахуючи своїми крилами, їм було запропоновано злітати і пролетіти короткий відстань, хоча у польоті, можливо, по більшу частину лише планували. Видобутком їх була комахи й невеличкі ящірки.

Чому в птицеящера такі великі очі?

Очі і мозок двометрового птицеящера (заурорнитоида) були незвичайно великими, майже у орла і сови. Спрямовані вперед, такі очі дозволяли йому вистежувати видобуток, точно визначаючи її місцезнаходження, очевидно, навіть у нічний час. Швидко й спритно вона виявляла і ловив нічних мышеобразных ссавців. Якщо жертві вдавалося сховатися, він діставав її своїми сильноудлененными передніми кінцівками навіть у щільні зарості чи тріщин в каменях і скелях. Для таких витончених способів полювання птицеящерам потрібен був і особливий мозок. Він була в них же в шість разів більше, ніж в сучасного крокодила.

Деякі дослідники припускають, що птицеящеры та дві родинні їм види зовні скидалися птахів: можливо, що й тіло було покрито оперенням.

Що ми знаємо про страусових динозаврів?

За винятком довгих передніх кінцівок і хвоста, стрункі постаті цих довгоногих хижаків дуже нагадували страуса чи эму. Таке подібність дослідники відбили в назвах цих динозаврів: орнитомимус, струтиомимус, дромицейомимус, і галлимимус, що означає "схожий на птицю", "на страуса", "на эму" і "на курку". Як вона та великі бігаючі птахи, їм було запропоновано швидко пересуватися, швидше іншого динозавра - можливо, зі швидкістю понад 50 км/год. Але вони був зубів, але, очевидно, був роговий дзьоб. Проте харчувалися вони, подібно птахам, нам невідомо. Поедали комах і ящірок, крабів і равликів, чи розкопували своїми передніми кінцівками кладки яєць інших ящурів? Чи, можливо, взагалі були растительноядными і зривали листя, і гілки, свої плоди й насіння? Як вони хапали їжу - передніми кінцівками чи дзьобом?

І це багато іншого залишається нерозгаданим. Велі вони стадний спосіб життя? Виховували чи свого нащадка? Откладывали яйця чи були живородящими? Велика тазовая порожнину робить останнє припущення цілком імовірним, але ці недостатній аргумент.

Чим харчувався овираптор?

Знахідка, виявлена в 1922 р. під час розкопок у пустелі Гобі, повідала дуже драматичну історію. Під шаром піску поверх гнізда рогатого динозавра протоцератопса виявили розплющений череп невеликого хижого динозавра. Очевидно, пильна самка виявила свого гнізда викрадача яєць і вбила його.

Надзвичайно короткі потужні щелепи з зубом дозволяли цьому хижаку легко прокусывать товсту шкаралупу яєць динозавра. Овираптор (викрадач яєць) - названий цього хижого динозавра довжиною 1,80 метри. Інші види таких хижаків, як вважають, харчувалися равликами чи інші тваринами з твердої раковиною.

Хто кого здолав?

Однією з чудових і вражаючих знахідок динозаврів було зроблено в 1971 р. в Монголії, коли знайшли повні скелети хижака та її жертви. Хижий динозавр велоцираптор (швидкохідний ящір) довжиною 1,80 метри напав на такої ж великої рогатої динозавра, але й він одержав у сутичці важку травму. Схватившись і вцепившись один одного зубами, обидва тварин загинули, не випустивши противника зі своїх "обіймів".

Велоцираптор був, мабуть, небезпечним i кровожерливим динозавром: у своїх довгих ногах міг наздогнати будь-яку жертву. 30 гострих зубів, на передніх кінцівках чіпкі ноги, яким він хапав видобуток, але в задніх серпообразные, яким він терзав жертву, - усе це робило його страшним хижаком.

Які відмітні ознаки утконосых динозаврів?

Більшість утконосых динозаврів (гадрозавров), серед яких відоме більш 20 видів, різняться по незвичним кістковою утворенням вся її голова. В усьому іншому вони схожі між собою. Порівняно з своїми предками, клювоносыми динозаврами, їх дзьоб і зуби зазнали подальшій спеціалізації. Понад 1000 дрібних гранованих зубів утворили звані батареї, отже їжа измельчалась і пережевывалась схожими на напилок поверхнями. Довгий мову заштовхував рослинну їжу між тими батареями у таку становище, що було легко ремиґати. Зовні пащу мала щоки і захищені мішки.

У різних видів істотно розрізнялася форма дзьоба - очевидно, це чого залежало від різної їжі, яку вважав за краще той чи інший вид. Клюв був подібний з качиним лише з ширині, але його твердіше, досить короткий, а задньої частини щелепи були зуби. До того ж використовувався не у питній воді, а общипывания й у обламывания рослин суші. Про призначення дивних кісткових утворень вся її голова висловлюється немало різних припущень. Вважають, наприклад, що вони виконували функцію носа, охороняли від перегріву, служили інструментом для видавання звуків або ж просто були розпізнавальним ознакою тваринам свого виду. Але тому що в самців цей наріст був великих ж розмірів та, можливо, мав яскраву забарвлення, а й у самок було невеличким чи взагалі був відсутній, чи він виконував життєво важливу функцію. Мабуть, він грав головну роль при зверненні особин жодного виду (наприклад, при боротьбі самців за самку), подібно рогам, надувним мішкам гортані чи кольоровим гребінцям вся її голова у сучасних тварин.

Всі ці особливості зазначають, що утконосые динозаври були дуже товариськими тваринами й у співтоваристві чи отарі існувала певна ієрархія. Молоді тварини займали у ній особливе ситуацію і під час переходу стада з місця цього разу місце йшли позаду дорослих тварин. Як засвідчили розкопки, самки теж закладали свої гнізда над одиночній тюремній камері, а колоніями. А дитинчата, вилупившись, ще довгий час залишалися в гнізді при варті самки.

У яких динозаврів був товстий череп?

Своєрідну групу птицетазовых динозаврів утворюють толстоголовые ящери (пахицефалозавры), котрих іноді називають динозаврами - дикий баран чи кістяною череп. Як саму назву, кістки їх черепній кришки були дуже стовщені - біля самісіньких великих тварин їх товщина досягала 25 див. Цілком імовірно, у боротьбі між суперниками такий череп служив тараном. У крейдової період толстоголовые динозаври виборювали своє місце у отарі як і, як тепер роблять дикі барани муфлони. Вони кидалися друг на друга зі швидкістю близько 35 км/год. Але от щоб такі сильні удари не призводили до ушкодженням спини і шиї, їх хребет був додатково підсилений і мав особливої жорсткістю. Однак це гіпотези, від цих тварин збереглося замало залишків - практично лише черепа самців. Один такий череп довжиною більш 60 див. належав примірнику толстоголового ящера, довжина тіла якого становила, очевидно, зо шість метрів. Інші види пахицефалозавров були значно менше. Так, гомалоцефал (пропорційна голова) досягав у довжину трьох метрів. А довжина однієї з примірників микропахицефалозавра (найменшого толстоголового ящера) становила лише 50 див. - він не була більше курки.

Яких розмірів були птиценогие?

Усі види другий основний групи динозаврів - птицетазовых (орнитисхий) - були растительноядными. Однак і серед нього вже в триасе відомі перші види невеликих тварин, які легко і швидко пересувалися двома ногах. Зовні вони скидалися на дрібних хижих динозаврів, але суттєво відрізнялися від нього окремими елементами будівлі тіла.

Так, будовою кісток задніх кінцівок вони нагадували птахів, тому їх назвали птиценогими динозаврами (орнитоподами). Зрозуміло, мали щелепи растительноядного тваринного з щільно розташованими гранованими зубами, якими вони відкушували і пережовували листя, і стебла. У передній частини морди зубів був, а кістки щелепи прикривав роговий дзьоб. Згодом серед птиценогих динозаврів з'явилися свої гіганти дванадцятиметровій довжини і вагою до п'яти тонн. А перші види були невеликими та легенями, завдовжки лише один-два метри. До них належать лесотозавр (ящір з Лесото, бегемотів у Південній Африці). Він мав довгі задні кінцівки з чотирма пальцями. На передніх було п'ять коротких пальців, які були опорою, і навіть очищення й пошуку їжі. Але найчастіше лесотозавр зривав листя, гілки нирки дзьобом. Перед проковтуванням він створив їх раскусывал і старанно пережовував. Під час зустрічі з хижою динозавром він рятувався втечею.

Невдовзі з'явилися нові, більші види. Примітною особливістю їх, насамперед самців, були подовжені ікла, які навряд чи могли захистити їхнього капіталу від хижих динозаврів - їх використовували швидше за все боротьби з суперниками. Ця група отримав назву гетеродонтозавров.

З якою швидкістю бігали газелевые?

Це були найбільш швидкохідні бігуни серед динозаврів. Науковці вважають, що у своїх "пташиних" ногах їм було запропоновано розвивати швидкість до 45 км/год. Очевидно, цей тип растительноядных міг успішно жити у час, її зустрічаються протягом майже всієї мезозойської ери. Свого часу газелевые динозаври довжиною від однієї чотирьох метрів займали у природі приблизно таку ж місце, яке зараз займають травоїдні тварини середніх розмірів - від газелі і антилопи, кози і оленя до кенгуру. САМІ Як і сучасні тварини, вони чередами.

Для ощипывания рослин вони був зручний роговий дзьоб. Завдяки щоках і защечным мішкам подрібнена їжа не випадала збоку з пащі. Типовим представником сімейства газелевых динозаврів був гипсилофодон (зуб з великим гребенем). Він був середніх розмірів, півтора до двох із половиною метрів завдовжки, і жив у раннемеловую епоху у Європі у Північній Америці.

Найбільш великим виглядом був дриозавр (дубовий ящір), довжиною понад чотири метрів, а найменшим за величиною - нанозавр (карликовий ящір), довжина якого привышала як один метр.

Який клювоносый динозавр належить до відомим?

Клювоносыми називають птиценогих динозаврів, кінчик носа яких покритий широким, схожим на дзьоб роговим щитком. Таким дзьобом було досить легко общипувати листя, він самозатачивался і постійно ріс. Зуби розташовувалися до кількох щільно друг до друга, створюючи суцільну поверхню, що дозволяло добре розтирати і ремиґати їжу.

Найтиповішим виглядом серед таких динозаврів, найвідомішим і найчастіше зустрічається, був игуанодон. Його кістки знайдено у Європі, Азії, і в Північній Африці. Свого часу його роль природі була до тієї, яку ми бачимо у сучасних зебр і великих антилоп. Є велике у збереглися відбитків слідів игуанодона, аналіз яких дає змогу стверджувати, що це ящери трималися разом з'являється невеличкими групами чи чередами. За такої спосіб життя молоді тварини були надійніше захищені від хижих динозаврів. Можливо, що з нападі хижаків игуанодон пускав у хід зброю - кинжалообразный шип з великої пальці. Та найшвидше ці п'ятитонні ящери у разі небезпеки відразу ж потрапляє зверталися до втеча, підводячись у своїй на задні ноги. У спокійному стані вони ходили на чотирьох ногах. На трьох середніх пальцях вони замість звичайних пазурів були невеликі копитця.

Серед інших найпоширеніших видів може бути камптозавра (вигнутого ящера), названого як за вигнутій стегновій кістці, і тенонтозавра (сухожильного ящера) з окостенілими сухожиллями, які в усіх клювоносых ящурів були вздовж хребетного стовпа спини жорсткими. Оуранозавр (варановый ящір) мав довгі відростки на спинних хребцях. Поки невідомо, служили вони йому опорою для шкірного вітрила або заради горба, подібного верблюжому.

Навіщо потрібен був дзьоб, як в папугу?

У 1922 р. в Монголії в породах раннемелового віку знайшли скелети двометрових динозаврів із надзвичайною формою голови і дзьобом, як в папугу. Знахідку назвали пситтакозавр (ящер-попугай). Короткий, але йому дуже сильний дзьоб був загостреної форми і з ріжучими краями. З його за допомогою тварини могли відкушувати і перегрызать дуже міцні частини рослин. І тому справді була потрібна виняткова сила, що підтверджено особливим кутастим будовою черепа: у ньому є багато місць, де кріпилися великі сильні м'язи, передусім висока край з заднього краю голови.

Завдяки характерним ознаками дослідники легко змогли зарахувати до цьому ж вигляду й маленькі скелети молодих тварин, хоча 

зазвичай встановити пренадлежность дорослої й молодий особини одного й тому виду буває дуже непросто. Довжина найменших динозавриков цього виду становила лише 24 і 27 сантиметрів. Відповідно до віком мали округлі і менше міцні голови і дзьоби. Звісно, ці втрати ще не зміцнілі молоді тварини були б легкою здобиччю навіть невеликих хижих динозаврів. Тому було прийнято вважати, що дитинчата пситтакозавров протягом багато часу знаходилися під захистом про свою матір. Можливо, вона годувала їх "кашею", з подрібнених листя?

 

Як захищалися протоцератопсы?

Протоцератопс - динозавр довжиною до двох метрів, заввишки лише 75 сантиметрів і вагою до двох тонн - віддавна добре відомий. У Монголії знайшли як понад 100 скелетів цих тварин усіх вікових груп, а й їхні яйця і гнізда. Назва протоцератопс означає: попередник чи предок рогатого динозавра (цератопса). На його голові, закритою як панциром товстим наростом, ще був відсутній довгий гострий ріг. Але, як і залежать майбутні рогаті динозаври, він пересувався на чотирьох ногах і мав роговим дзьобом, яке потилицю переходив в кістковий щит. Виступаючий над потилицею, цей щит виконував, очевидно, кілька функцій: щодо нього кріпилися сильні щелепні м'язи, і водночас служив за захистом шиї, яку могли легко поранити хижі динозаври, і навіть засобом залякування чи привернути увагу. Тварини жили спільно, тому особам цього виду, безсумнівно, доводилося суперничатиме із своїми побратимами, обстоюючи своє ієрархічне становище у співтоваристві, боротися із нею через корм або за місце для устрою гнізда. Покладатися у своїй тільки свій потужний і гострий дзьоб було зовсім безпечно. Хоча дзьоб міг і дуже ефективним знаряддям захисту, що підтверджують скелети двох загиблих хижаків - велоцираптора і овираптора .

Про те, яке грізна зброя був дзьоб протоцератопса, промовисто свідчить така знахідка. Велоцираптор (швидкохідний хижак) напав на протоцератопса, котрий напевно міг ще активно захищатися. Намагаючись завдати вирішального удару, хижак вчепився на думку жертви, але пораненому протоцератопсу вдалося своїм гострим дзьобом смертельно поранити противника. Обидва тварин загинули це й у стані були засипані піском.

Як захищалися колючі динозаври?

Стегозавры, чи колючі динозаври, теж були чотириногими растительноядными, але мали іншим засобом відлякування ворогів. За всією спині від шиї до кінчика хвоста вони проходив подвійний ряд кісткових шипів чи пластин, вільно укріплених на шкірі. Можливо, деякі гострі терни тварини могли свідомо спрямовувати на противника. Костные ж пластини, легкі й пористі, для активного захисту були непридатні. Ймовірно, що вони були пронизані кровоносними судинами, обтягнуті тонкої шкірою та у служили для регулювання температури тіла. Наразі важко сказати, як розташовувалися ці пластини, впереміж чи парами одна одною. Під час розкопок у Північній Америці серед кісток знайшли кілька таких пластин. Тому спочатку думали, що було покрито щільно прилеглим захисним панциром аналогічно лускатим тваринам, тіло яких покривають рогові лусочки, як покрівельна черепиця. Назва стегозавр (покритий пластинами лускатий ящір) дано виходячи з саме такої припущення. Колючий хвіст стегозавра, що він їм розмахував, був небезпечним нічого для будь-якого противника. Голова з дзьобом і дрібними зубами, придатними для м'якої рослинної їжі, була маленькій проти розмірами тіла. Щоб діставати високо розташовані листя, і гілки, тваринам доводилося вставати на задні кінцівки.

У Північній Америці знайшли найбільший стегозавр: його довжина становить близько восьми метрів, а важив він понад 2 тонн. Колючі шипи були лише з кінці хвоста, а, по всьому тілу стирчали пластини, найбільша з яких були заввишки 76 сантиметрів. У кентрурозавра (ящера з колючим хвостом), знайденого Східної Африці, пластини на тілі поступово переходять до хвосту в колючі шипи, а й у дацентруруса (колючого хвоста), знахідки якого широко представлені у Європі, були лише шипи.

Наскільки уразливі були панцирні динозаври?

Панцирные динозаври, чи анкилозавры, що з'явилися лише крейдової період, були ще краще захищені від хижаків, ніж стегозавры юрського періоду. Ці приземкуваті чотириногі травоїдні тварини з голови до кінчика хвоста було покрито міцної бронею з кісткових пластин, поверх яких було міцна роговичная шкіра. З іншого боку, їх боки і хвіст, зазвичай, були всіяні потужними шипами чи колючками. В окремих видів хвіст закінчувався величезної булавою з кісток, якої було вдарити. Коли на тварина нападав хижий динозавр, воно притискалося до землі, розраховуючи те що, що його застрашливий панцир віджахне противника. Але якщо нападаючому вдавалося схопити ні перед чим не захищену черевну частина, то сподіватися тварині вже було потім.

На цей час відомо 30 видів панцирних динозаврів. Більшість їх жило наприкінці крейдяного періоду. Там їх предок, сцелидозавр (розчленований ящір) з'явився і в 100 млн. років раніше. Його панцир складалася з кісткових пластин і шипів, їхнім виокремленням сім рядів вздовж усього тіла. Ящер довжиною 3,5 метри харчувався, очевидно, папоротниковыми і пальмообразными саговниковыми рослинами.

Більше пізніх панцирних динозаврів поділяють на 2 групи: стрункі узкоголовые з гострим хвостом (нодозавры) і неплотным панцирным щитом та присадкуваті широкоголовые (анкилозавры) з потовщенням на кінці хвоста як булави.

Серед перших панцирних динозаврів з гострим хвостом вважають акантофолиса (носія колючок) довжиною п'ять метрів. За його шиї і плечам проходив подвійний ряд коротких колючок. У полакантуса (з колючками обабіч) вони були значно більше. У нодозавра (узловатого ящера) шкіра виглядає хіба що покритою великими вузлами. Особливої масивністю вирізнявся зауропелта (ящерный щит): він важив три тонни і досягав завдовжки семи метрів. Пізніше, наприкінці ери динозаврів, так само велетнями були палеосцинк (древній ящір) і паноплозавр (ящір зі суцільним хвостом).

Відмінною рисою панцирних динозаврів з булавообразным хвостом був значно більше міцний, суцільний панцир. То в шестиметрового таларура, знайденого Монголії, товщина кісткових пластин досягала 5 див. У цій групі динозаврів найбільші види з'явилися торік у останній період існування: эуоплоцефал (типова панцирна голова) і анкилозавр (зігнутий ящір) досягали завдовжки 10 метрів. Окостеневшие сухожилля перетворили задню частина хвоста у своєрідну жорстку рукоять, завдяки чому потужної булавою можна було наносити цілеспрямовані удари.

Велі чи динозаври стадний спосіб життя?

Знахідки скам'янілих відбитків слідів і масивних скупчень кісток служать доказом те, що деякі динозаври жили чередами. Професіональному досліднику відбитки слідів багато чого здатні повідати щодо поведінки тварин.

У Техасі в шарі гірських порід знайдено 20 попарно розташованих слідів гігантських динозаврів. Сліди йшли паралельно, лише кілька їх перетиналося. Вони мусили різних розмірів, отже у стаді були й молоді тварини, які ішли у середині. На одній з скельних плит, виявлених у Канаді, залишило свої сліди стадо утконосых динозаврів. Вони широким строєм по м'якому тоді грунту. Молоді тварини, очевидно, перебувають у кінці стада, бо їх сліди накладалися на сліди більш дорослих тварин. На цей час накопичено немало доказів на користь стадного життя растительноядных динозаврів.

Але разом трималися і пояснюються деякі види дрібних хижих динозаврів. Це дев'ятнадцять однакових слідів з середньої довжиною кроку, розташованих близько друг до друга в одній майданчику. Отже, ці тварини також полювали стадами.У великих, важких хижий динозаврів досі зустрічалися лише одиночні сліди.

Скільки років жили динозаври?

Найпростіший спосіб визначення віку по річним кільцям, відбиваючим сезонні зміни темпу зростання тканини, незастосовуваний до динозаврам. Тоді умови довкілля були однакові протягом лише одного року, і домашні тварини могли зростати рівномірно. Годичные кільця не утворювалися і деревах, і зубах чи кістках динозаврів. Тому про віці динозаврів можна лише гадати. Відразу після появи світ тварини, безумовно, росли швидко, особливо птенцовые, яких впродовж перших тижнів життя годувала й оберігала самка. Выводковые тварини в ранньому віці були самостійні, але росли повільніше. Щойно молоді динозаври досягали дві третини розміру дорослого тваринного, вони ставали здатні продовження роду. Тепер їх зростання уповільнювався, але з припинявся на все життя. Вважають, що з досягнення зрілого віку гігантським динозаврам вимагали від 40 до 50 років, а жити їм було запропоновано до 200 і до 300 років. Тривалість життя дрібних видів була, цілком імовірно, менше - від однієї до двох десятиліть.

Як виглядала шкіра динозаврів?

Шкіра належить до тих частинам тіла, які перетворюються на скам'янілості і зберігаються навіки. Проте дослідникам все-таки пощастило знайти кілька днів її відбитків. Приміром, виявили анатозавр (качиний ящір). Він загинув піщану бурю і він похований під сухим піском. Шкіра анатозавра була гладкою, сухою й міцної, причому між її м'якими складками виділялися невеликі опуклі ділянки гладшою роговий шкіри. Під цими стовщеннями в шкірі поміщалися невеликі кісткові платівки.

Такі платівки були вже в предків динозаврів та їхніх родичів, крокодилів. Можна припустити, що саме такою тип шкіри був набув значного поширення у динозаврів. У панцирних ящурів кісткові платівки набули найбільшого розвиток. Їх товщина сягала 5 див.; вони перебували в щільну друг до друга зверху і з обох боків тіла, створюючи міцний, але гнучкий панцир. Його покривав шар роговий шкіри, создававшей малюнок, схожий на плиточную мозаїку. На гострих чи вигнутих кісткових пластинах рогова шкіра посилювала ці форми, створюючи товсті гострі роги чи пагорбки.

Очевидно, шкіра динозаврів нагадувала за своєю будовою шкіру трьох груп сучасних плазунів - черепах, крокодилів і клювоголовых. Проте неможливо сказати, був це лускатий покрив чи шкіра на кшталт зміїної.

Цілком невідомо як і, якого кольору була шкіра динозаврів і який малюнок вона мала. Усі кольорові зображення - лише припущення дослідників чи плід фантазії художників.

Треба було чи динозаврам дві голови?

Понад століття тому американський палеонтолог Отниел Марш, вперше котрий досліджував повний скелет гігантського динозавра, із подивом констатував: "Дуже невеликі розміри голови і мозку свідчать, що плазун було дурним та повільним тваринам...". Ця думка настільки вкоренилося, що у побуті слово "динозавр" стало синонімом давнини і тупості. Проте стосовно багатьох видів цих тварин така оцінка несправедлива: згадати моторність і спритність невеликих хижих динозаврів чи товариськість утконосых ящурів.

У хижого динозавра заурорнитоида мозок був досить великою, майже настільки ж, як в ссавців чи птахів. Выемки мозкових порожнин черепа свідчать, що ділянки мозку, відповідальні за зір, нюху чи складні види руху, такі як балансування, дотикальні і хапальні функції, були досить добре виражені й сягали великих розмірів.

Судячи з формі мозковий порожнини черепа, хорошим зором, слухом і нюхом відрізнялися і утконосые динозаври. Саме це почуття були особливо необхідні растительноядным ящерам, які мають панцира, щоби вчасно розпізнавати ворога.

Найменший мозок проти розмірами тіла була в панцирних і колючих динозаврів. Стегозавр розміром із слона мав мозок лише від горіх! Невже цього було чимало? У стегнової області хребта перебувала ще одне, більша порожнину для нервового центру. Можливо це потовщення спинного мозку була другий мозок, як окремі дослідники? Звісно ж, немає. Це лише звичайний центр управління нервовими шляхами задньої частини тіла, і хвоста. Більшість хребетних тварин із довгими хвостами спинний мозок має у цьому самому місці помітне потовщення. У стегозавров хвіст не була просто величезним, довші всього тіла, але що й виконував життєво важливу функцію - служив знаряддям захисту. Щоб при цілеспрямоване ударі можна було точно управляти усіма м'язами хвоста, треба було досить розвинена нервова система на початку хвоста.

Справжнім мозком є лише те, що полягає у черепі. І напевно, динозавру, безтурботно пасущемуся під захистом своїх грізних шипів, такого мозку цілком вистачало, адже колючі динозаври проіснували не один мільйон років.

Як виглядали яйця динозаврів?

Динозаври відкладали яйця. Враховуючи те, що вони були плазунами, очікувалося ще до його того, як його яйця знайшли. Зрозуміло й те, що у величині де вони були більше отвори в тазі самок, крізь який мали проходити. Але хоч саме були ці яйця, вчені змогли дізнатися тільки підставі перших знахідок.

Вперше скам'янілі залишки яєць динозаврів знайшли ще у столітті Півдні Франції, але з них не можна було збагнути не їх розмірів, ні приналежності. Перші кладки яєць виявили 1923 р. у пустелі Гобі. І цей були яйця одного, а різних видів динозаврів.

Але й Півдні Франції, де було виявлено вперше, подальші розкопки також виявилися дуже плідними. Тут знайшли кілька сотень яєць, похованих під час повені під шаром піску і мулу приблизно 70 мільйонів років тому я. У тому числі пощастило виявити десять різних типів яєць. Найбільші були круглої форми, довжиною 24 див. і ємністю від трьох близько трьох з першою половиною літрів. У першому частково що зберігся гнізді, шириною один метр і глибиною 0,70 метри, перебувало 12 таких яєць. Можливо, вони належали численному динозавру гипселозавру.

Як динозаври опікувалися своєму прийдешнім?

Повідомлення про найдивовижніших знахідки гнізд динозаврів почали вступати у 1978 р. з американського штату Монтана. Тут збереглася ціла колонія - понад десять гнізд утконосых динозаврів. Кожне гнездовое поглиблення досягало двох метрів завширшки і самого завглибшки. У одному із гнізд було лише роздавлена шкаралупа яєць, й 

інші молоді тварини довжиною від півметра до двох метрів. У час появи з яйця завдовжки близько 20 див. молоде тварина може бути не довші 30-35 див.

 

Отже, дитинчата досить довго перебувають у гнізді (вони й розчавили шкаралупу) під захистом матері, що їх годувала. Цього утконосого динозавра назвали майазаура (материнський ящір). Самки важили мінімум, дві тонни і чи могли висиджувати яйця. Швидше за все, рослинний матеріал, що йшов будівництва гнізда, при гнитті виділяв тепло, достатні розвитку зародка в яйці.

Поруч лежало місце гніздування газелевых динозаврів, яке, очевидно, використовувалося багато років. Жив за десять гніздах метрової довжини перебувало 24 довгастих яйця. Але вылупившиеся дитинчата газелевых динозаврів не залишалися в гнізді, а відразу ж потрапити залишали його й збиралися щодо близькості до груп молодняку. Отже, у динозаврів спостерігалося птенцовое і выводковое поведінка молодих тварин, про які самки піклувалися.

З якою швидкістю бігали динозаври?

Протягом усієї ери динозаврів серед хижих, серед растительноядных птиценогих динозавровсуществовали види, які відрізнялися особливо пропорційним будовою і пересувалися лише з задніх кінцівках. Приміром, целофузис, жила ще триасе, був однією з найшвидкохідніших серед перших динозаврів, Він був струнким та легкою: при триметрової довжині він важив лише близько 30 кілограмів. Так само стрункими і швидкохідними були й з усіх динозаврів, які жили у кінці крейдяного періоду, на 150 мільйонів після того целофузиса, наприклад страусовый динозавр (картинка згори). Але як і робити висновки про швидкості пересування тварин, які вимерли?

З чого тут слід виходити? Необхідно враховувати три обставини : по-перше, довжину ніг тварин - вона часто встановлюється по знайденим кістках; по-друге, масу тіла - її обчислюють приблизно; по-третє, довжину кроку та тип ходьби і бігу - їх можна визначити за будовою тіла, і скам'янілим гарячих слідах динозаврів. Щоб наочніше уявити швидкість бігу динозаврів, можна порівняти їх з "скороходами" серед нинішніх хребетних тварин: біговими кіньми і борзими собаками, газелями і гепардами, зайцями і кенгуру, страусами і каліфорнійськими бігаючими зозулями. Чемпіонами тут є гепард і пояснюються деякі види газелей, здатні розвивати швидкість до 100 км/год, тобто тварини середніх ж розмірів та масою тіла близько 50 кілограмів. Легші і більше масивні тварини бігають повільніше.

Коли вимерли динозаври?

Зазвичай у відповідь це запитання звучить короткий і однозначно: 65 мільйонів років тому у кінці крейдяного періоду, наприкінці мезозойської ери. Протягом 150 мільйонів років постійно изменяющиеся види динозаврів безроздільно панували на планеті, та був раптово за стислий період часу зникли з лиця землі. У відкладеннях третинного віку нема вже ніяких слідів.

Щоправда, в усіх види й групи динозаврів взагалі дожили остаточно крейдяного періоду. Вже за 120 мільйонів років доти, у середині ери динозаврів, зникли, наприклад, останні предки гігантських динозаврів. А колючі динозаври вимерли на 60 мільйонів років раніше інших груп. Але і їхній місце зайняли інші - толстоголовые і рогаті динозаври.

Постійно з'являлися дедалі нові види, тоді як значної частини колишніх зникла. Більшість видів динозаврів існувало "всього" близько двох, максимум десяти мільйонів років.

Чому вимерли динозаври?

З часу, коли було відкрито динозаври, дослідники незмінно цікавилися, чому наприкінці крейдяного періоду вони так зникли. З цього приводу було висунуто понад сто гіпотез, але ж вони виявилися неспроможні.

Часто упускалося не врахували, що, на відміну динозаврів, інші групи тварин - крокодили, ящірки, змії, черепахи, птахи, і ссавці - пережили цей критичний час. Чому вони виявилися винятком?

З іншого боку, разом з сухопутними динозаврами зникла й морські ящери, аммониты й дрібні морські тварини, і навіть наземні рослини. Отже, і вплинули ті самі! Несостоятельны гіпотези про всесвітній потоп - адже вимерли і морські тварини, а багато наземні не постраждали зовсім. Не мають під собою грунт і гіпотези про знищення динозаврів первісним людиною, який, як доведено, з'явився лише 60 мільйонів років.

Внутрішні причини, пов'язані з самими динозаврами, наприклад їх величезний зростання і неповороткість, не вважається достатніми, оскільки вимерли і найменші, і самі швидкі динозаври. Не витримують критики і припущення, ніби хижі динозаври знищили растительноядных, та був й існують самі загинули з голоду чи ніби всіх динозаврів поїли невеликі ссавці. Але то чому де вони зачепили плазунів, що дожив донині? Один із новітніх гіпотез висуває як основного причини раптово ту страшну Землі катастрофу - зіткнення з великою метеоритом. Відповідно до цієї гіпотезі, на Землю впала небесне тіло діаметром десять кілометрів. Від удару піднялося вгору таке у пилу, що небо над всієї Землею потемніло на кілька місяців. Загинули рослини, що потребують сонячнім світі, з їх занепадом травоїдні тварини, та був і хижаки. Сталося похолодання, оскільки стане сонячне проміння не досягали більше земної поверхні. Потім знову настало потепління, коли верхні верстви повітря знову розігрілися. І якщо деяких видах вдалося пережити катастрофу, всі вони однаково загинули потім у результаті цієї війни наслідків, растянувшихся на роки віку. Якщо це катастрофа, про можливість яких можна судити з цілої низки ознак, справді була настільки руйнівною, то раптове всіх динозаврів можна пояснити. Але незрозуміло, як змогли вижити такі чутливі представники тваринного світу, як птахи!

Більше переконлива й обгрунтована та думка, що вимирання динозаврів сталося не раптово, а тривало протягом досить тривалого кризового періоду. Поступово погіршувалися умови існування тим тварин, хто був пристосовані до повсюдно що існував доти рівномірному теплому і влажному клімату, до багатому рослинному і тваринного світу. Постійні переміщення континентів і морів сприяли істотним кліматичним змін. У результаті усунення земної кори і океанічного дна дедалі більше мілководних областей перетворюватися на ділянки суші з більш мізерної рослинністю. Теплі умови без будь-яких перепадів температур змінилися більш холодними ночами і більше суворими зимами.

Багато динозаври втратили звичних умов харчування, коли всюди їжі було вдосталь. Холодні ночі й зими несприятливо позначалися на виведенні потомства. Детеныши росли повільніше, окремі види динозаврів ставали дедалі рідкіснішими та поступово почали вимирати, тільки в регіонах раніше, за іншими пізніше. Кризисный період тривав суші по крайнього заходу п'ять мільйонів років. Походив процес вимирання динозаврів і літаючих ящурів. Поруч із ними зникали також цілі види рослин i ссавців, але змінюють вже приходили нові.

Удар метеорита чи якась інша раптова катастрофа могли лише істотно порушити умови існування тварин і звинувачують рослин i викликати процес поступового вимирання багатьох їхніх видів, але з знищити їх відразу. Така думка дає понад логічне пояснення загадкового зникнення динозаврів.

(http://bukvar.su/biologija/page,5,14225-Dinozavry-Fakty-i-teorii.html) 

 

Введення 
Динозаври жили на Землі протягом більше 150 мільйонів років. Сьогодні на нашій планеті не існує тварин, подібних цим незвичайним древнім ящерам, які мешкали на всіх континентах і стали прабатьками сучасних птахів. 
Динозаври були надзвичайно різноманітні - від компсогнатов, розмірами не більше курки, до гігантських брахиозавра. Одні полювали і підбирали падло, інші щипали траву і заковтували камені. Всі вони знаходили собі пару, відкладали яйця і вирощували дитинчат. Пересувалися динозаври по-різному: хто на двох, хто на чотирьох лапах. Багато ящери плавали, деякі навіть намагалися літати. Їм доводилося битися, рятуватися від переслідувачів, ховатися і гинути. Але 65 мільйонів років тому ці чудові тварини вимерли. Залишилися лише нащадки деяких оперенних ящерів - це були птахи. Хоча самі динозаври давно зникли з лиця Землі, але пам'ять про них надійно зберігають камені.Скам'янілості - так називаються скам'янілі залишки існували мільйони років тому тварин і рослин - практично єдине джерело наших знань про стародавні ящера. Проводячи розкопки, учені виявили сотні різних видів динозаврів. Дослідникам вдалося відновити скелети цих тварин і відтворити картину їхнього життяДинозаврів класифікували, об'єднавши схожі види у родини та інші групи, 
Час, коли жили динозаври, вчені називають мезозойської ерою. Вона почалася приблизно 245 мільйонів років тому і закінчилася 65 мільйонів років тому. Мезозойська ерапідрозділяється на три періоди: тріасовий (245 - 213 млн. років тому), юрський (213 - 144 млн. років тому) і крейдової (144 - 65 млн. років тому). Залишки динозаврів знайдені у відкладеннях гірських порід тільки цього часу. 
Більшість наведених цифр - приблизні, тому що, на жаль, за часів динозаврів не було кому робити виміри. Але всі оцінки засновані на останніх наукових даних. 

  Як були відкриті динозаври 
Останні з динозаврів вимерли, коли страшна катастрофа потрясла Землю. Але залишки багатьох давніх істот збереглися в камені і пролежали в землі 65 мільйонів років до тих пір, поки люди не знайшли їх. 
Є підстави вважати, що вперше залишки динозаврів було виявлено більше 2500 років тому в пустелі Гобі в Центральній Азії. Заїжджі торговці принесли до Стародавньої Греції звістку про дивовижні і вселяли жах істот. Можливо, в основі цих оповідань - знахідки скам'янілих скелетів динозаврів протоцератопсов. А приблизно 1700 років тому китайськими мудрецями було зроблено запис про те, що в землі знайдено величезні скам'янілі кістки, які, на думку древніх мудреців, належали   драконам і володіли магічною силою. Цілком ймовірно, що це були кістки динозаврів. Але справжнє відкриття стародавніх ящерів відбулося   тільки в XIX столітті. У 1815 році в Англії, неподалік від Оксфорда, в каменоломні, де добувалася вапно, були виявлені скам'янілі кістки гігантського плазуна. Пізніше викладач геології Оксфордського університету Вільям Бакленд дав цій тварині наукова назва - мегалозавр (величезний ящір). А в 1842 році англійський учений Річард Оуен вперше використав термін «динозаври» (жахливі ящери) для позначення тварин, три скам'янілих скелета яких дещо відрізнялися від інших знайдених скелетів плазунів
З тих пір відкриті сотні різних видів динозаврів. Вони виявлені на всіх континентах, і до цих пір щорічно вчені знаходять 10 - 15 нових видів стародавніх ящерів. Спочатку вважалося, що динозаври були неповороткими і тупими тваринами. Але коли в 60-х роках XX століття були відкриті дейноніхі - невеликі крупноголовие динозаври, думкадослідників змінилося. Зараз вчені вважають, що динозаври були вправними і навіть кмітливими тваринами. Зрештою, вони прожили на Землі близько 160 мільйонів років! 
Як відтворюють вигляд динозавра 
Представлені в музеях скелети і фігури динозаврів - результат довгих досліджень і копіткої роботи багатьох вчених і фахівців. Минають місяці, а то й роки, перш ніж знайдена скам'янілість перетвориться на музейний   експонат. 
Людей, які вивчають динозаврів і скам'янілі рештки інших тварин і рослин, називають палеонтологами. Палеонтологи виїжджають на розкопки в надії знайти залишки живих організмів у пластах гірських порід. Щоб витягти з них скам'янілість, необхідні спеціальні навики. Нерідко дослідникам доводиться братися за важкі кувалди і свердла, щоб розколоти тверді кам'яні брили. Знайдені скам'янілі кістки обережно упаковують для відправки в лабораторію. Тут звільняють кістки від залишків породи. Часто на це йдуть роки наполегливої праці. Великі кам'яні брили ще можна прибрати за допомогою пилки з алмазним наконечником, але діставшись до кістки, залишки каменю видаляють буквально по піщинці голками та іншими інструментами, звичними для зубних лікарів. 
Зрештою, кістки з'єднують за допомогою спеціального клею. Безліч кісток скелета схожі на величезну мозаїку, зібрати яку під силу тільки фахівцеві. Останній етап роботи - підготовка музейної експозиції. Щоб скелет зберігав природну для тварини позу, виготовляють спеціальний каркас, що підтримує важкі кістки.    Іноді відновлюють не тільки скелет, ні навіть шкіру і мускулатуру динозавра. Шкіра більшості динозаврів була лускатої, що видно на знайдених скам'янілих відбитках, а ось про забарвлення цих тварин залишається тільки здогадуватися. Художники намагаються відтворити картини природи, що оточувала динозаврів, У результаті цих зусиль перед відвідувачами музею розгортається захоплююча експозиція. 

Звідки ми знаємо про динозаврів 
Все, що залишається від жив колись динозавра і зберігається в землі мільйони років, - це кістки і зуби. Якщо пощастить, то вдається знайти відбитки шкіри. Відновити мускулатуру і внутрішні органи динозаврів допомагають вченим знання про сучасні птахів і рептилій. Деякі відомості можна почерпнути, досліджуючи відбитки лап динозаврів. І ось на основі цих даних, зібраних по крупицях, фахівці намагаються скласти повну картину життя стародавніх тварин. 
Динозаври - це рептилії, тобто чотириногі хребетні тварини з лускатої шкірою. Нагадаємо, що слово «динозавр» означає «жахливий ящір». Із сучасних плазунів найбільш близькідинозаврам крокодили. Будова скелета у цих тварин має ряд спільних ознак, що допомагає фахівцям зрозуміти, як функціонував організм динозавра. Зараз багато палеонтологи вважають, що прямі нащадки динозаврів - птиці. Вчені припускають, що в їх поведінці багато спільного. Дослідження яєць і гнізд стародавніх плазунів наводять палеонтологів на цю думку. 
Шляхом подібних зіставлень фахівці приходять до висновків щодо інших сторін життя динозаврів: чим вони харчувалися, як пересувалися, полювали чи на інших тварин, яким чином захищалися від нападу ворогів. 
Великий вплив на звички тваринного надає місце його існування. Особливості гірської породи, в якій знаходять залишки того чи іншого динозавра, вказують дослідникам, в якій природній зоні жило тварина - в пустелі, в болотистому лісі або може бути, на березі озера. Корисно також знати, які тварини жили в один час і поруч зі знайденим ящером. Вся цяінформація необхідна дослідникам, щоб повніше уявити образ життя динозаврів різних видів. 

             Чим харчувалися динозаври 
Як і сучасні тварини, більшість динозаврів ділилися на травоїдних, хижаків (м'ясоїдних) і всеїдних. Але як дізнатися, до якої групи належить той чи інший динозавр? 
Виявити всередині скам'янілого кістяка залишки останнього обіду динозавра вдається дуже рідко, так що вченим доводиться визначати смаки динозаврів за іншими ознаками. Краща підказка - це форма зубів. Ми знаємо, що форма зубів сучасних тварин залежить від того, що вони їдять. Зуби тиранозаврів і аллозавр дуже нагадували зуби варанів, а зубибаріоніксов практично нічим не відрізнялися від крокодилові. З такої подібності випливає, що ці динозаври були хижаками. Форма зубів також може підказати, на яких саме тварин полював динозавр. 
Зуби травоїдних ящерів значно відрізнялися від зубів хижаків. Широкі лістообразнимі зуби камаразаври та деяких інших завроподи ідеально підходили для того, щоб прокушувати і зрізати плоди і листя рослин. Інші травоїдні динозаври - гадрозавра - мали плоскі зуби, що нагадують зуби овець і корів, які більшу частину часу, як відомо, займаються пережовуванням жорсткої рослинної їжі. 
Досліднику необхідно звертати увагу на форму кігтів і особливості будови щелепи. Серед знахідок вченим попадаються копроліти - скам'янілі екскременти, що містять частинки тварин чи рослин, що послужили їжею динозавру. Проте не завжди можна сказати, якого типу динозаврів належить той чи інший копроліт. 
          Захист і напад 
Динозаври мали безліччю різних засобів захисту і нападу. Хижаки пускали в хід гострі кігті і зуби, тоді як їх жертвам нерідко допомагали вціліти панцирі, швидкі ноги або просто великі розміри тіла. 
Основною зброєю м'ясоїдних динозаврів, від могутнього тиранозавра до маленького компсогната, були гострі кігті на передніх і задніх лапах і безліч зубів, схожих на леза бритви. Довжина кігтів на передніх лапах баріонікса перевищувала 30 сантиметрів. Зуби тиранозавра були довгі і міцні настільки, що могли прокушувати тверді кістки. 
Деякі динозаври, наприклад дейноніхі і троодони, полювали зграями. Діючи спільно, вони нападали на тварин, які були більше кожного з них. 
Великий був у динозаврів і арсенал засобів захисту - від шипів на лапах до масивних хвостів, якими вони завдавали удари, Хвіст анкілозавра з булавою на кінці і величезні шипи на хвості стегозавра могли відлякати навіть самого великого хижака. Деякі завроподи, такі як диплодок або апатозавр, використовували свої довгі хвости як батіг і з неймовірною швидкістю хльостали ним ворогів. Багато анкілозаври, були покриті панциром з кістяних пластин, а стегозаврів природа забезпечила шпильками і колючками, щоб відбивати атаки ворогів. У цератопса, таких, наприклад, як трицератопс, були гострі роги, якими можна було битися як піками, і закривали шию великі кістяні коміри. 
Одне із важливих засобів захисту сучасних тварин - маскування. Ми не знаємо, яка забарвлення була у динозаврів, але найімовірніше, що відтінок шкіри і малюнок на ній допомагали тваринам зливатися з навколишньою природою
  Турбота про потомство 
Динозаври відкладали яйця, точь-в-точь як сучасні птахи. Дитинчата деяких динозаврів вилуплювалися з яйця вже цілком самостійними, вони могли постояти за себе і відразу покидали гніздо. В інших видів ящерів потомство годувала і захищала матір до тих пір, поки малюки не ставали достатньо дорослими, щоб самим подбати про себе. 
Вчені вважають, що всі динозаври будували гнізда й відкладали яйця. Проте знайдені лише яйця і гнізда невеликих хижих динозаврів овірапторов і троодонов, а також качконосих майазавров. Троодонам гніздами служили невеликі ямки. Майазаври ж насипали великі купи землі і, зробивши поглиблення нагорі, відкладали туди яйця на підстилку з листя і гілок. Підстилка зігрівала яйце і захищала від ушкоджень, адже самі майазаври були занадто великі, щоб насиджувати яйця. 
Кілька знайдених усередині яєць зародків і скелетів дитинчат динозаврів дали можливість ученим встановити, як росли і розвивалися тварини. Наприклад, у тільки що вилупилися майазавров кістки лап були не зовсім розвинуті, значить, батькам доводилося приносити воду і їжу малюкам у гніздо. Маленькі майазаври швидко росли: якщо вилупилося з яйця дитинча було довжиною близько 30 сантиметрів, то всього за кілька тижнів він виростав до півтора метрів. Такий «підліток» ставав досить сильним, щоб приєднатися до стада. Дитинчата троодона вилуплювалися вже повністю сформованими і цілком самостійними, Навіть найменші могли відразу вибратися з гнізда і відправитися на пошуки їжі. 
Пересування 
Визначити, як пересувалися динозаври, вченим допомагають відбитки слідів і будова скелетів цих стародавніх тварин. Одні динозаври використовували - при ходьбі всі чотири кінцівки, іншим було достатньо двох задніх, а деякі могли переміщатися і на двох, і на чотирьох лапах. 
Скам'янілі сліди зберігаються у відкладеннях гірських порід так само, як і кістки тварин. 
Неможливо з повною упевненістю сказати, якого саме тварині належали виявлені сліди, адже майже однакові відбитки лап залишали цілі групи динозаврів, наприклад стада величезних травоїдних завроподи. Проте фахівцям важко відрізнити широкі, колоподібні сліди завроподи від різких трипалих відбитків кінцівок великих хижаків. 
Для визначення швидкості, з якою пересувалися динозаври, використовуються ті ж методи, за допомогою яких обчислюють швидкість руху нині існуючих тварин: вимірюють довжину відбитка лапи і відстань між наступними один за одним відбитками однієї і тієї ж кінцівки. 
Аналіз форми скелета дозволяє вченим визначити, чи був динозавр чотириногих, тобто пересувався на чотирьох кінцівках, або ж двоногим, що спирався тільки на задні лапи. Вага тіла чотириногих тварин розподіляється рівномірно на всі чотири кінцівки, які в такому випадку мають приблизно однакову довжину, тоді як у двоногих основний тягар тіла припадає на задні лапи, що значно перевершують по довжині передні. 
                         Класифікація 
Точно так само, як і сучасні тварини, динозаври поділяються вченими на групи, або родини. 
Поділ тварин на сімейства називається класифікацією. До групи об'єднують тварин, що мають однакові характерні ознаки. 
Наприклад, гігантські травоїдні динозаври з довгою шиєю і величезним сильним хвостом названі завроподи. У свою чергу, завроподи поділяються на більш дрібні групи, одну з яких складають 
диплодоки. До цієї групи належить динозавр під назвою диплодок, а також кілька інших видів динозаврів. 
Більшість наукових назв походить від латинських чи грецьких слів. Так у слові «завроподоморфний» перша частина («завроподи») означає «ноги ящера», а друга «морфний») - «форма», «будова». 
Існує дві основні групи, або загону, динозаврів - Ящеротазові і птахотазові. Може здатися дивним, що стародавніх рептилій стали класифікувати в залежності від того, якого типу сучасних тварин відповідає будова їх тазу - птахові або ящірці. Проте три кістки скелета, що утворюють таз, грають дуже важливу роль: одна з цих кісток з'єднується з хребтом, а на двох інших кріпляться м'язи ніг. 
До ящеротазових динозаврам відносяться завроподи і велика група зовсім на них не схожих динозаврів - тероподів. Всі Тероподи були двоногими хижаками. У цю групу включаються такі динозаври, як аллозавр, тиранозавр, овіраптор, а також первоптіца археоптерикс. Цікаво, що предків сучасних птахів відносять до ряду ящеротазових, а не птахотазових динозаврів. 
Всі птахотазові динозаври були рослиноїдних. Їх можна розділити на три основні групи: орнітоподи, рогаті динозаври та їхні родичі броненосні динозаври. До орнітоподів відносять ігуанодонів і качконосих динозаврів. До групи рогатих динозаврів входять такі тварини, як трицератопс і протоцератопса, а також близький до них пахіцефалозавр,якого виділили в особливу групу з-за того, що замість рогів його голову прикрашав захисний кістяний шолом. 
Броненосних динозаврів також поділяють на більш дрібні групи, а саме: на анкілозавров, тіло яких покривал панцир з кістяних щитків, і стегозаврів - ящерів з кістяними пластинами або шипами на спинах. 
      Могутні мисливці 
Мабуть, найстрашнішим хижаком всіх часів був величезний тиранозавр. Однак перші м'ясоїдні динозаври мали ще страшніші розміри і були повноправними господарями оточував їх світу дикої природи. Жертвами кровожерливих гігантів ставали самі великі тварини. 
Славу найлютішого хижака тираннозавр придбав завдяки особливостям будови своїй пащі. Череп цієї тварини, утворений товстими кістками, був набагато важче, ніж черепа більшості інших великих м'ясоїдних динозаврів, наприклад аллозавра. До того ж рух щелеп забезпечувалося надзвичайно потужними потиличними м'язами. На відміну від аллозавра, зуби тиранозавра не розрізали   їжу, а впивалися в неї, як великі шипи, буквально розриваючи   нещасну жертву   на шматки, ламаючи і дроблячи її кістки. Інший грізний хижак того часу - кархародонтозавр - нишпорив у пошуках здобичі вздовж берегів річок сучасної Північної Африки. А в Південній Америці жив його близький родич приблизно такого ж розміру - Гігантозавра. 
До іншого типу хижаків ставився баріонікс. Він харчувався в основному рибою. Завдяки тому, що його ніздрі були розташовані досить високо, баріонікс міг спокійно дихати, зануривши довгасту вузьку морду у воду. Довгі кігті на передніх лапах допомагали йому не упустити спійману рибу. 

  Динозавр. Коли жив Довжина Вага                              Де був знайдений 
(Сенс назви) (років тому) (не більше) (не більше) 
Алозавр (незнайомий ящір) 156 - 144 млн. 12 м 2 тонни США, Португалія 
Баріонікс (важкий кіготь) 125 - 119 млн. 12 м 2 тонни Англія Кархародонтозавр 
(Величезний акулозубий ящір) 113 - 97 млн. 14 м 8 тонн Північна Африка 
Тиранозавр (ящір-тиран) 68 - 65 млн. 14 м 7 тонн Канада, США 

Гігантські травоїдні динозаври 
Ця група динозаврів-вегетаріанців включає в себе найбільш великих тварин, які коли-небудь ходили по землі. Деякі з цих велетнів важили 50 тонн, а то й більше, вони легко могли зривати листя і плоди прямо з верхівок високих дерев. 
Величезних травоїдних динозаврів називають завроподи. У них були маленькі голови, величезні тулуба і дуже довгі шиї і хвости. Харчувалися тварини різної рослинною їжею. Наприклад, брахиозавра і апатозавр зривали найсоковитіші листя і плоди з верхніх гілок дерев. А диплодоки завдяки своїй гнучкій шиї могли поласувати і рослинами, що ростуть біля самої землі. Завроподи були для хижаків бажаною здобиччю. Пересувалися вони повільно, і якщо дорослих тварин нерідко рятували величезні розміри і сила, то дитинчатам загрожувала реальна небезпека. Доброю захистом служили хвости-батоги, як у диплодока та апатозавра, А у деяких завроподи, наприклад у сальтазавра, спину закривали кістяні пластини, немов бронею скріплювали тулуб. 

Динозавр Коли жив Довжина Вага Де був знайдений 
(Сенс назви) (років тому) (не 6олее) (не більше) 
Патагозавр (патагонський ящір) 169 - 163 млн. 18 м 16 тонн Аргентина 
Апатозавр (оманливий ящір) 156 - 144 млн. 27 м 35 тонн Захід США 
Диплодок (подвійний брус) 156 - 144 млн. 27 м 20 тонн Захід США 
Брахіозавр (плечистий ящір) 156 - 144 млн. 28 м 50 тонн США, Танзанія 
Камаразавр (камерний ящір) 156 - 144 млн. 20 м 20 тонн Захід США 
Арагозавр (арагонська ящір) 125 - 123 млн. 18 м 15 тонн Іспанія 
Сальтазавр (ящір з Сальта) 73 - 65 млн. 12 м 25 тонн Аргентина 
Игуанодон і качкодзьоб динозаври 
Игуанодон - один з перших знайдених вченими динозаврів. Свого часу це був найпоширеніший вид травоїдних динозаврів. Його близькі родичі - качконіс динозаври - жили в кінці ери динозаврів. 
Ігуанодони існували на Землі більше 40 мільйонів років. Стада цих динозаврів паслися в болотистих лісах, які покривали Південну Англію більше 100 мільйонів років тому. 
Качконосих динозаврів називають також гадрозавра. Незліченними стадами бродили вони по просторах Північної Америки в останній період ери динозаврів, харчуючись рослинами і цураючись хижаків, подібних тиранозавра. 
Про майазаврах стало відомо після того, як були виявлені великі поклади скам'янілостей в штаті Монтана (США). Знахідка містила залишки сотень тварин, включаючи скелети дитинчат, і гнізда з кладками яєць. 
Ламбеозаври, корітозаври та інші качконосих динозаврів напевно з легкістю розмелювали найжорсткіші частини рослин - про це свідчить безліч зубів на їх щелепах. 
Паразауролофи - більш рідкісний вид качконосих динозаврів, але і вони прожили на Землі 18 мільйонів років, перш ніж канути у вічність. Вчені вважають, що за допомогою своїх незвичайних гребенів ці тварини видавали звуки, подібні звуку тромбона, і таким чином спілкувалися між собою. 
Динозавр Коли жив Довжина Вага Де 6ил знайдено 
(Сенс назви) (років тому) (не більше) (не більше) 
Игуанодон (зуб ігуани) 140 - 97 млн. 30 м 5 тонн Європа, США, 
Монголія Майазавра 
(Добра мати-ящірка) 80 - 73 млн. 9 м 3 тонни США 
Ламбеозавр (ящір Ламбе) 80 - 73 млн. 15 м 7 тонн Канада, США, 
Мексика Корітозавр 
(Ящір з коринфским шоломом) 80 -73 млн. 10м 5 тонн Канада, США 
Паразауролоф 
(Ящір з гребенем) 83 - 65 млн. 10 м 5 тонн Канада, США 
Броненосні динозаври 
Всі динозаври цієї групи - рослиноїдні. Але вигляд у них був дуже лютий через кістяних «обладунків»: у стегозаврів уздовж спини і хвоста розташовувалися пластини і шипи, тулуб анкілозавра захищав панцир з кістяних щитків, у деяких динозаврів була загрозливого вигляду булава на хвості. 
Величезний стегозавр виглядав ще більше завдяки стирчить зі спини пластин. Але ці пластини насправді були тонкими і тупими, і в сутичці з такими хижаками, як аллозавр, користі від них було небагато. Швидко бігати стегозавр не вмів, так що єдиний засіб оборони, яким він міг скористатися, - шипи   на хвості. 
Важкий анкілозавр був набагато краще підготовлений до нападу хижаків. Броня з товстих кістяних щитків покривала його тулуб з голови до хвоста. На потилиці у нього височіли великі трикутні роги, уздовж спини стирчали гострі шипи, а хвіст ущільнювався на кінці, перетворюючись у важку кістяну булаву. 
Динозавр Коли жив Довжина Вага Де був знайдений 
(Сенс назви) (років тому) (не більше) (не більше) 
Сцелідозавр (ящір - сильні лапи) 206 - 200 млн. 4 м 250 кг Англія 
Кентрозавр (колючий ящір) 156 - 150 млн. 3 м 450 кг Танзанія 
Стегозавр (укритий ящір) 156 - 144 млн. 9 м 2 тонни США 
Гілеозавр (лісовий ящір) 140 - 131 млн. 5 м 1,5 тонни Англія 
Едмонтоні (з Едмонтона) 80 - 70 млн. 7 м 2 тонни Канада, США 
Анкілозавр (вигнутий ящір) 68 - 65 млн. 11м 4 тонни США, Канада 
Рогаті травоїдні динозаври 
Наукова назва цих динозаврів - цератопса. У більшості тварин цієї групи були вражаючі роги, кістяні коміри, що прикривали шию, і рогові дзьоби, схожі на дзьоб папуги. Все це «озброєння» надавало їм лякаючий вигляд. 
Більшість видів цератопса існували кілька мільйонів років, завершальних еру динозаврів. 
Харчувалися вони квітучими чагарниками, які в той час зростали повсюдно на нашій планеті, а також листям саговників і папоротей. Потужні зуби і щелепи цих динозаврів могли впоратися з будь-якими рослинами. Не пристосовані для пережовування зуби ідеально підходили для того, щоб розрізати і кришити жорсткий корм. Більшість цератопса любили наїдатися про запас, і їхні величезні шлунки переварювали гігантські порції їжі. Найбільшими з цих дивовижних рогатих динозаврів були трицератопса. А у хазмозавров, як вважають, були найбільші голови. Залишки хазмозавров були 
знайдені серед великих покладів скам'янілостей в Канаді. Там виявлені справжні кладовища викопних тварин, що утворилися внаслідок раптової масової загибелі сотень хазмозавров. Тварини могли загинути в результаті стихійного лиха - повені чи виверження вулкана. Наявність таких могильників свідчить про те, що хазмозаври трималися дуже великими стадами. 
Динозавр Коли жив Довжина Вага Де був знайдений 
(Сенс назви) (років тому) (не більше) (не більше) 
Протоцератопса 
(Перша рогата морда) 80 - 73 млн. 2,4 м 180 кг МонголіяКитай 
Стіракозавр 
(Ящір з шипами) 80 - 73 млн. 5.5 м 3 тонни Канада, США 
Хасмозавр (щелістий ящір) 76 - 73 млн. 8 м 2 тонни США, Каналу 
Пахірінозавр 
(Толстоносий ящір) 73 - 65 млн. 7 м 4 тонни Аляска (США). Канада 
Трицератопс 
(Трехрогая морда) 68 - 65 млн. 9 м 6 тонн Канада, США 
Рогаті хижаки 
Серед динозаврів, що мали роги або гребені, зовсім не часто зустрічалися м'ясоїдні. Наприклад, люті хижаки ділофозавр, цератозавр і карнотаур жили в різні епохи, але були приблизно одного зросту і полювали на безліч різних тварин. Всі троє пересувалися на задніх лапах, тому передні кінцівки у них були зовсім короткими. Ділофозавр - один з перших великих м'ясоїдних динозаврів. У нього були чіпкі передні лапи, якими він хапав здобич. Ділофозавр відрізнявся незвичайною будовою голови: два кістяних гребеня розташовувалися уздовж всього черепа, утворюючи на потилиці клин. Вчені вважають, що ділофозаври жили групами і полювали, ймовірно, великою зграєю. 
У цератозавр на морді стирчав малий ріг і над очима розташовувалися два маленьких гребеня. Припускають, що цей динозавр полював на дрібних плазунів і травоїдних динозаврів. 
Карнотаур також полював на дрібних тварин. Його кістяні ріжки, можливо, покривала така ж рогова оболонка, як у сучасного бика. Але швидше за все, в якості зброї роги не використовувалися. У карнотаура була вузька морда, але на рівні рогів його череп розширювався, і очі розташовувалися так, що дивилися не в різні боки, а вперед. Завдяки цьому карнотаур мав бінокулярним зором, тобто бачив предмет, як люди, обома очима і міг визначити відстань до нього. 
Динозавр Коли жив Довжина Вага Де був знайдений 
(Сенс назви) (років тому) (не більше) (не більше) 
Ділофозавр (ящір з двома гребенями) 206 - 194 млн. 7 м 450 кг Арізона (США) 
Цератозавр (рогатий ящір) 156 - 544 млн. 6 м 1 тонна Юта і Колорадо (США) 
Карнотаур (м'ясоїдний бик) 113 - 91 млн. 7,5 м 1 тонна Аргентина 
Швидконогі хижаки 
До самих швидконогий хижакам ставилися деякі дрібні динозаври. Легкі і стрімкі, вони без праці наздоганяли видобуток і спритно вислизали з лап великих м'ясоїдних динозаврів, що опинилися поряд. 
Довгоногий, не обтяжений зайвим несом струтіомім був, імовірно, одним з найшвидших тварин, коли-небудь жили на Землі. Його ноги наводилися в рух величезними м'язами стегон, які нагадували гігантські курячі стегенця. Така здобич була бажаною для будь-якого великого хижака і, щоб залишитися в живих, динозавру доводилося бігати з максимальною швидкістю. Назва цієї тварини включає в себе слово «мім», тобто «наслідувач». Струтіомім відноситься до групи орнітомімозавров - ящерів, «подражавших» птахам. Інша назва струтіомімов - страусоподобние динозаври. 
Троодони жили в один час зі струтіомімамі, і залишки обох видів динозаврів були знайдені в одному районі Канади. Як і карнотаур, троодон мав бінокулярним зором, а дослідження його черепа дає привід вважати, що мозок у цього динозавра був досить великим для тварини її розміру. Ймовірно, троодони були самими кмітливими з динозаврів. 
Овіраптори мешкали в пустелі Гобі в Центральній Азії. Ці динозаври отримали назву «викрадачі яєць». Скам'янілі рештки одного з них були виявлені поряд з яйцями протоцератопса. Проте подальші дослідження показали, що це були яйця, відкладені самкою овіраптора.,      
Динозавр, Коли жив Довжина Вага Де був знайдений 
(Сенс назви) (років тому) (не більше) (не більше) 
Пелеканімім (подібний пеликанові) 125 - 119 млн. 2м 25кг Іспанія 
Овіраптор (викрадач яєць) 80 - 73 млн. 2,5 м 35 кг Монголія, Китай 
Струтіомім (страусоподобний) 76 - 70 млн. 3,5 м 300 кг Канада 
Троодоі (ранящий зуб) 76 - 70 млн. 3 м 50 кг США, Канада 
Галліму (подібний півню) 76 - 70 млн. 6 м 500 кг Монголія 
Маленькі мисливці 
Не всі м'ясоїдні динозаври були великими, як тиранозавр, не всі мали такі, як у нього, могутніми щелепами. Деякі, наприклад дейноніх і велоцираптор, в гонитві за здобиччю покладалися на свої швидкі ноги і гострі як бритва кігті. 
У дейноніхов і велоцирапторов, а також в інших представників їх групи були страшні ріжучі кігті на другому пальці задніх лап. Нападаючи, вони користувалися цим смертельним зброєю, як ножем з автоматично вискакують лезом. Глибокі порізи, залишені їх кігтями, часто виявлялися смертельними для жертви. Довгі передні лапи цих динозаврів теж були озброєні гострими загнутими кігтями, якими можна було утримувати здобич. Розумні ящери, що володіли завидною швидкістю і спритністю, нападали на жертву зграями, як це роблять вовки. Полюючи спільно, хижаки могли здолати тварина значно більшого розміру, ніж вони самі. 
Еораптори ставилися до перших м'ясоїдним динозаврам. Вони були меншими велоцираптор і жили на 150 мільйонів років раніше. Ймовірно, вони харчувалися комахами і дрібними плазунами і при цьому служили їжею для більш великих хижаків, серед яких був херреразавр - досить дрібний ящір, порівняно, скажімо, з тиранозавром. Тим не менш, він вважається одним з найнебезпечніших хижаків своєї епохи. 
Динозавр Коли жив Довжина Вага Де був знайдений 
(Сенс назви) (років тому) (не більше) (не більше) 
Еораптор (світанковий юр) 231 - 225 млн. 1 м 10 кг Північний захід Аргентини 
Херреразавр (ящір Херрери) 231 - 225 млн. 4,5 м 300 кг Північний захід Аргентини 
Дейноніх (жахливий кіготь) 119 -97 млн. 3.5 м 70 кг Захід США Велоццраптор 
(Стрімке розбійник) 80 - 73 млн. 1,8 м 15 кг Монголія, Китай 
Динозаври, і птиці 
Більшість фахівців з динозаврам переконані, що птахи - прямі нащадки давніх ящерів. Вважають, що птахи походять від тероподів більше 150 мільйонів років тому. Стародавні пернаті були досить близькими родичами самого тиранозавра. 
Найдавнішою з відомих птахів вважають археоптерикса. За деякими ознаками його можна було віднести до птахів, а за іншими до плазунів. Таке незвичайне поєднання властивостей навело вчених на думку, що археоптерикс, можливо, є ланкою еволюційної ланцюжка, яке з'єднує динозаврів і сучасних птахів. 
Були знайдені скам'янілості цієї тварини, і серед них майже цілі скелети. Всі знахідки були витягнуті з вапняних відкладень на півдні Німеччини. Деякі з скам'янілостей зберегли відбитки пір'я навколо кісток крил. Величиною археоптерикс був приблизно з сороку і, ймовірно, як і вона харчувався переважно комахами. Можливо, археоптерикси кружляли в небі над лагуною і сідали на довколишні скелі. Навряд чи вони літали так добре, щоб з льоту ловити рибу в море. 
Зате іберомесорніс, швидше за все, літав чудово. Ця знайдена в Центральній Іспанії стародавня птах була не більше горобця, і будова її верхніх кінцівок практично таке ж, як у сучасних птахів. Ймовірно, іберомесорніс теж харчувався комахами, але це не більш ніж здогадка, тому що поки нікому не вдалося знайти череп цього птаха. 
А ось що барторніс харчувався рибою, відомо напевно. Цей птах-нирець промишляла на мілководдях морів, що покривали центральну частину Північної Америки приблизно 80 мільйонів років тому. Барторніси були хорошими плавцями, але для польоту їх крихітні крила не були пристосовані. 
Будова скелетів давніх птахів і дрібних тероподів в чому схоже. Наприклад, у археоптерикса скелет був майже таким же, як у компсогната, хоча, звичайно, крил в нього крихітного динозавра не було. Ясла сучасні птахи дійсно відбулися від дрібних тероподів, то вони і є ті пернаті щасливчики, яким вдалося вижити, коли всі інші динозаври загинули. 
Динозавр Коли жив Довжина Вага Де був знайдений 
(Сенс назви) (років тому) (не більше) (не більше) 
Археоптерикс (давня крило) 156 - 150 млн. 50 см 500 г Німеччина 
Компсогнат (витончена пащу) 156 - 150 млн. 1 м 2,5 кг Німеччина. Франція Іберомесорніс (іспанська птах - 
проміжна ланка) 125 - 119 млн. 10 см 50 г Іспанія 
Барторніс (птах-нирець) 83 - 80 млн. 1м 7 кг США 
Загибель динозаврів 
Близько 65 мільйонів років тому всі динозаври несподівано зникли з лиця Землі. Намагаючись пояснити цей феномен, вчені висували безліч теорій. Сьогодні фахівці сходяться на думці, що зникнення динозаврів було викликано двома потрясли Землю катастрофами. 
В останні мільйони років мезозойської ери на нашій планеті відбувалися глобальні зміни. Земля розкололася на континенти, які повільно переміщалися, поки не зайняли свої сучасні позиції. Потоки повітряних мас і океанські течії змінили свій напрямок, що призвело до похолодання. Замість хвойних дерев і папоротей стали поширюватися квіткові рослини. Так закінчувався крейдяний період, який тривав близько 80 мільйонів років. Можливо, що глобальні зміни послужили причиною поступового зникнення динозаврів. 
Однак важко пояснити, чому в один «прекрасний момент» раптом зникли всі динозаври. До речі, на нашій планеті перестали існувати морські плазуни, птерозаври і багато інші істоти. Не вціліло жодна тварина вагою більше 50 кілограмів! Це повинно було привести до серйозного збою в харчових ланцюгах. Загибель стародавньої фауни була викликана двома надзвичайними подіями. Одне з них сталося на нашій планеті. У результаті вулканічних вивержень на території сучасної Індії мільярди тонн попелу і диму були викинуті в атмосферу, перекривши доступ до землі сонячного тепла. 
Інше лихо прийшло з космосу. На нашу планету впав гігантський метеорит. Утворився кратер діаметром в сотні кілометрів, величезна кількість каменів і землі полетіло і атмосферу, також ставши перешкодою для сонячних променів. Настав глобальне похолодання. Рослини загинули. Травоїдні динозаври незабаром померли від голоду, через що і хижаки залишилися без їжі. До того часу, коли атмосфера очистилася, на нашій планеті вже не було динозаврів, збереглися лише деякі пернаті види ящерів.(http://ua-referat.com/Історія_Землі_Доісторичні_тварини_динозаври)

 

Вимерлі тварини

   У групі описуються тварини, що зникли порівняно недавно, і ті, які зазвичай визначають як доісторичних. Відомо, що доісторичні тварини жили багато мільйонів років тому. 
   Життя на Землі виникло у воді близько 4,5 мільярдів років тому. Проте пройшли мільйони років, перш ніж перші істоти вийшли із водного середовища та оселилися на суші. Це були примітивні безхребетні (хребетні розвинулися 500 мільйонів років тому). Найвідоміші із них - це динозаври та споріднені з ними тварини, які колись жили у повітрі, воді та на суші. Вони давно вимерли, однак упродовж 100 мільйонів років безроздільно панували на Землі. 
   Причиною загибелі тварин, що зникли порівняно недавно, найчастіше була саме людина. У процесі полювання й надмірної експлуатації довкілля люди повністю винищили багатьох тварин. Із цього сумного досвіду варто було б зробити відповідні висновки та не допустити подальшого знищення тваринного світу. 
Вимерлі тварини

Далі ви зможете детальніше ознайомитись з кожним представником цього класу.

 

 

 

(http://www.zoolog.com.ua/vimerli.html)

 

 


Опале листя: користь чи шкода?

зображення:

https://www.google.com/search?q=%D0%9E%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B5+%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8F:+%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8C+%D1%87%D0%B8+%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B0%3F&client=opera&hs=QpG&channel=suggest&prmd=ivns&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjS2JSwiuPJAhVLwHIKHYD5DDgQ_AUIBQ

 відео та презентації:

http://www.slideshare.net/ssuserce62aa/ss-41017973

http://svitppt.com.ua/ekologiya/opale-listya-korist-chi-shkoda.html

http://www.docme.ru/doc/813820/mіnі-proekt.-opale-listya-korist._-chi-shkoda

https://www.google.com/search?q=%D0%9E%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B5+%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8F:+%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8C+%D1%87%D0%B8+%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B0%3F&client=opera&hs=UpG&channel=suggest&tbm=vid&prmd=ivns&source=lnms&sa=X&ved=0ahUKEwiN3PSxiuPJAhUov3IKHbDjC7MQ_AUIBg

Чи потрібно спалювати осіннє листя?
Осінь в багатьох асоціюється з пожовклим опалим листям і щороку постає питання перед господарями, що з ним робити? Традиційно осіннє листя спалюють. Але чи безпечно це для природи та людини?

Шкода від спалювання листя багатогранна. Але мало хто з нас звертає увагу на цю проблему. При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря виділяється до 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали й низка канцерогенних сполук, а також діоксини та діоксани – одні з найотруйніших речовин для людини. Потрапляючи в людський організм, вони пригнічують імунну систему, руйнують гормони і вітаміни, створюють сприятливі умови для утворення злоякісних новоутворень. Дослідження в Європі та США дали змогу встановити точні джерела потрапляння діоксану в атмосферу. Спалювання рослинних залишків і опалого листя посідає серед цих джерел чи не перше місце. Крім цього їдкий дим від спалювання осіннього листя особливо небезпечний для дітей, у яких чутлива імунна система, літніх людей, які мають серцево-судинні, алергічні захворювання та проблеми дихальних шляхів, особливо астматиків.
Спалення опалого листя провокує хвороби органів дихання, онкозахворювання та надзвичайно шкідливе для довкілля
Шкода для довкілля, тому що згоряння листя призводить до загибелі мікроорганізмів в ґрунті, сповільнює відновлення ґрунту.
Дослідження вказують, що за 20 років збирання листя та вивезення його з території, де воно опало, а тим більше спалювання в чотири рази зменшує родючість ґрунту і здатність до самовідновлення. Більше того, личинки попелиці знаходяться на гілках, а комахи, які борються з цими шкідниками дерев, - на листі. Виходить, що шкідники залишаються на деревах, а комахи, які опали з листям, збираються і вивозяться або спалюються.(http://kssdrt.blogspot.com/p/blog-page_6964.html)

Корисні якості опалого листя.
Листя, що обпадає восени з дерев, – не сміття.
Розкладаючись в грунті, збагачує мінеральними і органічними речовинами утворюється гумус;
структурують грунт, покращуючи його якість; 
створює умови для розвитку грунтової мікрофлори і фауни, 
У лісі ніхто не готує грунт – природа робить її сама з щорічно отримуваного матеріалу – опалого листя.(http://kssdrt.blogspot.com/p/blog-page_3014.html)

Опале листя: користь чи шкода?
Осінь у багатьох асоціюється з пожовклим опалим листям і щороку постає питання перед господарями, що з ним робити? Листя, що опадає восени з дерев – не сміття. Розкладаючись у ґрунті, воно збагачує мінеральними і органічними речовинами, структурує ґрунт, покращуючи його якість, створює умови для розвитку ґрунтової мікрофлори і фауни. У лісі ніхто не готує ґрунт – природа робить його сама з щорічно отримуваного матеріалу – опалого листя. Отже, воно корисне. Традиційно осіннє листя спалюють. Але чи безпечно це для природи та людини? Шкода від спалювання листя багатогранна. Але мало хто звертає увагу на цю проблему. При згоранні однієї тонни рослинних залишків у повітря виділяється до 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали й низка канцерогенних сполук. Потрапляючи в людський організм, вони пригнічують імунну систему, руйнують гормони і вітаміни, створюють сприятливі умови для утворення злоякісних новоутворень. Крім цього їдкий дим від спалювання осіннього листя особливо небезпечний для дітей, у яких чутлива імунна система, літніх людей, які мають серцево-судинні, алергічні захворювання та проблеми дихальних шляхів, особливо астматиків, надзвичайно шкідливе для довкілля. Шкода для довкілля, тому, що згорання листя призводить до загибелі мікроорганізмів у ґрунті, сповільнює відновлення ґрунту.
Дослідження вказують, що за 20 років збирання листя та вивезення його з території, де воно опало, а тим більше спалювання в чотири рази зменшує родючість ґрунту і здатність до самовідновлення. Більше того, личинки попелиці знаходяться на гілках, а комахи, які борються з цими шкідниками дерев, - на листі. Виходить, що шкідники залишаються на деревах, а комахи, які опали з листям, збираються і вивозяться або спалюються. Що робити з опалим листям, сухою травою, які будуть завжди? Давайте ще раз нагадаємо те, що нібито знають усі, але чомусь робити не хочуть. Найкращим щодо довкілля шляхом утилізації опалого листя - компостування. Корисно використовувати компост для прикореневої підкормки дерев і кущів. 20 листопада завершилася екологічна акція «Не паліть опале листя», яка проходила в Тростянецькому палаці дітей та юнацтва , координатором якої був Гетьманський національний природний парк. Гуртківці «Квітникарі» разом зі своїми керівниками провели практичне заняття зі створення компостної ями та вчилися правильно закладати листя. Дізналися скільки часу його треба зберігати до цілковитої готовності. Ознайомилися зі шкідливими наслідками від згорання опалого листя та його негативним впливом на організм людини.(http://getmanski.info/index.php/ukr/news/247-opale-listya-korist-chi-shkoda)

http://osvita.ua/school/lessons_summary/nature/43844/

 

 

Космос далекий і близький

 зображення:

https://www.google.com/search?q=%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%BC%D0%BE%D1%81+%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B8%D0%B9+%D1%96+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&client=opera&hs=bq&channel=suggest&prmd=ivns&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjUqqrt5N3JAhXMCSwKHZQVDtUQ_AUIBQ

відео та презентації:

https://www.google.com/search?q=%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%BC%D0%BE%D1%81+%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B8%D0%B9+%D1%96+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&client=opera&hs=VWV&channel=suggest&tbm=vid&prmd=ivns&ei=G_1vVuuoLoqQsgGe-qG4AQ&start=10&sa=N

http://www.ex.ua/82959858

 

ВСЕСВІТ - споконвічна загадка буття, ваблива таємниця назавжди. Бо кінця у пізнання. Є лише безупинне подолання кордонів невідомого. Але щойно зроблено цей крок – відкриваються нові перспективи. А ними – нові таємниці. І так було, так буде завжди. Особливо у пізнанні Космосу. Слово «космос» походить від “>kosmos”, синоніма астрономічного визначення Всесвіту. Під Всесвіту мається на увазі весь існуючий матеріальний світ, безмежний в часі та просторі і різноманітний за формами, які вже вживає матерія у свого розвитку. Всесвіт, яка вивчалася астрономією, - частина матеріального світу, яка доступна дослідженню астрономічними засобами, відповідними досягнутому рівню розвитку науки.
Часто виділяють ближній космос, досліджуваний з допомогою космічних апаратів і міжпланетних станцій, і далекий космос – світ зірок і галактик.
Великий німецький філософ Іммануїл Кант зазначив одного разу, що є лише дві речі, гідні справжнього подиву і захоплення: зоряне небо з нас і моральний закон всередині нас. У давнину вважали: те й інше нерозривно пов'язані між собою. Космос обумовлює минуле, нинішнє і майбутнє людства і кожного окремої людини. Якщо говорити мовою сучасної науки, в Людину закодована всю інформацію Всесвіт. Життя невпинно й Космос нерозривні.
Людина постійно жадав Неба. Спочатку – думкою, поглядом і крилах, потім – з допомогоювоздухоплавательних і літальних апаратів, космічних кораблів і орбітальних станцій. Про моє існування галактик ще у столітті ніхто й гадки не мав. Чумацький Шлях ніким не сприймався, як рукав гігантської космічної спіралі. Навіть володіючи сучасними знаннями, неможливо наочно переконатися таку спіраль зсередини. Потрібно піти на дуже багато світлових років її межі, аби побачити нашуГалактику у її справжньому спіральному образі. Втім, астрономічні спостереження та математичні розрахунки, графічне і комп'ютерне моделювання, і навітьабстрактно-теоретическое мислення дозволяють зробити це, виходячи з дому. Але це лише внаслідок довгого й тернистого розвитку науки. Чим ми довідуємося Всесвіту, тим більше постає нових питань.
ГОЛОВНИЙ  ІНСТРУМЕНТ АСТРОНОМіВ
Уся історія вивчення Всесвіту є, по суті, пошуки й знахідки коштів, що поліпшують людське зір. На початок XVII в. неозброєний очей був єдиним оптичним інструментом астрономів. Уся астрономічна техніка древніх було створення різнихугломерних інструментів, максимально точних і міцних. Вже перші телескопи відразу різко підвищили розрізнювальну іпроницающую здатність ока. Поступово було створено приймачі невидимих випромінювань й у час Всесвіт ми сприймаємо переважають у всіх діапазонах електромагнітного спектра – від гамма-випромінення досверхдлинних радіохвиль.
Понад те, створено приймачі корпускулярних випромінювань, вловлюють частинки – корпускули (переважно ядра атомів і електрони), які надходять до нас від небесних тіл. Сукупність усіх приймачів космічних випромінювань здатні фіксувати об'єкти, яких до нас промені світла доходять за багато мільярдів років. Фактично, всю історію світової астрономії і космології ділиться на дві нерівні за часом частини – доі по винайденні телескопа. ХХ століття взагалі надзвичайно розсунув кордону спостережної астрономії. До надзвичайно удосконаленим оптичним телескопам додалися нові, раніше нечувані -– радіотелескопи, та був і рентгенівські (які застосовні лише у безповітряному просторі й у відкритому космосі). Також із допомогою супутників використовуються гамма-телескопи, дозволяють зафіксувати унікальну інформацію про далеких об'єктах і екстремальних станах матерії у Всесвіті.
Для реєстрації ультрафіолетового і інфрачервоних променів використовуються телескопи з об'єктивами змишьяковистоготрехсернистого скла. З допомогою цієї апаратури вдалося відкрити багато раніше не відомих об'єктів, збагнути важливі соціальні й дивовижні закономірності Всесвіту. Так, поблизу центру нашої галактики вдалося знайти загадковий інфрачервоний об'єкт, світність що його 300 000 разів перевищує світність Сонця. Природа його що незрозуміла. Зареєстровані та інші потужні джерела інфрачервоних променів, перебувають у інших галактиках івнегалактическом просторі.
У ВІДКРИТИЙ КОСМОС !
Всесвіт настільки величезна, що астрономи досі ми змогли встановити, наскільки вона велика! Проте завдяки останнім досягненням науку й техніки ми дізналися багато нового про космосі і місці у ньому. Останні 50 років люди з'явилася можливість залишати Землю і вивчати зірки й планети як спостерігаючи в телескопи, а й одержуючи інформацію безпосередньо з космосу.Запускаемие супутники оснащені надзвичайно складним устаткуванням, з допомогою якого було зроблено дивовижні відкриття, в існування яких астрономи не вірили, наприклад, чорні діри і призначає нові планети.
З часу запуску у відкритий першої штучного супутника у жовтні 1957 року під межі нашої планети було відправлено безліч супутників іроботов-зондов. Завдяки ним вчені “відвідали” майже всі основні планети Сонячної системи, і навіть їх супутники, астероїди, комети. Такі запуски здійснюються постійно, й у наші дні зонди нової генерації продовжують свій політ до інших планет, добуваючи і передаючи на Землю усю інформацію.
Деякі ракети сконструйовані отже можуть досягати лише верхніх верств атмосфери, та його швидкість недостатня для виходу до космосу. Щоб межі атмосфери, ракеті мусить перемогти силу тяжіння Землі, а цього потрібно певна швидкість. Якщо швидкість ракети 28 500 км/год, вона летітиме з прискоренням, рівним силі тяжкості. У її і літатиме навколо Землі із широкого кола. Щоб повністю подолати силу земного тяжіння, ракета має рухатися зі швидкістю більшої, ніж 40 320 км/год. Вийшовши на орбіту, деякі космічні апарати, використовуючи енергію гравітації Землі та інших планет, можуть рахунок цього збільшити власну швидкість задля її подальшого ривка до космосу. Це називається «ефектом пращі».
До кордонів сонячної СИСТЕМИ
Супутники і космічні зонди неодноразово запускалися до внутрішнім планет: російська «Венера», американські «>Маринер» до Меркурію і «Вікінг» до Марса.Запущенние в 1972-1973 рр. американські зонди «>Пионер-10» і «>Пионер-11» досягли зовнішніх планет - Юпітера і Сатурна. У 1977 р. до Юпітера, Сатурну,Урану іНептуну було також запущені «>Вояджер-1» і «>Вояджер-2». Деякі з цих зондів досі продовжують літати біля самісіньких кордонів Сонячної системи та будуть посилати інформацію на Землю до 2020 року, і деякі залишили межі Сонячної системи.
ПОЛЬОТИ НА МІСЯЦЬ
Найбільш близька до нас Місяць завжди була й залишається дуже притягальним об'єктом фінансування наукових досліджень. Оскільки ми завжди бачимо лише ті частини Місяця, яка освітлена Сонцем, особливий інтерес представляла нам і невидима значна її частина. Перший обліт відвідин Місяця й фотографування зворотному боку здійснено радянської автоматичної міжпланетної станцією «>Луна-3» в 1959 р. Якщо зовсім недавно вчені просто мріяли про польотах на Місяць, то сьогодні їхні найближчі плани йдуть далі: земляни розглядають цю планету як джерело цінних порід і мінералів. З 1969 по 1972 рік космічні кораблі «Аполлон», виведені на орбіту ракетою-носієм «>Сатурн-5», зробили кілька польотів на Місяць, і доставили туди людей. І тепер на Срібну планету 21 липня 1969 р. ступила нога першої людини. Ним став Нейл Армстронг, командир американського космічного корабля «>Аполлон-11», і навіть Едвін Олдрін. Астронавти зібрали зразки місячної породи, провели з неї ряд експериментів, дані про які продовжували надходити на Землю протягом багато часу після повернення. Дві експедиції на космічних кораблях «>Аполлон-11» і «>Аполлон-12» дозволили нагромадити деякі дані щодо поведінки особи на одне Місяці. Створене захисне оснащення допомогло космонавтам жити і у умовах ворожого вакууму і аномальних температур. Місячне тяжіння виявилося дуже сприятливим до роботи космонавтів, які виявили нічого ні фізичних, ні психологічних труднощів.
Космічний зонд «>Проспектор» (США) запущено у вересні 1997 р. Після нетривалого польоту на навколоземній орбіті він кинувся до Місяця і посів її орбіту за п'ять днів після запуску. Цей американський зонд призначений для збирання й передачі на Землю інформації складу поверхні і є надр Місяця. Нею немає фотокамер, але є прилади щодо необхідних досліджень безпосередньо з орбіти, я з висот 100 км.
Японський космічний зонд «>Лунар-А» призначений з вивчення складу порід, їхнім виокремленням місячну поверхню. «>Лунар-А», перебуваючи на орбіті, посилає на Місяць три маленьких зонда. Усі вони оснастили сейсмометром для виміру сили “>лунотрясений” і приладом для виміру глибинного тепла Місяця. Усі дані, отримані, передаються на «>Лунар-А», які перебувають на орбіті в розквіті 250 кілометрів від Місяця.
Хоча людина вже неодноразово побував на Місяці, він і виявив там ніякої життя. Та до питаннязаселенности Місяця (коли у теперішньому, то минулому) посилюється і підігрівається різноманітних повідомленнями російських і американських дослідників. Наприклад, виявлення льоду дно якої однієї з місячних кратерів. Публікуються та інші матеріали на тему. Можна послатися до уваги Альберта Валентинова (наукового оглядача «Російської газети») у її числі від 16 травня 1997 р. У ньому розповідають про секретних фотографіях місячної поверхні, що зберігаються під сімома печатками в сейфах Пентагону. На публікованих фотографіях видно зруйноване місто у районі кратераУкерта (сам знімок зроблено зі супутника). На однієї фотографії добре різниться гігантська насип заввишки 3 км, схожа на стіну міського зміцнення з вежами. На інший фотографії – ще більше величезний пагорб, який складається вже з кількох веж.
Одне з перших відкриттів, зроблене під час аналізу зразків місячних порід, виявилося серед найважливіших: породи з темних місячних морів загалом аналогічні земнимбазальтам. Це свідчить, що Місяць який завжди була холодної; швидше за все вона колись була досить гарячої для освіти магми (розплавленої породи), яка,излившись на поверхню, кристалізувалася вбазальти. Було також виявлено істотні розбіжності місячних і земних порід. Звідки випливає висновок, що Місяць будь-коли можна було частиною Землі. Нині фахівці практично одностайно віддають перевагу ідеї, що Місяць утворилася приблизно там, де знаходиться тепер. Її формування заснували частиною процесу формування Землі.
ДОСЛІДЖЕННЯ МАРСА
Багато відкриттів, зроблених вченими останнім часом, пов'язані з Марсом. До 2005 року заплановано здійснити 10 польотів до планеті, а поки що лише американський космічний зонд «>Пасфайндер» торкнувся марсіанської поверхні. «>Пасфайндер» опустився на поверхню Марса у липні 1997 р. і доставив неюмини-вездеход “>Содженер”. Парашут забарився його спуск, а повітряні подушки забезпечили м'яку посадку. Потім повітря було спущений, і з зонда виїхав усюдихід, працюючий на сонячні батареї. Він обстежив частина поверхні поблизу «>Пасфайндера», у районі колишнього русла, званому Долина Ареса, трохи північніше від марсіанських каналів.
Вчені виявили факти, які свідчать про можливо що існувала в цій планеті життя. Хоча Марс і нагадує трохи земну пустелю, природні умови у ньому значно більше суворі. Марс – наступна за Землею планета, проте читають набагато холодніше. Марс менше, та її атмосфера, що перебуває головним чином із двоокису вуглецю, занадто розріджена і тому непридатна для дихання. Попри тонкий шар хмар від поверхні, вода на Марсі відсутня. Однак це планета який завжди була така. У минулому було набагато тепліше, повітря було, і з нині пересохлим долин текли повноводні річки.
У 1996 р. учені виявили в Антарктиді метеорит, що мав хоча б хімічний склад, як і марсіанські породи. Мабуть, він упав Землю після зіткнення Марса з кометою. Усередині ж метеорита знайшли дивні відбитки, очевидно, сліди простих бактерій.
Щоб скласти докладну карту Марса, з його орбіту наприкінці 1997 р. запущено космічний зонд «ГлобалСервейер», який має проводити дослідження поверхні планети протягом кілька років.Зонд оснащений такої потужної апаратурою, що дозволить одержувати інформацію навіть про об'єкти величиною лише 3 метри в діаметрі. Принаймні, марсіанські карти, складені з допомогою цього зонда, будуть таку ж докладні, як і земні.
Тим більше що розробляються цілком респектабельні програми подальшого освоєння і навіть колонізації Марса. У Америці які вже 15 років розробкою таких програм займається «МарсАндеграунд», неформальний клуб учених й інженерів. Його глава – відомий фахівець РобертЗубрин. Наприклад, визначено навіть дата польоту на Марс космічного корабля з людьми на борту. Вчені називають у найбільш оптимального 2008 рік, коли Земля знову зблизиться зі своїми космічним братом.
У американськомуКосмическом центрі імені Джонсона планують, починаючи з 2007 р., запустити до Марса 12 експедицій, розраховуючи вже у 2016 р. заснувати на «червоною планеті» населену колонію землян. Спочатку буде три вантажних пуску. Потім у 2009 р. наоколомарсианскую орбіту доставлять запасний «поворотний» корабель і запасну злітну щабель для евакуації астронавтів. Що стосується успіху всієї попередньої підготовки на Марс вирушить екіпаж з 6 чоловік і залишиться там більше року – до 20 місяців. У 2012 р. його змінить друга експедиція. Так розпочнеться реальне заселення навколоземного простору.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЮПІТЕРА
Юпітер скидається на Землю, Місяць чи Марс – він полягає у основному з газів: водню і гелію. Тому на згадуваній Юпітер неможливо послати космічний корабель: “приземлитися” просто ніде, він провалюватися крізь газові хмари, поки через тиск і високої температури не повністю зруйнується. Саме це сталося з маленькою зондом, запущеним до Юпітера в 1995 р. з космічного апарату «Галілео».
З метою економії енергії «Галілео» не відразу подався до Юпітеру. Після запуску 1989 року він проїхав до Венері, потім повернувся до Землі, набравши величезну швидкість, вилетів, як камінь із пращі, завглибшки Сонячної системи. У 1991 р. «Галілео» ввійшов у пояс астероїдів і сфотографував з відстані астероїди Гаспра і Іда. У 1994 р. (http://bukvar.su/aviaciya-i-kosmonavtika/2607-Issledovanie-kosmosa.html)

він досяг Юпітера і запустив зонд у його атмосферу, наприкінці 1997 р. «Галілео» завершив своєї роботи.
Запущений з «Галілео» зонд, тоді як і занурювався у повітря Юпітера, встиг передати деякі дані. Наприклад, швидкість вітру: в нижніх шарах атмосфери 650 км/год, а верхніх – 160 км/год. Однак через тиску і високої температури (140 градусів за Цельсієм) зонд зруйнували.
З допомогою космічного апарату «Галілео» вчені одержали цінну інформацію про Юпітер та унікальні знімки, хоча робота «Галілео» проходила не гладко: його схожа на парасольку антена окремо не змогла зайняти потрібне становище, тому що подаються їм сигнали були слабше, ніж передбачалося. І все-таки він передав низку дуже важливих відомостей. Наприклад, зафіксував зіткнення з Юпітером кометиШумахера-Леви-9. Це драматичне подія відбулося космосі 1994 р. Зіткнувшись комета розпалася на 21 частина, й інші уламки, найповажніші з яких досягали 4 км в діаметрі, розтягнулися на мільйон кілометрів. Удар під час катастрофи був настільки сильним, що перевершував за силою вибух в трильйони мегатонн. Сліди від сутички з кометою лежить на поверхні Юпітера зберігалися багато місяців, наразі їх не згладили бурхливі вітри.
>Орбити у комет і астероїдів дуже дивні, і тому часто пролітають дуже близько до інших планет, а буває, як і врізаються у них. Наслідки таких сутичок може бути трагічними! У багатьох планетах є сліди таким катастрофам. Кілька разів таке відбувалося із Землею.Кратери космічного походження трапляються й дещо на планеті. Одне з них, діаметром 180 км, недавно виявлено на півострові Юкатан у Центральній Америці. Можливо, це слід усе ж катастрофи, що колись погубила динозаврів.
До САТУРНУ
Пролітаючи повз Сатурна, два зонда «>Вояджер» зробили дивовижні знімки. «>Вояджер», відвідавши Сатурн в 1979-1980 рр., зумів добути дивовижну інформацію, що вразила учених. Виявилося, що у зовнішньому краю кілець Сатурна розташовується безліч вузьких кілець, хіба що переплетених друг з одним. Усі порозумілося, коли трохи згодом було відкрито решта 2 супутника Сатурна –Пандора і Прометей, орбіти яких пролягають з різних боків від кілець. Сила їх тяжіння змінює форму кілець, зіштовхуючи їх і навітьперевивая одне з іншим.
Тепер вчені послали до планеті третій зонд – «Кассіні».Зонд має сягнути Сатурна 2004 року. Він, подібно «Галілео», слід до мети довгим шляхом – повз Венери, Землі та Юпітера. Експедиція займе в нього майже сім років. З орбіти Сатурна «Кассіні» відправить невеличкий зонд «>Хайгенс» на великий супутник планети – Титан. Коли космічний зонд наблизиться доТитану, його швидкість перевищить 20 000 км/год, але тертя уповільнить його спуск, а кілька парашутів забезпечать м'яку посадку. «>Хайгенс» має взяти проби атмосфери, зібрати даних про “погоді” планети, зробити фотознімки. Першу інформацію «>Хайгенс» передасть на «Кассіні» вже під час посадки.
КОСМІЧНІ ПРОСТОРИ
Дослідження галактик
Слово “галактика” походить від “>galaktikos” – млечний. Галактики – гігантські зоряні системи, розкидані всім нескінченним далечіням Всесвіту. У минулому астрономам мало було відомо про галактиках. Далекі туманні об'єкти залучили підвищену звернула увагу лише по винайденні телескопа. Поступово було відкрито понад сто таких об'єктів, і у XVIII в. підготували перший каталог туманностей (туманність – космічні скупчення з газу та пилу, може бути протяжністю кілька тисяч світлових років. Багато туманності – це залишки підірваних зірок, чи наднові зірки). У тому числі одні із найпрекрасніших створінь природи, космічних “див світу” – спіральні галактики, уособленням яких може бути туманність в сузір'ї Андромеди, видима, до речі, за сприятливих умов неозброєним оком – у вигляді невеликого розмитого світного цятки. Наша галактика Чумацький Шлях також має форму спіралі. Інші (>неспиральние) галактики, видимі без зорових приладів, але у Південній півкулі, - Численне й МалеМагелланови хмари. Згодом виявилося, що це найближчі до нас “зоряні континенти”. Досить поширені еліптичні галактики. Надзвичайний дослідницький цікаві з галактик, пов'язані між собою перемичками (“мостами”). Є й невеликі – карликові галактики. Зірки, які бачимо на нічному небі, - найближчі нашої Сонячну систему. А світла смуга, видима темній ясною вночі, під назвою Чумацький Шлях – це видимий край нашої галактики – лише одне з сотень мільярдів зірок, складових Чумацький Шлях. А Чумацький Шлях – одне з мільярдів галактик, розкиданий у Всесвіті.
Аби найближчих галактик, світу потрібні сотні років. Найбільш далекі з розчинених сьогодні віддалені від Землі на мільярди. Для виміру космічного простору вчені використовують особливу одиницю виміру – світловий рік. Вона позначає відстань, яке промінь світла проходить протягом року. Воно одно десяти мільйонам мільйонів кілометрів, чи десяти трильйонам.
Чумацький Шлях
Наша галактика є плаский диск протяжністю приблизно 120 000 світлових років у поперечнику, опукла у центрі. Зірки на диску розташовані спіраллю (лише середині нинішнього століття зрозуміли, що Чумацький Шлях – гігантський рукав, скручений в спіраль величезної зоряної системи). Кількість складових його зірок перевищує ста мільярдів (точна цифра доки встановлено). Там, де народилися чи народжуються нові зірки, витки цієї великої спіралі містять пилюка та газ. Диск галактики обертається як цілісності – на кшталт тарілки.Угловая швидкість обертання навколо центру окремих зірок різна.Вращение галактики було відкрито нідерландським астрономом ЯномХендрикомОортом (1925 р.). Він також визначив і становище її центру, що у напрямі сузір'я Стрільця. Наше Сонце перебуває в відстані 30 000 світлових років від центру Чумацького Шляху, у частині спіралі, що називається гілка Оріона. Вивчаючи відносне рух зірок,Оорт встановив, що Сонце рухається й навколо центру галактики орбітою, близька до кругової, зі швидкістю 220км/сек. Сучасні виміру доводять цю величину до 250км/сек.
Наша галактика (як та інші) надзвичайно нагадує живий організм. Вона має свого роду обміном речовин – “космічним метаболізмом”. Різні об'єкти галактики і складові елементи її ієрархії нині напівживі безперервного взаємодії. Наша галактика, на думку більшості українських учених, належить до порівняно молодим галактикам.
Чорна діра
Нещодавно учені виявили, що у центрі нашої галактики може бути гігантська ЧОРНА ДІРА. Чорні діри – це невидимі космічні об'єкти дуже великої щільності, які утворюються після вибуху великих зірок. Вона має таку велику гравітацію, яку не подолати навіть промінь світла. Проте чорну діру можна розпізнати щодо викиду рентгенівських променів, які випускає матерія,засасиваемая нею. Якщо ми бачимо зірки, які працюють навколо потужного, але невидимого джерела рентгенівського випромінювання, отже, можна говорити про наявність чорної діри.
Скупчення галактик
Хіба коїться навколо нашого галактичного острова? Ще нещодавно вчені вважали, що галактики утворюють у Всесвіті досить однорідну масу, рівномірно і монотонно розподіляючись в неозорому космічному просторі. Усі не було так! Виявилося, що у насправді галактики збиті в грудки, а з-поміж них – зяючі порожнечі. Причому грудки ці утворені не окремими галактиками, які скупченнями. Фактично, увесь Всесвіт складається з такихсверхскоплений. То була відкрита великомасштабна структура Всесвіту -–одна з значимих досягнень теоретичної космології, спостережної астрономії і з практичної астрофізики кінця XX в. Найбільші із сьогоднісверхскоплений нагадують довгі волокна або ж сферичні оболонки, які з сотень і навіть тисяч галактик. Найбільше із скупчень завдовжки більше однієї мільярда світлових років. Таке видовжене галактичне волокно було відкрито у сфері сузір'ївПерсей і Пегас. Космічні порожнечі так самопротяженни. Так, обмірювані відстані між волокнами досягають 300 мільйонів світлових років. Усе це дозволилокосмологам порівнювати структуру Всесвіту з гігантської губкою.
Інтенсивне вивчення галактик, зокрема і з допомогою радіотелескопів, відкриття фонового випромінювання, нових космічних об'єктів типу квазарів, випромінюючих вдесятеро більше енергії, ніж найпотужніші галактики, призвело до виникнення нових загадок до вивчення Всесвіту.
Великий вибух. Велике стиснення
Встановлено, що відстань між далекими галактиками збільшується, тобто. Всесвіт розширюється. Виходячи з цього астрономи вважають, що початок Всесвіту поклав Великий вибух, у результаті якого утворилися зірки, планети і галактики. Деякі не сумніваються, що Всесвіт може розширюватися нескінченно, проте, інші думають, що розширення поступово сповільниться і, можливо, зупиниться зовсім. Тоді Всесвіт почне стискатися, і наприкінці кінців усе скінчиться протилежністю Великого Вибуху – великим на стиснення.
ВІДКРИТТЯ КОМЕТИ ХЭЙЛА-БОППА
Багатьма великими відкриттями ми маємоастрономам-любителям, які годинами просиджують у темряві, роздивляючись нічне небо. Саме любителями відкриті багато нових зірки й комети – приміром, кометаХейла-Боппа. Найчастіше астроном-аматор робить відкриття, довгий час спостерігаючи за невеликим ділянкою нічного піднебіння та звіряючи свої спостереження з розгорнутою картою. Тільки таким чином любитель може знайти щось вартісне. Зазвичай, роблять відкриття випадково. КометуХейла-Боппа також було відкрита завдяки випадку. У 1995 р. Алан Хейл і Томас Бопп, спостерігаючи зоряне небо, помітили біля однієї з сузір'їв слабко світний об'єкт, який опинився відомої раніше кометою. На 1997 р. ця комета опинилася на межі Землі – у неї ми з відривом 200 000 000 км. КометуХейла-Боппа – один із найбільш великих в Сонячну систему. Вчені вирахували, у найближчі 4000 років вона повернеться.
ТЕЛЕСКОП ХАББЛА
Багато років астрономи мріяли у тому, щоб розмістити у космосі потужний телескоп. Адже з космосу, де немає повітря і пилу, зірки буде видно особливо чітко. У 1990 р. їх мрія збулася: шатл вивів на орбіту телескоп Хаббла. Не вдалось уникнути і прикрощів: невдовзі з'ясувалося, що головне дзеркало телескопа має дефект. Однак у 1993 р. астронавти, додавши додаткові лінзи, виправили телескоп. З того часу з її допомогою Землі отримали безліч унікальних знімків небесних тіл – планет, туманностей, квазарів, які сприяли ряду відкриттів, поповнили наші знання Всесвіт. З допомогою космічного телескопа Хаббла зроблено фотознімки галактик, віддалені від нас стало на 11 мільярдів світлових років. Уявляєте: ми їх такими, якими вони були 11 мільярдів років тому я! Вони можуть багато повідати нам Всесвіт, її народженні, а можливо, і про її останньому годині.
З допомогою телескопа Хаббла було доведено, щоквазизвездние джерела (квазари),испускающие світло величезної інтенсивності, є центрами дуже молодих галактик. Молоді галактики оточують квазар, зазвичай прихований у центрі галактичного скупчення. Учені вважають, що квазари черпають свою енергію з допомогою чорних дір, що у центрі народжуваних галактик.
Одне з найбільш вражаючих знімків – туманність Орла. У цьому вся гігантському газовому хмарі народжуються нові зірки. Усередині довгих хмарних відростків утворюються ущільнення, що під дією власної сили тяжкості починають стискатися. Водночас нагріваються настільки, що хмару спалахує, перетворюючись на сяючу зірку.
Народження зірок відбувається у туманності Оріона. Тут від допомогою телескопа Хаббла навколо дуже молодих зірок знайшли газопилові скупчення у вигляді дисків, званіпротопланетарними дисками, чипроплидами. Вчені припускають, що це ранні стадії освіти планетарних систем. Згодом це гігантські хмари пилу й газу стиснуться, з'єднуючись друг з одним, та поступово утворюють нові планети, подібні вже існуючих в Сонячну систему.
Минуть мільярди, і енергія зірки, необхідна для світіння, поступово вичерпається. Зірка вибухне зсередини. Такий вибух називається спалахом наднової зірки. Через війну вибуху утворюються гігантські простору, заповнені газом і уламками. Так було в результаті подібного вибуху з'явилася туманністьКошачий Око. Минуть ще тисячоліття, та поступово ця гігантська газоподібна туманність стиснеться, що може спричинити до утворення чорної діри.
Обслуговування телескопа Хаббла
Разів у кілька років астронавти прилітають на шаттлі та друзі проводять надстройку, заміну приладів та ремонт телескопа. З допомогою дистанційно керованого рукави вони доставляють їх у вантажний відсік шатлу де він наново налаштовують чи роблять необхідний ремонт. Під час останньої такий експедиції 1997 р. багато деталей телескопа Хаббла, зокрема і інфрачервона камера, були на нові.
ЗА МЕЖАМИ ВИДИМОГО
Людський очей бачить далеко ще не все – наприклад, ми можемо побачити ті випромінювання, які, разом із світловими променями, випускають зірки й інші космічні тіла: рентгенівські і гамма-промені, мікро- і радіохвилі. Разом з променями видимого світла вони утворюють так званий електромагнітний спектр. Вивчаючи невидимі частини спектра з допомогою спеціальних приладів, астрономи зробили багато відкриттів, зокрема, виявили над нашої галактикою величезну хмару складу, і навіть гігантські чорні діри, пожираючі всі навколо себе. Найпотужніші в електромагнітному спектрі – рентгенівські і гамма-промені. Їх зазвичай випромінює матерія, яку поглинають чорні діри. Гарячі зірки випромінюють дуже багато ультрафіолету, тоді як мікро- і радіохвилі – ознаки хмар холодного газу.
Нещодавно встановлено, що раптові викиди гама-променів, причину яких тривалий час було неможливо зрозуміти вчені, свідчить про драматичних подіях в далеких галактиках.
Вивчаючи ультрафіолетове випромінювання небесних тіл, астрономи дізнаються про процеси, які у надрах зірок.
Дослідження, проведені зі супутників, які виявлятимуть інфрачервоне випромінювання, допомагають ученим зрозуміти, що у центрі Чумацького Шляху та інших галактик.
Щоб самому отримати докладну картину інших галактик, астрономи з'єднують радіотелескопи, розташовані на протилежних кінцях Землі.
ПОШУКИ НОВИХ ПЛАНЕТ
Нам добре відомі планети, які працюють навколо нашої зірки – Сонця. А чи планети в інших зірок? Мають бути, вважають учені. Але виявити надзвичайно складно. Навіть найближча до нас зірка настільки далекою від Землі, що у потужний телескоп здається маленькій світної точкою. Адже будь-яка планета в тисячі разів менше, і отже, розгледіти його у стільки ж разів важче. Тому вчені (http://bukvar.su/aviaciya-i-kosmonavtika/page,2,2607-Issledovanie-kosmosa.html)  намагаються знайти нові планети, визначаючи найменші зміни розташування зірок у просторі і докладно аналізуючи структуру їх світла. І недавно факт існування планет за іншими системах отримав підтвердження. Нині навіть обговорюється можливість їх зйомки. Але через пилу, оточуючої Землю, якісні фотографії можна отримати роботу лише з космічного зонда, який би у зовнішній частини Сонячної системи.
>Зонд «Дарвін»
Зонд «Дарвін», створення якого нині працюють вчені, братиме участь у пошуках планет інших зоряних систем. Його передбачається оснастити кількома телескопами, розташованими з відривом 100 м від центру і пов'язані з ним лазерами. «Дарвін» виведуть на орбіту між Марсом і Юпітером.
Зірки набагато більше планет. І все-таки сила тяжіння планети впливає рух зірки, навколо якої вже вона обертається, і астрономи бачать, як зірки, роблячи свій шлях, злегкаподрагивают. Кількість і інтенсивність цих коливань дають уявлення про розмірах планети.
Світло зірки містить різні кольору. Вчені вміють розщеплювати зоряний світло на кольору – аналогічно, як вийшов розщеплюється лежить на поверхні компакт-диска. Спектр світла зірки може розповісти, із чого плані вона складається і чи є в неї планети.
Цікаво, що саме там, інших планетах? Чи може людина жити де-небудь, крім Землі? Цілком імовірно, немає. Навіть під час планети Сонячної системи умови життя геть непридатні в людини. Планети інших світів може мати у складі атмосфери отруйні гази, а випромінювання багатьох зірок шкідливі людини.
>ШАТТЛ
З часу запуску у квітні 1981 р. першого шатлу космічні кораблі цього більш 90 раз побували у космосі з різними завданнями – від виведення орбіту секретних військових супутників до обслуговування телескопа Хаббла. А шатл «Атлантіс» зробив тренувальний політ у рамках підготовки до спорудження міжнародній космічній станції, під час яких відбулася стикування з російською станцією «Світ». Ось лише кілька цікавих фактів про шатлах:
на шатлах найбільші космічні екіпажі – до 10 людина;
шатл має тої величезний вантажний відсік – 18 метрів за довжину, і 4,5 метрів за ширину, що до нього може поміститися навіть автобус;
під час стикування шатл і «Світ» були найбільшим штучним об'єктом на орбіті Землі – всі разом вони важили 200 тонн.
Міжнародна космічна станція
Останні 30 років дослідницькі населені станції (російські «Світ» і «>Салют», американська «>Скайлеб») грали значної ролі лідера в освоєнні космосу. Працюючі ними космонавти проводили різні експерименти. Ці дослідження дали цінну інформацію про життя жінок у космосі
Станція «Світ», виведена на орбіту в 1986 р., закінчила термін своєї служби. Із завершенням будівництва міжнародній космічній станції, що створюється спільні зусилля Америки, Росії, Європейського Космічного Агентства, Японії, Канади та Італії, розпочнеться ера апаратів нової генерації.
Будівництво триватиме 5 років і завершиться до 2003 року. Американські, російські і європейські космічні кораблі доставлять на орбіту частини станції. І тому їм потрібно злітати до космосу 44 разу! На станції планується проводити подальші експерименти з вивчення можливостей життя та роботи у космосі, і навіть різноманітні медичні і технічні дослідження. І тому там бути екіпаж з 6 людина, кожні 3 – 5 місяців космонавти змінюватимуться.
Станція складатиметься з двох великих відділень – американського й російського – зі своїми житловими відсіками і системами життєзабезпечення. Будуть у ньому європейські та японські лабораторії. На одній із секцій займуть двигуни зміни орбіти станції. Величезні сонячні батареї служитимуть енергії.
Міжнародна космічна станція служитиме різним цілям. Тут можуть відбувати “карантин” зразки, добуті на Марсі. Її можна використовувати і як перевалочну базу для експедицій вглиб Сонячної системи, наприклад до Марса.
Космічний корабель майбутнього
НАСА (Національне управління з аеронавтики США) планує створити принципово новий космічний корабель, який буде,пободношаттлу, скидати при старті паливні баки. Він може бути для доставки космонавтів на космічні станції й у експлуатації буде дешевшою шатлу. Випробування першу версію нового корабля під робочою назвоюХ-33 проведено 1999 р. Задумане і рятівне судно для міжнародній космічній станції.
ПОШУКИ  ПОЗАЗЕМНОГО РОЗУМУ
При спостереженнях в галактиці виявлено три зоряні системи, які мають підходящіекосфери і є хорошими кандидатами в ролі світил в планетних системах, де можлива життя. Навіть в настільки незначній частині зірок нашої галактики то, можливо планета, подібну до тієї, де ми живемо. Не означає, що ця планета має притулком для розумної цивілізації, і навіть означає, що у його поверхні повинна виникнути життя. Але це викликає думку, що земля майже напевно унікальна. Щоб виявити позаземну життя, слід почати ретельніші пошуки, можливо, не більше багатьох парсеків від нашої Сонячної системи.
Методи контактів
Головний метод пошуку, застосовували досі, - це прослуховування космосу в радіодіапазоні. З допомогою радіотелескопів вчені сподіваються знайти або спрямовану на нас радіопередачу, абовсенаправленний сигнал, посланий наосліп з думкою, що хтось його перехопить, аборадиопереговори якихось цивілізацій, або якесь штучне радіовипромінювання, що з'являлось, наприклад, під час роботи численних радіо- і телестанцій цивілізації. Час пошуків вимірюється вже десятки років, а позитивних результатів досі немає. Але роботи мають і плануються у майбутнє.
1974 р. було спрямованорадиопослание з закодованої інформацією щодо Землі її жителів убік величезного кульового зоряного скупчення, що нараховує сотні тисяч зірок, причому всі вони змогли старі, ніж Сонце. З огляду на відстань, відповіді можна очікувати, коли його дано, лише крізь 48 000 років.
У 1977 р. в таблиці автоматичного що друкує устрою ЕОМ, підключеного дорадиоастрономическому комплексу, з'явилася інформація, що свідчить про прийом до протягом цілої хвилини сильного сигналу з усіма ознаками позаземного маяка. Космічні позивні за 30 я раз перевищили загальний рівень фону і було переривчастими, як земна морзянка.
Район, звідки надійшов сигнал, був старанно вивчений; розмістився поблизу галактичної площині, неподалік центру Галактики. У наявному каталозі зірки сонячного типу не значаться. Повторне «прочісування» неба антеною радіотелескопа не увінчалося успіхом. Космос – вкотре! – поставив загадку, але він і залишилася без відповіді.
Інший метод пошуку залежить від ретельному аналізі всіх даних про небесних об'єктах, і навіть космічні польоти. Проте з наукової аналізу проблеми слід, що найкращі ліки міжзоряних контактів є радіозв'язок, а чи не космічні польоти. Отже, можна припустити, перший контакти з іншими цивілізаціями являтиме обмін телевізійними програмами, а чи не пряме спілкування у космосі.
>Міжзіркові подорожі
Хоча багато вважає, що міжзоряні подорожі незабаром почнуть реальністю, аналіз з урахуванням законів фізики показує, що у найближчому майбутньому міжзоряний космічний політ залишається неймовірно складним, а то й неможливим. Космічні кораблі, створені людьми до нашого часу, рухаються зі швидкістю, що становитиме приблизно 1/30 000 швидкості світла, тому навіть політ до найближчій зірці займе 100 000 років. Щоб рухатися швидше, потрібно знайти нові шляхи розгону корабля до високих швидкостей; це, своєю чергою, вимагає велетенської кількості палива.
Якби вдалося якимось чином побудувати космічний корабель, здатний рухатися зсубсветовой швидкістю, завдяки ефекту уповільнення часу, відкритого Ейнштейном, космічні мандрівники старіли б повільніше, ніж решта Землі,т.к. час тече повільніше тим, хто зсубсветовой швидкістю. Проте теорія відносності пророкує також, що при швидкостях, близьких до швидкості світла, кожна крихітна частка міжзоряних газу чи пилу перетворюється для космічного кораблі та тих, хто його перебуває, в снаряд величезної енергії. Отже, доведеться придумати спосіб, як уникнути сутички з цими снарядами, що доводиться додатково ускладнює створення джерела енергії для розгону міжзоряного корабля дооколосветових швидкостей. Якщо подумати про гігантських відстанях між сусідніми цивілізаціями і законах фізики, можна дійти невтішного висновку на користь радіохвиль як кошти міжзоряному зв'язку.
КОСМІЧНІ ПРОГНОЗИ
Різнобічні дослідження і втратило реальний освоєння Всесвіту в усіх країнах, що у цієї роботи, досліджують відповідність до короткостроковими і довгостроковими програмами. Вони докладно і багато років наперед розписані плановані заходи, прогнозуються очікувані результати. Відповідно до такий Програмою стають зримими і продовжити терміни космічної діяльності росіян, зокрема й освоєння найближчих планет Сонячної системи:
2005-2020 роки – нове покоління міжнародних систем зв'язку, телемовлення,
попередження стихійних лих;
2010-2015 роки –полупромишленное виробництво унікальних матеріалів космосі;
2010-2025 роки – промислове видалення з орбіт космічного сміття;
2015-2035 роки – пілотованібази-станции на Місяці, зокрема як і можливий етап
підготовки до марсіанської пілотованої експедиції;
2015-2040 роки – пілотовані експедиції до Марса та інших планет;
2015-2040 роки – видалення радіоактивних відходів атомної енергетики у спеціальні місця
поховання у космосі (спочатку у обсязі 800 т/рік, потім у обсязі
більш 1200 т/рік);
2005-2025 роки – використання у космосі сонячної енергетики потужністю від 200 кВ та
більше однієї МВт;
2020-2050 роки – система глобальною військовою безпеки;
2020-2040 роки – системи передачі енергії на Землю задля забезпечення й об'єктивності висвітлення
полярних районів та міст;
2050-2060 роки – чутливість земних антен дозволить здійснити радіоперехоплення
переговорів позаземних цивілізацій.
Є й більш довгострокові програми поетапного освоєння Космосу. Вони, переважно, на майбутні покоління землян і їх носять багато в чому гіпотетичний характер. Проте, як засвідчив досвід, пророкувати віддалені результати науково-технічного прогресу – заняття досить малоперспективна. Проте існують досить-таки детальні промальовування майбутнього космічної ери. До них належать і популярна ніяких звань книга американського футуролога МаршаллаТ.Севиджа «Проект тисячоліття. Колонізація Галактики о восьмій послідовних кроків». У книжціСевидж планує освоєння Всесвіту як набагато десятиліть вперед, але й століть, до кінця наступного тисячоліття. (http://bukvar.su/aviaciya-i-kosmonavtika/page,3,2607-Issledovanie-kosmosa.html)

 Наукові дослідження в Космосі

Шевцов Василь Юхимович
к.т.н., доцент Діпропетровського національного університету
Передмова
Перш ніж розпочати розмову про наукові дослідження в космосі, треба визначитись з тим, що мається на увазі під космічними дослідженнями. Слово Космос має грецьке походження і є синонімом поширеного терміну Всесвіт, а тому в це поняття входить все, що оточує людину і саму людину в тому числі. Відрізняють близький і далекий Космос. До близького відносять Землю і все, що пов’язано з нею. До далекого відносять світ зірок, планет, інших небесних тіл та простір між ними.
Під науковими дослідженнями в Космосі на сьогодні розуміють три аспекти діяльності людства. По-перше, це всі питання, які стосуються виходу людини в далекий Космос, її існування за межами Землі та наслідків діяльності людини в Космосі. По-друге, це ті питання, які торкаються дослідження фізичних характеристик космічного простору, планет та зірок, процесів, що відбуваються в далекому Космосі, їх відмінностей від аналогічних процесів на Землі та їх вплив на земні процеси і явища; це питання сприйняття та розуміння космічних інформаційних потоків. По-третє, це питання пов’язані з розвитком Людства та забезпеченням його самими різноманітними ресурсами і новими технологіями як нині, так і в майбутньому.
В першому завданні ми розглянемо перший аспект.
1. Транспортні засоби пересування людини в Космосі.
К.Е.Ціолковський казав: «В даний момент я не бачу іншого засобу виходу в Космос окрім апаратів, що побудовані на принципі реактивного руху. Якби я мав змогу вибирати, я б займався і іншими транспортними засобами...». Отже, як і К.Е.Ціолковський, ми можемо говорити лише про реактивні апарати. По-перше, це ракети-носії космічних апаратів, багаторазові космічні транспортні системи, повітряно-космічні системи, космічні літальні апарати. Основним недоліком всіх перелічених систем є надзвичайно низький коефіцієнт корисної дії, бо реактивні двигуни розганяють не тільки корисний груз, скільки саму ракету-носій, її конструкцію, яка перед виходом на орбіту буде відокремлена від космічного апарату, загальмована і повернеться на Землю. До першої космічної швидкості розганяється і паливо, продукти згоряння якого витікають з реактивних сопел з швидкістю не більш ніж 4500м/с, а тому теж «летять» слідом за ракетою. Другим недоліком реактивних систем є велика вартість як самих систем, так і їх запуску, особливо для систем одноразового використання. Реактивні системи мають і інші недоліки, але на передній план все більше виходе екологічний, бо крім того, що продукти згоряння всіх палив отруйні (за винятком кисню та водню, які при сполученні дають воду), вони дуже негативно діють на озоновий шар. Так, відомо, що польоти таких систем, як «Сатурн» або «Шатл» утворюють отвір в озоновому шарі діаметром до 300 миль, а одночасний запуск 500 Шатлів привів би до повного знищення озонового шару Землі. Над подоланням цих недоліків працюють дослідники багатьох розвинутих країн світу. Одночасно розробляються транспортні космічні системи, які б не мали перерахованих недоліків. І в першу чергу це електромагнітні, які б дозволили набрати космічну швидкість ще на поверхні Землі. Велика увага приділяється також створенню транспортних космічних модулів для польотів від Землі до Місяця та інших планет, космічних рятівних човнів і особливо космічних апаратів, обладнаних реактивними двигунами, які мають великі швидкості витоку речовини на відміну від хімічних, де швидкість витоку, як ми уже казали, не перевищує 4500 м/с. Так, при застосуванні електро-реактивних двигунів швидкість витоку речовини може досягти до 100 км/с і більше.
2. Існування людини за межами Землі.
Людина є частка Землі, і її існування за межами планети знаходиться під великим питанням. Однодобове перебування космонавта на борту орбітальної станції потребує близько 7 кг поживних речовин, води та кисню. Але цього замало, бо людині потрібне сонячне випромінювання саме того складу, яке потрапляє крізь атмосферу на Землю, сила тяжіння не більша й не менша, бо відхилення від рівноваги призведе до порушень у навантаженні організму, а потім і до фізіологічних та психічних змін; земне повітря, насичене різноманітним складом природних органічних і неорганічних сполук, простір для пересування та спілкування з Природою та Суспільством. Відомо, що в більшості американських астронавтів при польоті на Місяць мали місце відхилення в психіці, що в космонавтів, які перебувають впродовж тривалого часу в Космосі змінюється склад крові, кісток, зазнає змін стан внутрішніх органів та м’язів. І все це не дивлячись на те, що астронавти, хоча і знаходились за межами Землі, але все ж в сфері її дії. Як нейтралізувати негативний вплив космічних умов на людину, як створити необхідні земні умови на орбітальних станціях, під час польотів до інших планет та при перебуванні на планетах – всі ці питання мають першочергове значення для вирішення задач освоєння позаземного простору.
Саме з позицій створення необхідних умов для життя та праці космонавтів необхідно вирішувати питання устрою та обладнання орбітальних станцій, які будуть розташовуватись навколо інших планет, в їх атмосфері, на поверхні та під поверхнею планет.
3.Наслідки діяльності людини в Космосі.
Перший супутник був запущений в 1957 році. За півстоліття за межі Землі було відправлено тисячі самих різноманітних космічних апаратів. Більша частина з них або повернулась на Землю, або згоріла в верхніх шарах атмосфери. Але багато з них після того, як закінчили своє активне існування, стали мертвими уламками, космічним сміттям, яке заполонило навколоземний простір, особливо на висотах геостаціонарних орбіт. Як очистити від цього «сміття» космічний простір, бо вже зараз воно становить велику небезпеку для руху нових космічних апаратів.
Деякі активні комічні апарати обладнані радіоізотопними джерелами енергії і при несприятливому збігу обставин можуть відчутно забруднити атмосферу радіоактивними речовинами. На атмосферу впливають і продукти згоряння палива, особливо на озоновий шар, про що йшла мова вище.
Але найбільша небезпека, яка чатує на відносини Людини та Космосу – це інформаційна. Жива оболонка планети захищена від дії жорстокого сонячного та галактичного випромінювання, магнітним полем Землі, на якому утворились радіаційні пояси, а також іоносферою, атмосферою, озоновим шаром. Під час досліджень в Космосі людина створює безліч енергоінформаційних отворів в цих шарах захисту з наступною не прогнозованою зміною в протіканні енергоінформаційних процесів як в Космосі, так і на Землі. В подальшому, зі збільшенням енергетичних та інформаційних потоків, потоків хімічних елементів та органічних сполук може змінитись не прогнозованим чином протікання не тільки земних процесів, але й процесів в космічному просторі.
Як спрогнозувати можливі небажані наслідки людської діяльності в Космосі, як зробити так, щоб перетворити негативні явища в позитивні, щоб ця діяльність не погіршувала екологічного стану, а покращувала – на цих питаннях зосереджена увага дослідників Космосу.
Та не тільки космічна діяльність людини впливає на екологічний стан Землі та Космосу. Ще більший вплив на внутрішнє і зовнішнє середовище має земна діяльність людства. І в цьому випадку в спостереженнях за екологічним станом належить саме космічній техніці. (http://aerospace.klasna.com/uk/site/naukovi-doslidzhennya-v-k.html)

4. Постановка задачі по науковим дослідженням в Космосі. (http://aerospace.klasna.com/uk/site/naukovi-doslidzhennya-v-k.html)
Як бачите, друзі, діяльність Людини в Космосі викликає безліч запитань, потребує вирішення багатьох задач і проблем. З перелічених вище слід зупинитись перш за все на слідуючих:
Створення екологічно нешкідливих, придатних для загального вживання транспортних космічних систем як на реактивному, так і на інших принципах руху.
Створення засобів переміщення в міжпланетному та міжзоряному просторі, побудованих на принципах відмінних від хімічного перетворення енергії.
Відтворення земних умов існування людини в умовах навколоземного, міжпланетного та планетного просторів.
Створення космічних апаратів та станцій, придатних для життя та праці людини за межами Землі.
Створення засобів очистки космічного простору від продуктів діяльності людини в Космосі.
Створення космічних систем по спостереженню за екологічним станом земної поверхні, водних басейнів та річок, атмосфери, озонового шару, іоносфери, радіаційних поясів.
З перерахованих задач ви повинні вибрати собі ту, яка вам до вподоби, після чого вам треба буде обґрунтувати важливість вибраної задачі. Після цього Вам потрібно буде розробити «Принципову схему» вирішення задачі, а саме: сформулювати питання, які послідовно, крок за кроком, будуть вести вас до рішення задачі в цілому; перерахувати можливі засоби вирішення цих питань і вибрати найкращі.
Приклад розробки принципової схеми космічного апарату для спостережень за станом рослинності Подніпров’я. Оскільки стану рослинності відповідають відомі кольори забарвлення рослин та їх інтенсивність то:
треба вибрати відповідну оптичну або телевізійну систему з набором необхідних фільтрів;
телевізійні сигнали чи оптичну інформацію потрібно обробити на ЕОМ до стану придатного для передачі на Землю. Для цього потрібно мати в складі космічного апарату бортовий обчислювальний комплекс;
щоб передати сигнал на землю, потрібно мати відповідні радіо та телевізійні антени;
для передачі сигналу та для функціонування наукової апаратури космічний апарат потрібно обладнати джерелом енергії, в якості якого може бути вибраний бортовий хімічний акумулятор, сонячні батареї, радіоізотопне джерело і таке інше;
функціонування систем космічного апарату пов’язане з виділенням значної кількості тепла і, щоб запобігти перегріву, космічний апарат обладнують системою забезпечення теплового режиму. Це і звичайні вентилятори, і радіатори, і теплові труби, і фарбування поверхні в темні і світлі кольори, і інші засоби;
передача сигналу на Землю, можливості спостереження за поверхнею Землі потребує дуже точної орієнтації відповідних систем відносно Землі. Для цього в склад космічного апарату треба ввести систему орієнтації та стабілізації, яка може бути як активною, так і пасивною;
для розміщення всіх приладів і систем служить корпус апарату, який може бути герметичним і не герметичним, виготовлений з оболонок або в вигляді ферм і таке інше.
Як бачите, рішення любої задачі, це перш за все побудова послідовності питань або алгоритму, за допомогою якого ви одержите потрібну відповідь.
Після розробки «принципової схеми» вам при необхідності треба провести необхідні розрахунки, а при можливості – і експериментальні дослідження. При неможливості виконання ні першого, ні другого – потрібно привести літературне обґрунтування. Закінчити вашу роботу потрібно висновками.
В наступному завданні будуть розглянуті проблемні питання другого аспекту наукових досліджень в Космосі (http://aerospace.klasna.com/uk/site/naukovi-doslidzhennya-v-k.html)

У другій половині XX ст. людство ступило на поріг Всесвіту - вийшло в космічний простір. Дорогу в космос відкрила наша Батьківщина. Перший штучний супутник Землі, який відкрив космічну еру, запущений колишнім Радянським Союзом, перший космонавт світу - громадянин колишнього СРСР. 

Космонавтика - це величезний каталізатор сучасної науки і техніки, що став за небачено короткий термін одним з головний важелів сучасного світового процесу. Вона стимулює розвиток електроніки, машинобудування, матеріалознавства, обчислювальної техніки, енергетики та багатьох інших галузей народного господарства.
У науковому плані людство прагне знайти в космосі відповідь на такі принципові питання, як будова і еволюція Всесвіту, освіта Сонячної системи, походження і шляхи розвитку життя. Від гіпотез про природу планет і будову космосу, люди перейшли до всебічного і безпосереднього вивчення небесних тіл і міжпланетного простору за допомогою ракетно-космічної техніки.
В освоєнні космосу людству належить вивчить різні області космічного простору: Місяць, інші планети і міжпланетний простір.
Сучасний рівень космічної техніки і прогноз її розвитку показують, що основною метою наукових досліджень за допомогою космічних засобів, мабуть, в найближчому майбутньому буде наша Сонячна система. Головними при цьому будуть завдання вивчення сонячно-земних зв'язків і простору Земля - Місяць, а так само Меркурія, Венери, Марса, Юпітера, Сатурна і інших планет, астрономічні дослідження, медико-біологічні дослідження з метою оцінки впливу тривалості польотів на організм людини і його працездатність.
У принципі розвиток космічної техніки повинно випереджати «Попит», пов'язаний з вирішенням актуальних народногосподарських проблем. Головними завданнями тут є ракет-носіїв, рухових установок, космічних апаратів, а так само забезпечують засобів (командно-вимірювальних і стартових комплексів, апаратури тощо), забезпечення прогресу в суміжних галузях техніки, прямо або побічно пов'язаних з розвитком космонавтики.
До польотів у світовий простір потрібно було зрозуміти і використовувати на практиці принцип реактивного руху, навчитися робити ракети, створити теорію міжпланетних повідомлень і т.д.
Ракетна техніка - далеко не нове поняття. До створення потужних сучасних ракет-носіїв людина йшла через тисячоліття мрій, фантазій, помилок, пошуків у різних галузях науки і техніки, накопичення досвіду і знань.
Принцип дії ракети полягає в її русі під дією сили віддачі, реакції потоку частинок, відкидаємо від ракети. У ракеті. тобто апараті, забезпеченому ракетним двигуном, закінчуються гази утворюються за рахунок реакції окислювача і пального, що зберігаються в самій ракеті. Ця обставина робить роботу ракетного двигуна незалежної від наявності або відсутності газового середовища. Таким чином, ракета являє собою дивну конструкцію, здатну переміщатися в безповітряному просторі, тобто НЕ опорному, космічному просторі.
Особливе місце серед російських проектів застосування реактивного принципу польоту займає проект М. І. Кибальчича, відомого російського революціонера, який залишив незважаючи на коротке життя (1853-1881), глибокий слід в історії науки і техніки. Маючи великі і глибокі знання з математики, фізики та особливо хімії, Кибальчич виготовляв саморобні снаряди і міни для народовольців. «Проект повітроплавного приладу» був результатом тривалої дослідницької роботи Кибальчича над вибуховими речовинами. Він, по суті, вперше запропонував не ракетний двигун, пристосований до будь-якого існував літальному апарату, як це робили інші винахідники, а зовсім новий (ракетодінаміческій) апарат, прообраз сучасних пілотованих космічних засобів, у яких потяг ракетних двигунів служить для безпосереднього створення підйомної сили, що підтримує апарат у польоті. Літальний апарат Кибальчича повинен був функціонувати за принципом ракети!
Але тому Кибальчича посадили до в'язниці за замах на царя Олександра II, то проект його літального апарату був виявлений тільки в 1917 році в архіві департаменту поліції.
Отже, до кінця минулого століття ідея застосування для польотів реактивних приладів отримала в Росії великі масштаби. І першим, хто вирішив продовжити дослідження був наш великий співвітчизник Костянтин Едуардович Ціолковський (1857-1935). Реактивним принципом руху він почав цікавитися дуже рано. Вже в 1883 р. він дав опис корабля з реактивним двигуном. Вже в 1903 році Ціолковський вперше у світі дав можливість конструювати схему рідинної ракети. Ідеї Ціолковського отримали загальне визнання ще в 1920-і роки. І блискучий продовжувач його справи С. П. Корольов за місяць до запуску першого штучного супутника Землі говорив що ідеї і праці Костянтина Едуардовича будуть все більше і більше залучати до себе увагу в міру розвитку ракетної техніки, в чому виявився абсолютно правий!
Початок космічної ери
І так через 40 років після того як був знайдений проект літального апарату, створений Кибальчичем, 4 жовтня 1957 колишній СРСР здійснив запуск першого в світі штучного супутника Землі. Перший радянський супутник дозволив вперше виміряти щільність верхньої атмосфери, одержати дані про поширення радіосигналів в іоносфері, відпрацювати питання виведення на орбіту, тепловий режим і ін Супутник представляв собою алюмінієву сферу діаметром 58 см і масою 83,6 кг з чотирма штирові антенами довжиною 2, 4-2,9 м. У герметичному корпусі супутника розміщувалися апаратура та джерела електроживлення. Початкові параметри орбіти становили: висота перигея 228 км, висота апогею 947 км, нахил 65,1 гр. 3 листопада Радянський Союз повідомив про виведення на орбіту другого радянського супутника. В окремій герметичній кабіні перебували собака Лайка і телеметрична система для реєстрації її поведінку в невагомості. Супутник був також забезпечений науковими приладами для дослідження випромінювання Сонця і космічних променів.
6 грудня 1957 в США була зроблена спроба запустити супутник «Авангард-1» за допомогою ракети-носія, розробленої Дослідницької лабораторії ВМФ. Після запалювання ракета піднялася над пусковим столом, проте через секунду двигуни вимкнулися і ракета впала на стіл, вибухнувши від удару .
31 січня 1958 був виведений на орбіту супутник «Експлорер-1», американська відповідь на запуск радянських супутників. За розмірами і
масі він не був кандидатом в рекордсмени. Будучи довжиною менше 1 м і діаметром тільки ~ 15,2 см, він мав масу всього лише 4,8 кг.
Однак його корисний вантаж був прісоєденіте до четвертої, останньої ступені ракети-носія «Юнона-1». Супутник разом з ракетою на орбіті мав довжину 205 см і масу 14 кг. На ньому були встановлені датчики зовнішньої і внутрішньої температур, датчики ерозії і ударів для визначення потоків мікрометеоритів і лічильник Гейгера-Мюллера для реєстрації проникаючих космічних променів.
Важливий науковий результат польоту супутника складався у відкритті оточуючих Земля радіаційних поясів. Лічильник Гейгера-Мюллера припинив рахунок, коли апарат перебував у апогеї на висоті 2530 км, висота перигея становила 360 км.
5 лютого 1958 в США була зроблена друга спроба запустити супутник «Авангард-1», але вона також закінчилася аварією, як і перша спроба. Нарешті 17 березня супутник був виведений на орбіту. У період з грудня 1957 р. по вересень 1959 р. було зроблено одинадцять спроб вивести на орбіту «Авангард-1» тільки три з них були успішними.
У період з грудня 1957 р. по вересень 1959 р. було зроблено одинадцять спроб вивести на орбіту «Авангард
Обидва супутника внесли багато нового в космічну науку і техніку (сонячні батареї, нові дані про щільність верхній атмосфери, точне картування островів у Тихому океані і т.д.) 17 серпня 1958 р. в США була зроблена перша спроба послати з мису Канаверал в околиці Місяця зонд з науковою апаратурою. Вона виявилася невдалою. Ракета піднялася і пролетіла всього 16 км. Перший ступінь ракети вибухнула на 77 з польоту. 11 жовтня 1958 була зроблена друга спроба запуску місячного зонда "Піонер-1», також виявилася невдалою. Наступні кілька запусків також виявилися невдалими, лише 3 березня 1959 р. «Піонер-4», масою 6,1 кг частково виконав поставлене завдання: пролетів повз Місяця на відстані 60000 км (замість планованих 24000 км).
Так само як і при запуску супутника Землі, пріоритет у запуску першого зонда належить СРСР, 2 січня 1959 р. був запущений перший створений руками людини об'єкт, який був виведений на траєкторію, що проходить досить близько від Місяця, на орбіту супутника Сонця. Таким чином «Луна-1» вперше досягла другої космічної швидкості. «Луна-1» мала масу 361,3 кг і пролетіла повз Місяця на відстані 5500 км. На відстані 113000 км від Землі з ракетної ступені, пристикувався до «Місяці-1», було випущено хмара пари натрію, утворилось штучну комету. Сонячне випромінювання викликало яскраве світіння парів натрію та оптичні системи на Землі сфотографували хмара на тлі сузір'я Водолія.
«Луна-2» запущена 12 вересня 1959 р. зробила перший у світі політ на інше небесне тіло. У 390,2-кілограмової сфері розміщувалися прилади, які показали, що Місяць не має магнітного поля та радіаційного поясу.
Автоматична міжпланетна станція (АМС) «Луна-3» була запущено 4 жовтня 1959 р. Вага станції дорівнював 435 кг. Основною метою запуску був обліт Місяця і фотографування її зворотної, невидимою з Землі, сторони. Фотографування проводилося 7 жовтня в протягом 40 хв з висоти 6200 км над Місяцем.
Людина в космосі
12 квітня 1961 в 9 год 07 хв за московським часом у декількох десятках кілометрів на північ від селища Тюратам в Казахстані на радянському космодромі Байконур відбувся запуск міжконтинентальної балістичної ракети Р-7, в носовому відсіку якій розміщувався пілотований космічний корабель «Восток» з майором ВВС Юрієм Олексійовичем Гагаріним на борту. Запуск пройшов успішно. Космічний корабель був виведений на орбіту з нахилом 65 гр, висотою перигея 181 км і висотою апогею 327 км і зробив один виток навколо Землі за 89 хв. На 108-ій хвилині після запуску він повернувся на Землю, приземлившись в районі села Смеловка Саратовської області. Таким чином, через 4 роки після виведення першого штучного супутника Землі Радянський Союз вперше у світі здійснив політ людини в космічний простір.
Космічний корабель складався з двох відсіків. Апарат, який є одночасно кабіною космонавта, представляв собою сферу діаметром 2,3 м, покриту абляційних матеріалом для теплового захисту при вході в атмосферу. Керування кораблем здійснювалось автоматично, а також космонавтом. У польоті безперервно підтримувалася з Землею. Атмосфера корабля - суміш кисню з азотом під тиском 1 атм. (760 мм рт. Ст.). «Восток-1» мав масу 4730 кг, а з останньою ступенем ракети-носія 6170 кг. Космічний корабель «Восток» виводився в космос 5 разів, після чого було оголошено про його безпеку для польоту людини.
Через чотири тижні після польоту Гагаріна 5 травня 1961 капітан 3-го рангу Алан Шепард став першим американським астронавтом.
Хоча він і не досяг навколоземної орбіти, він піднявся над Землею на висоту близько 186 км. Шепард запущений з мису Канаверал у КК «Меркурій-3» за допомогою модифікованої балістичної ракети «Редстоун», провів у польоті 15 хв 22 с до посадки в Атлантичному океані. Він довів, що людина в умовах невагомості може здійснювати ручне управління космічним кораблем. КК «Меркурій» значно відрізнявся від КК «Восток».
Він складався тільки з одного модуля - пілотованої капсули у формі усіченого конуса довжиною 2,9 м і діаметром підстави 1,89 м. Його герметична оболонка з нікелевого сплаву мала обшивку з титану для захисту від нагрівання при вході в атмосферу.
Атмосфера всередині «Меркурія» складалася з чистого кисню під тиском 0,36 ат.
20 лютого 1962 США досягли навколоземної орбіти. З мису Канаверал був запущений корабель «Меркурій-6», пілотований підполковником ВМФ Джоном Гленном. Гленн пробув на орбіті тільки 4 год 55 хв, здійснивши 3 витка до успішної посадки. Метою польоту Гленна було визначення можливості роботи людини у КК «Меркурій». Останній раз «Меркурій» був виведений в космос 15 травня 1963
18 березня 1965 був виведений на орбіту КК «Восход» з двома космонавтами на борту - командиром корабля полковником Павлом Іваровічем Бєляєвим і другим пілотом підполковником Олексієм Архиповичем Леоновим. Відразу після виходу на орбіту екіпаж очистив себе від азоту, вдихаючи чистий кисень. Потім був розгорнутий шлюзової відсік: Леонов увійшов до шлюзової відсік, закрив кришку люка КК і вперше в світі здійснив вихід у космічний простір. Космонавт з автономною системою життєзабезпечення перебував поза кабіною КК протягом 20 хв, часом віддаляючись від корабля на відстань до 5 м. Під час виходу він був з'єднаний з КК тільки телефонним і телемеметріческім кабелями. Таким чином, була практично підтверджена можливість перебування і роботи космонавта поза КК.
3 червня був запущений КК «Джемені-4» з капітанами Джеймсом Макдівіттом і Едвардом Уайтом. Під час цього польоту, що тривав 97 год 56 хв Уайт вийшов з КК і провів поза кабіною 21 хв, перевіряючи можливість маневру в космосі за допомогою ручного реактивного пістолета на стиснутому газі.
На превеликий жаль, освоєння космосу не обійшлося без жертв. 27 січня 1967 екіпаж готувався здійснити перший пілотований політ за програмою «Аполлон» загинув під час пожежі всередині КК згорівши за 15 с в атмосфері чистого кисню. Вірджил Гріссом, Едвард Уайт та Роджер Чаффі стали першими американськими астронавтами, загиблими в КК. 23 квітня з Байконура був запущений новий КК «Союз-1», пілотований полковником Володимиром Комаровим. Запуск пройшов успішно.
На 18 витку, через 26 год 45 хв, після запуску, Комаров почав орієнтацію для входу в атмосферу. Всі операції пройшли нормально, але після входу в атмосферу і гальмування відмовила парашутна система. Космонавт загинув миттєво в момент удару «Союзу» про Землю зі швидкістю 644 км / год. Надалі Космос забрав не одне людське життя, але ці жертви були першими.
Потрібно зауважити, що в природничо і продуктивному планах світ стоїть перед низкою глобальних проблем, вирішення яких вимагає об'єднаних зусиль всіх народів. Це проблеми сировинних ресурсів, енергетики, контролю за станом навколишнього середовища і збереження біосфери та інші. Величезну роль в кардинальному їх рішенні буде грати космічні дослідження - одне з найважливіших напрямів науково-технічної революції.
Космонавтика яскраво демонструє всьому світу плідність мирної творчої праці, вигоди об'єднання зусиль різних країн у вирішенні наукових та народногосподарських завдань.
З якими ж проблемами стикається космонавтика і самі космонавти?
Почнемо з життєзабезпечення. Що таке життєзабезпечення? Життєзабезпечення в космічному польоті - це створення і підтримка протягом усього польоту в житлових та робочих відсіках К.К. таких умов, які забезпечили б екіпажу працездатність, достатню для виконання поставленого завдання, і мінімальну ймовірність виникнення патологічних змін в організмі людини. Як це зробити? Необхідно істотно зменшити ступінь впливу на людину несприятливих зовнішніх факторів космічного польоту - вакууму, метеоріческіх тіл, проникаючої радіації, невагомості, перевантажень; забезпечити екіпаж речовинами і енергією без яких не можлива нормальна життєдіяльність людини, - їжею, водою, киснем і сетом; видалити продукти життєдіяльності організму та шкідливі для здоров'я речовини, що виділяються при роботі систем і обладнання космічного корабля; забезпечити потреби людини в русі, відпочинок, зовнішньої інформації та нормальних умовах праці; організувати медичний контроль за станом здоров'я екіпажу та підтримання його на необхідному рівні. Їжа і вода доставляються в космос у відповідній упаковці, а кисень - в хімічно зв'язаному вигляді. Якщо не проводити відновлення продуктів життєдіяльності, то для екіпажу з трьох чоловік на один рік потрібно 11 тонн перерахованих вище продуктів, що, погодьтеся, становить чималу вагу, обсяг, та і як це все буде зберігається протягом року?!
У найближчому майбутньому системи регенерації дозволять майже повністю відтворювати кисень і вод на борту станції. Вже давно почали використовувати вода після умивання і душа, очищену в системі регенерації. Видихуваному волога конденсується в холодильно-сушильній агрегаті, а потім регенерується. Кисень для дихання витягується з очищеної води електролізом, а газоподібний водень, реагуючи з вуглекислим газом, що надходить з концентратора, утворює воду, яка живить електролізер. Використання такої системи дозволяє зменшити в розглянутому прикладі масу запасається речовин з 11 до 2т. Останнім часом практикується вирощування різноманітних видів рослин прямо на борту корабля, що дозволяє скоротити запас їжі який необхідно брати в космос, про це згадував ще в своїх працях Ціолковський.
Космос науці
Освоєння космосу багато в чому допомагає в розвитку наук:
18 грудня 1980 було встановлено явище стоку частинок радіаційних поясів Землі під негативними магнітними аномаліями.
Експерименти, проведені на перших супутниках показали, що навколоземний простір за межами атмосфери зовсім не «порожній». Воно заповнене плазмою, пронизане потоками енергетичних частинок. У 1958 р. в ближньому космосі були виявлені радіаційні пояси Землі - гігантські магнітні пастки, заповнені зарядженими частинками - протонами і електронами високої енергії.
Найбільша інтенсивність радіації в поясах спостерігається на висотах у декілька тисяч км. Теоретичні оцінки показували, що нижче 500 км. Не повинно бути підвищеної радіації. Тому зовсім несподіваним було виявлення під час польотів перших К.К. областей інтенсивної радіації на висотах до 200-300 км. Виявилося, що це пов'язано з аномальними зонами магнітного поля Землі.
Поширилося дослідження природних ресурсів Землі космічними методами, що багато в чому посприяло розвитку народного господарства.
Перша проблема яка стояла в 1980 році перед космічними дослідниками представляла перед собою комплекс наукових досліджень, що включають більшість найважливіших напрямів космічного природознавства. Їх метою були розробка методів тематичного дешифрування багатозональної відеоінформації та їх використання при вирішенні завдань наук про Землю і господарських галузей. До таких завдань належать: вивчення глобальних і локальних структур земної кори для пізнання історії її розвитку.
Друга проблема є однією з основоположних фізико-технічних проблем дистанційного зондування і має на меті створення каталогів радіаційних характеристик земних об'єктів і моделей їх трансформації, які дозволять виконати аналіз стану природних утворень на час зйомки і прогнозувати їх на динаміку.
Відмінною особливістю третин проблеми є орієнтація на випромінювання радіаційних характеристик великих регіонів аж до планети в цілому з залученням даних про параметри і аномаліях гравітаційного і геомагнітного полів Землі.
Вивчення Землі з космосу
Людина вперше оцінив роль супутників для контролю за станом сільськогосподарських угідь, лісів та інших природних ресурсів Землі лише через кілька років після настання космічної ери. Початок був покладений у 1960р., Коли за допомогою метеорологічних супутників «Тирос» були отримані подібні карті обриси земної кулі, що лежить під хмарами. Ці перші чорно-білі ТБ зображення давали дуже слабке уявлення про діяльність людини і тим не менше це було першим кроком. Незабаром були розроблені нові технічні засоби, що дозволили підвищити якість спостережень. Інформація витягалася з багатоспектральних зображень у видимому й інфрачервоному (ІЧ) областях спектру. Першими супутниками, призначеними для максимального використання цих можливостей були апарати типу «Лендсат». Наприклад супутник «Лендсат-D», четвертий із серії, здійснював спостереження Землі з висоти більше 640 км за допомогою вдосконалених чутливих приладів, що дозволило споживачам отримувати значно більш детальну та своєчасну інформацію. Однією з перших областей застосування зображень земної поверхні, була картографія. У доспутниковую епоху карти багатьох областей, навіть у розвинених районах світу були складені неточно. Зображення, отримані за допомогою супутника «Лендсат», дозволили скорегувати й оновити деякі існуючі карти США. У зображення отримані зі станції «Салют», виявилися незамінними для вивірення залізничної траси БАМ.
У середині 70-х років НАСА, міністерство сільського господарства США ухвалили рішення продемонструвати можливості супутникової системи в прогнозуванні найважливішої сільськогосподарської культури пшениці. Супутникові спостереження, які опинилися на рідкість точними в подальшому були поширені на інші сільськогосподарські культури. Приблизно в той же час в СРСР контролю за сільськогосподарськими культурами проводилися з супутників серій «Космос», «Метеор», «Мусон» і орбітальних станцій «Салют».
Використання інформації з супутників виявило її незаперечні переваги при оцінці обсягу стройового лісу на великих територіях будь-якої країни. Стало можливим керувати процесом вирубки лісу і при необхідності давати рекомендації щодо зміни контурів району вирубки з точки зору найкращою збереження лісу. Завдяки зображенням з супутників стало можливим швидко оцінювати межі лісових пожеж, особливо «коронообразних», характерних для західних областей Північної Америки, а так само районів Примор'я і південних районів Східного Сибіру в Росії.
Величезне значення для людства в цілому має можливість спостереження практично безперервно за просторами Світового Океану, цієї «кузні» погоди. Саме над товщами океанської води зароджуються жахливої сили урагани і тайфуни, які мають численні жертви і руйнування для жителів узбережжя. Раннє оповіщення населення часто має вирішальне значення для порятунку життів десятків тисяч людей. Визначення запасів риби та інших морепродуктів також має величезне практичне значення. Океанські течії часто викривляються, міняють курс і розміри. Наприклад, Ель Ніно, тепла течія в південному напрямку біля берегів Еквадору в окремі роки може поширюватися уздовж берегів Перу до 12гр. пд.ш. . Коли це відбувається, планктон і риба гинуть величезних кількостях, завдаючи непоправної шкоди рибним промислам багатьох країн і тому числі і Росії. Великі концентрації одноклітинних морських організмів підвищують смертність риби, можливо через які у них токсинів. Спостереження зі супутників допомагає виявити «капризи» таких течій і дати корисну інформацію тим, хто її потребує. За деякими оцінками російських і американських учених економія палива в поєднанні з «додатковим уловом» за допомогою використання інформації з супутників, отриманої в інфрачервоному діапазоні, дає щорічний прибуток в 2,44 млн. дол Використання супутників для цілей огляду полегшило завдання прокладання курсу морських суден . Так само супутниками виявляються небезпечні для суден айсберги, льодовики. Точне знання запасів снігу в горах та обсягу льодовиків - важливе завдання наукових досліджень, адже у міру освоєння посушливих територій потреба у воді різко зростає.
Неоціненною є допомога космонавтів у створенні найбільшого картографічного твору - Атласу сніжно-льодових ресурсів світу.
Також за допомогою супутників знаходять нафтові забруднення, забруднення повітря, корисні копалини.
Наука про космос
Протягом невеликого періоду часу після початку космічної ери людина не тільки послав автоматичні космічні станції до інших планет і ступив на поверхню Місяця, але також зробив революцію в науці про космос, рівної якій не було за всю історію людства. Поряд з великими технічними досягненнями, викликаними розвитком космонавтики, були отримані нові знання про планету Земля і сусідніх світах. Одним з перших важливих відкриттів, зроблених не традиційним візуальним, а іншим методом спостереження, було встановлення факту різкого збільшення з висотою, починаючи з деякої граничної висоти інтенсивності вважалися раніше ізотропними космічних променів. Це відкриття належить австрійцю В. Ф. Хесс, що запустила у 1946 г.газовий куля-зонд з апаратурою на великі висоти.
У 1952 і 1953 рр.. д-р Джеймс Ван Аллен проводив дослідження низько енергетичних космічних променів при запусках в районі північного магнітного полюса Землі невеликих ракет на висоту 19-24 км і висотних куль - балонів. Проаналізувавши результати проведених експериментів, Ван Аллен запропонував розмістити на борту перших американських штучних супутників Землі досить прості по конструкції детектори космічних променів.
За допомогою супутника «Експлорер-1» виведеного США на орбіту 31 січня 1958 р. було виявлено різке зменшення інтенсивності космічного випромінювання на висотах понад 950 км. В кінці 1958 р. АМС «Піонер-3», яка подолала за добу польоту відстань понад 100000 км, зареєструвала за допомогою тих, що були на борту датчиків другий, розташований вище першого, радіаційний пояс Землі, який також оперізує всю земну кулю.
У серпні та вересні 1958 р. на висоті більше 320 км було зроблено три атомні вибухи, кожен потужністю 1,5 к.т. Метою випробувань з кодовою назвою «Аргус» було вивчення можливості зникнення радіо і радіолокаційної зв'язку при таких випробуваннях. Дослідження Сонця - найважливіша наукова задача, вирішення якої присвячено багато запуски перших супутників і АМС.
Американські «Піонер-4» - «Піонер-9» (1959-1968гг.) З навколосонячних орбіт передавали по радіо на Землю найважливішу інформацію про структуру Сонця. У той же час було запущено понад двадцять супутників серії «Інтеркосмос» з метою вивчення Сонця і околосолнечного простору.
Чорні діри
Про чорні діри дізналися в 1960-х роках. Виявилося, що якщо б наші очі могли бачити тільки рентгенівське випромінювання, то зоряне небо над нами виглядало б зовсім інакше. Правда, рентгенівські промені, що випускаються Сонцем, вдалося виявити ще до народження космонавтики, але про інші джерела в зоряному небі і не підозрювали. На них натрапили випадково.
У 1962 році американці, вирішивши перевірити, чи не виходить чи від поверхні Місяця рентгенівське випромінювання, запустили ракету, забезпечену спеціальною апаратурою. Ось тоді-то, обробляючи результати спостережень переконалися, що прилади відзначили потужне джерело рентгенівського випромінювання. Він розташовувався в сузір'ї Скорпіон. І вже в 70-х роках на орбіту вийшли перші 2 супутники, призначені для пошуку досліджень джерел рентгенівських променів у всесвіті, - американський «Ухуру» і радянський «Космос-428».
До цього часу дещо вже початок прояснюватися. Об'єкти, що випускають рентгенівські промені, зуміли пов'язати з ледве видимими зірками, що володіють незвичайними властивостями. Це були компактні згустки плазми нікчемних, звичайно за космічними мірками, розмірів і мас, розпечені до декількох десятків мільйонів градусів. При вельми скромною зовнішності ці об'єкти володіли колосальною потужністю рентгенівського випромінювання, у кілька тисяч разів перевищує повну сумісність Сонця.
Ці крихітні, діаметром близько 10 км. , Останки повністю вигорілих зірок, зіщулена до жахливої щільності, повинні були хоч якось заявити про себе. Тому так охоче в рентгенівських джерелах «впізнавали» нейтронні зірки. І адже здавалося б все сходилося. Але розрахунки спростували очікування: щойно утворилися нейтронні зірки повинні були відразу охолонути і перестати випромінювати, а ці світилися рентгеном.

За допомогою запущених супутників дослідники виявили суворо періодичні зміни потоків випромінювання деяких з них. Був визначений і період цих варіацій - зазвичай він не перевищував декількох діб. Так могли вести себе лише дві обертаються навколо себе зірки, з яких одна періодично затьмарювала іншу. Це було доведено при спостереженні в телескопи.

Звідки ж черпають рентгенівські джерела колосальну енергію випромінювання, Основною умовою перетворення нормальної зірки на нейтронну вважається повне загасання в ній ядерної реакції. Тому ядерна енергія виключається. Тоді, може бути, це кінетична енергія швидко обертається масивного тіла? Дійсно вона у нейтронних зірок велика. Але і її вистачає лише ненадовго.

Більшість нейтронних зірок існує не поодинці, а в парі з величезною зіркою. У їх взаємодії, вважають теоретики, і прихований джерело могутньої сили космічного рентгена. Вона утворює навколо нейтронної зірки газовий диск. У магнітних полюсів нейтронного кулі речовина диска випадає на його поверхню, а придбана при цьому газом енергія перетворюється в рентгенівське випромінювання.

Свій сюрприз підніс і «Космос-428». Його апаратура зареєструвала нове, зовсім не відоме явище - рентгенівські спалаху. За один день супутник засік 20 сплесків, кожен з яких тривав не більше 1 сек. , А потужність випромінювання зростала при цьому в десятки разів. Джерела рентгенівських спалахів учені назвали барстери. Їх теж пов'язують з подвійними системами. Найпотужніші спалахи за вистрілюються енергії всього лише в декілька разів поступається повного випромінювання сотень мільярдів зірок які є в нашій Галлактке.

Теоретики довели: «чорні діри», що входять до складу подвійних зоряних систем, можуть сигналізувати про себе рентгенівськими променями. І причина виникнення та ж - акреція газу. Правда механізм у цьому випадку дещо інший. Осідають у «дірку» внутрішні частини газового диска повинні нагрітися і тому стати джерелами рентгена.

Переходом на нейтронну зірку закінчують «життя» тільки ті світила, маса яких не перевищує 2-3 сонячних. Більш великі зірки осягає доля «чорної діри».

Рентгенівська астрономія повідала нам про останній, може бути, самому бурхливому, етапі розвитку зірок. Завдяки їй ми дізналися про найпотужніших космічних вибухи, про газ з температурою в десятки і сотні мільйонів градусів, про можливість абсолютно незвичайного надщільного стану речовин в «чорні діри».

Що ж ще дає космос саме для нас? У телевізійних (ТВ) програмах вже давним-давно не згадується про те, що передача ведеться через супутник. Це є зайвим свідченням величезного успіху в індустріалізації космосу, що стала невід'ємною частиною нашого життя. Супутники зв'язку буквально обплутують світ невидимими нитками. Ідея створення супутників зв'язку народилася незабаром після другої світової війни, коли А. Кларк в номері журналу «Світ радіо» (Wireless World) за жовтень 1945р. представив свою концепцію ретрансляційної станції зв'язку, розташованої на висоті 35880 км над Землею.

Заслуга Кларка полягала в тому, що він визначив орбіту, на якій супутник нерухомий відносно Землі. Така орбіта називається геостаціонарній або орбітою Кларка. При русі по круговій орбіті заввишки 35880 км один виток відбувається за 24 години, тобто за період добового обертання Землі. Супутник, що рухається по такій орбіті, буде постійно перебувати над певною точкою поверхні Землі.

Перший супутник зв'язку «Телстар-1» був запущений все ж на низьку навколоземну орбіту з параметрами 950 х 5630 км це сталося 10 липня 1962р. Майже через рік пішов запуск супутника «Телстар-2». У першій телепередачі був показаний американський прапор у Новій Англії на тлі станції в Андовері. Це зображення було передано до Великої Британії, Франції і на американську станцію в шт. Нью-Джерсі через 15 годин після запуску супутника. Двома тижнями пізніше мільйони європейців і американців спостерігали за переговорами людей, що знаходяться на протилежних берегах Атлантичного океану. Вони не лише розмовляли а й бачили один одного, спілкуючись через супутник. Історики можуть вважати цей день датою народження космічного ТБ. Найбільша в світі державна система супутникового зв'язку створена в Росії. Її початок був покладений у квітні 1965р. запуском супутників серії «Блискавка», що виводяться на сильно витягнуті еліптичні орбіти з апогеєм над Північною півкулею. Кожна серія включає чотири пари супутників, що обертаються на орбіті на кутовій відстані один від одного 90 гр.

На базі супутників «Молния» побудована перша система далекого космічного зв'язку «Орбіта». У грудні 1975р. сімейство супутників зв'язку поповнилося супутником «Веселка», що функціонує на геостаціонарній орбіті. Потім з'явився супутник «Екран» з більш потужним передавачем і більш простими наземними станціями. Після перших розробок супутників настав новий період у розвитку техніки супутникового зв'язку, коли супутники стали виводити на геостаціонарну орбіту за якою вони рухаються синхронно з обертанням Землі. Це дозволило встановити цілодобовий зв'язок між наземними станціями, використовуючи супутники нового покоління: американські «Сінком», «Ерлі берд» і «Інтелсат» російські - «Веселка» і «Горизонт».

Велике майбутнє пов'язують з розміщенням на геостаціонарній орбіті антенних комплексів.

17 червня 1991, був виведений на орбіту геодезичний супутник ERS-1. Головним завданням супутників повинні були стати спостереження за океанами і покритими льодом частинами суші, щоб представити кліматологам, океанографам і організаціям з охорони навколишнього середовища дані про ці малодосліджених регіонах. Супутник був оснащений найсучаснішою апаратурою мікрохвильової, завдяки якій він готовий до будь-якої погоди: "очі" його радіолокаційних приладів проникають крізь туман і хмари і дають чітке зображення поверхні Землі, через воду, через сушу, - і через лід. ERS-1 був націлений на розробку льодових карт, які надалі допомогли б уникнути безліч катастроф, пов'язаних із зіткненням кораблів з айсбергами і т.д.

При всьому тому, розробка судноплавних маршрутів це, кажучи про-різним мовою, тільки верхівка айсберга, якщо тільки згадати про розшифрування даних ERS про океани і покритих льодом просторах Землі. Нам відомі тривожні прогнози загального потепління Землі, які призведуть до того, що розтануть полярні шапки і підвищиться рівень моря. Затоплені будуть всі прибережні зони, постраждають мільйони людей.

Але нам невідомо, наскільки правильні ці прогнози. Тривалі спостереження за полярними областями за допомогою ERS-1 і послідував за ним в кінці осені 1994 року супутника ERS-2 представляють дані, на підставі яких можна зробити висновки про ці тенденції. Вони створюють систему "раннього виявлення" у справі про танення льодів.

Завдяки знімкам, які супутник ERS-1 передав на Землю, ми знаємо, що дно океану з його горами і долинами як би "друкується" на поверхні води. Так вчені можуть скласти уявлення про те, чи є відстань від супутника до морської поверхні (з точністю до десяти сантиметрів виміряний супутниковими радарними висотоміром) вказівкою на підвищення рівня моря, або ж це "відбиток" гори на дні.

Хоча спочатку супутник ERS-1 був розроблений для спостережень за океаном і льодами, він дуже швидко довів свою багатогранність і по відношенню до суші. У сільському і лісовому господарстві, у рибальстві, геології та картографії фахівці працюють з даними, що представляються супутником. Оскільки ERS-1 після трьох років виконання своєї місії він все ще працездатний, вчені мають шанс експлуатувати його разом з ERS-2 для загальних завдань, як тандем. І вони збираються отримувати нові відомості про топографії земної поверхні і надавати допомогу, наприклад, у попередженні про можливі землетруси.

Супутник ERS-2 оснащений, крім того, вимірювальним приладом Global Ozone Monitoring Experiment Gome який враховує обсяг і розподіл озону та інших газів в атмосфері Землі. За допомогою цього приладу можна спостерігати за небезпечною озонової дірою і змінами, що відбуваються. Одночасно за даними ERS-2 можна відводити близьке до землі UV-B випромінювання.

На тлі безлічі загальних для всього світу проблем навколишнього середовища, для вирішення яких повинні надавати основну інформацію і ERS-1, і ERS-2, планування судноплавних маршрутів здається порівняно незначним підсумком роботи цього нового покоління супутників. Але це одна з тих сфер, в якій можливості комерційного використання супутникових даних використовуються особливо інтенсивно. Це допомагає при фінансуванні інших важливих завдань. І це має в області охорони навколишнього середовища ефект, який важко переоцінити: швидкі судноплавні шляхи вимагають меншої витрати енергії. Або згадаємо про нафтових танкерах, які в шторм сідали на мілину чи розбивалися і тонули, втрачаючи свій небезпечний для навколишнього середовища вантаж. Надійне планування маршрутів допомагає уникнути таких катастроф.

На закінчення справедливо буде сказати, що двадцяте сторіччя по праву називають «століттям електрики», «атомним століттям», «століттям хімії», «століттям біології». Але саме останнє і, мабуть, також справедливе його назва - «космічний століття». Людство вступило на шлях, що веде в загадкові космічні дали, підкоряючи які воно розширить сферу своєї діяльності. Космічне майбутнє людства - запорука його безперервного розвитку на шляху прогресу і процвітання, про яке мріяли і яке створюють ті, хто працював і працює сьогодні в галузі космонавтики та інших галузях народного господарства. (http://ua-referat.com/Історія_освоєння_космосу)

 

 

 Світ галактик

 

зображення: https://www.google.com/search?q=%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82+%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA&client=opera&hs=31&channel=suggest&prmd=ivns&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwiL-8m_593JAhVIWSwKHSxYAVQQ_AUIBQ

 

відео та презентації:

http://www.slideboom.com/presentations/1197348/п.-21-Зоряні-системи---галактики

http://svitppt.com.ua/astronomiya/svit-galaktik1.html

 

ВСТУП
Галактики - гігантські зоряні острови, що знаходяться за межами нашої зоряної системи (нашої Галактики). Вони дуже різноманітні за своїми розмірами, зовнішнім виглядом та складом. Різниця меду галактиками різних типів пояснюється як різними умовами формування, так і еволюційними змінами, що відбулися за мільярди років їхнього життя.
Простір між галактиками прозоро, що дозволяє спостерігати дуже далекі об'єкти. Неозброєному оку доступно всього три галактики - туманність Андромеди в північній півкулі і Велике і Мале Магелланові Хмари - у південному. Магелланові хмари є найближчими до нас галактиками: відстань до них близько 150 тис. св. років. Сучасним великим телескопам потенційно доступні для спостереження більше мільярда далеких галактик, однак, більшість з них ледве помітні і видно лише як крихітні цятки розміром в декілька кутових секунд, часто з вигляду насилу відмітні від слабких зірок нашої Галактики. Тому сучасні уявлення про галактики засновані на вивченні декількох десятків тисяч порівняно близьких об'єктів, які можуть бути досліджені більш детально.
Вивчення галактик дуже важливо, тому що це може пояснити походження Всесвіту, зірок, нашої планети.

З ІСТОРІЇ ВІДКРИТТЯ
Ідея про те, що наша Галактика не укладає в себе весь зоряний світ і існують інші, подібні з нею зоряні системи, вперше була висловлена вченими і філософами в середині 18 ст. (Е. Сведенборг у Швеції, І. Кант в Німеччині, Т. Райт в Англії). На небі інші зоряні системи виглядають як далекі гігантські скупчення зірок. Природно було припустити, що такими «зовнішніми» галактиками є світлі туманні плями низькій яскравості, відкриті астрономами на небі, коли в їх розпорядженні з'явилися досить великі телескопи. Англійський астроном В. Гершель у кінці 18 ст. зміг за допомогою побудованого ним великого телескопа першим «розкласти» на окремі зірки деякі з таких туманностей. Згодом виявилося, що вони є зоряними скупченнями, які належать нашій Галактиці. Інші ж туманності (включаючи велику Туманність Андромеди) не дозволялися на зірки, і було невідомо, чи належать вони до нашої Галактиці або лежать за її межами. Пізніше, в кінці 19 ст., З'ясувалося, що природа спостережуваних світлих плям взагалі не однакова, деякі з них, дійсно, можуть бути далекими зоряними скупченнями, а інші мають спектр, характерний для газу, а не для зірок, а, значить, є хмарами нагрітого міжзоряного газу.
У середині 19 ст. було вперше виявлено наявність спіральної структури у деяких туманностей (лорд Росс, Великобританія). Але їх зоряна природа ще довгий час залишалася недоведеною.


На допомогу прийшла малюнок. На початку 20 ст. американському астроному Дж.Річі за допомогою нового телескопа з діаметром 1,5 м на обсерваторії Маунт Вільсон вперше вдалося, використовуючи довгі експозиції, отримати фотографії кількох туманних плям (включаючи туманності в Андромеді і в трикутнику) такої високої якості, що на них можна було розглянути зображення великого числа дуже слабких зір. Але оскільки ніхто не міг сказати, до яких типів належать ці зірки, відкриття Річі не вирішило питання про відстань, а значить, і про природу досліджуваних об'єктів. Остаточно цей проблема була вирішена в 1924 р, коли американський астроном Е. Хаббл, проводячи спостереження на новому інструменті - 2,5-метровому рефлекторі, виявив в туманностях Андромеди і Трикутника зірки знайомого типу - цефеїди.
Відстань до цих змінних зір астрономи вже вміли визначати за характерною для них залежності «період-світність». І хоча згодом з'ясувалося, що отримані Хабблом відстані більш ніж удвічі менше дійсних, його оцінки переконливо показали, що спостерігалися зоряні системи знаходяться далеко за межами нашої Галактики. З цього часу стало можливим говорити про народження нового розділу науки - позагалактичної астрономії.
Перший каталог, що містить інформацію про становище на небі більше ста туманних плям, був складений французьким астрономом, що спеціалізувався на пошуку комет, Шарлем Мессьє в 18 ст. Більшість зареєстрованих ним плям згодом виявилося галактиками, решта - світлими газовими туманностями і зоряними скупченнями нашої Галактики. Об'єкти Мессьє досі позначаються номерами його каталогу (наприклад, туманність Андромеди має позначення М31). Одним з найбільш великих каталогів, номерами з яких часто позначають галактики, є New General Catalogue (NGC), основи якого заклали англійські астрономи Вільям Гершель і його син Джон Гершель. Разом з додаванням до нього (Index Catalogues, або IC) каталог NGC містить координати більше 13 тис. об'єктів.
Робота зі складання більш докладних каталогів галактик була істотно розширена декількома виданнями реферативного каталогу яскравих галактик Ж. де Вокулера зі співробітниками. Більш великі, але менш інформативні каталоги, засновані на перегляді фотографічних платівок огляду неба, отриманих на 1,2-метрової камері Шмідта Паломарській обсерваторії, були опубліковані ще раніше Ф. Цвіккі в США (Каталог Цвіккі), П. Нільсоном у Швеції (каталог UGC ) і Б.А.Воронцовим-Вельяміновим в СРСР (Морфологічний каталог галактик). Вони містять координати, зоряні величини, кутові розміри і деякі інші параметри для декількох десятків тисяч галактик приблизно до 15-ї зоряної величини. Пізніше було проведено аналогічний огляд і для південного неба - за фотографіями, отриманим за допомогою ширококутних камер Шмідта Європейської південної обсерваторії в Чилі і в Австралії. З часом з'явилися численні більш спеціалізовані атласи та каталоги галактик, що володіють тими чи іншими властивостями, у тому числі складені за спостереженнями в радіо, рентгенівському або інфрачервоному діапазонах спектру.
Одна і та ж типу під різними номерами може входити в різні каталоги. За винятком невеликого числа об'єктів, галактики не мають власних імен. Кожній відповідає цифрове позначення, перед яким, як правило, коштує абревіатура (скорочена до кількох літер назва) відповідного каталогу. Позначення галактик в окрему папку разом з обширною інформацією про їх спостережуваних властивості можна знайти, наприклад, у базі даних НАСА по позагалактичних об'єктів на сайті.
ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ГАЛАКТИК
Галактики - складні по складу і структурі системи. Найменші з них по числу зірок порівнянні з великими зоряними скупченнями в нашій Галактиці, однак за розмірами вони значно перевершують: діаметр навіть найменших галактик становить кілька тисяч св. років. Розміри гігантських галактик в сотні разів більше.
Галактики не мають різких кордонів, їх яскравість поступово спадає з віддаленням від центру назовні, тому поняття розміру не є строго визначеним. Видимий розмір галактик залежить від можливості телескопа виділити їх зовнішні області, що мають низьку яскравість, на тлі світіння нічного неба, яке ніколи не буває абсолютно чорним. У його слабкому світлі «тонуть» периферійні частини галактик. Сучасна техніка дозволяє реєструвати області галактик з яскравістю менше 1% від яскравості нічного неба. Для об'єктивної оцінки розмірів галактик за їх межу умовно приймається певний рівень поверхневої яскравості, або, як кажуть, певна ізофота (так називають лінію, вздовж якої поверхнева яскравість має постійне значення). Часто як такого порогового значення яскравості приймається 25 зоряна величина з квадратною кутовий секунди у фотографічній області спектра. Відповідна їй яскравість в десятки разів нижче яскравості нічного, нічим не «підсвіченого» неба. Яскравість центральних областей галактик може бути в кілька сотень разів вище порогового значення.
Світність галактик (тобто повна потужність випромінювання) змінюється у ще більших межах, ніж їх розмір - від декількох мільйонів светимостей Сонця (L c) у найменших галактик до кількох сотень мільярдів L c для галактик-гігантів. Ця величина приблизно відповідає загальній кількості зірок в галактиці або її повній масі. Світність галактик такого типу як наша Галактика становить кілька десятків мільярдів светимостей Сонця. Однак у однієї і тієї ж галактики вона може сильно відрізнятися в залежності від діапазону спектру, в якому ведеться спостереження. Тому дуже важливу роль у вивченні галактик грають спостереження в різних інтервалах довжин хвиль. Вид галактик невпізнанно змінюється при переході від одного спектрального діапазону до іншого - від радіохвиль до гамма-променів. Це пов'язано з тим, що основний внесок у випромінювання галактик на різних довжинах хвиль вносять об'єкти різної природи.
Спектральний діапазон Об'єкти, що дають основний внесок у випромінювання галактики Примітка
Гамма Активні ядра деяких галактик. Джерела, дають поодинокі короткі сплески випромінювання, мабуть, пов'язані з компактними зірками (нейтронними зірками, чорними дірами) .. Випромінювання галактик в цьому діапазоні рідко спостерігається. Воно реєструється лише за межею атмосфери.
Рентгенівський Гарячий газ, що заповнює галактику. Активні ядра деяких галактик. Окремі джерела, пов'язані з тісними подвійними зоряними системами з перетіканням речовини на компактну зірку. Випромінювання приймається тільки за межею атмосфери.
Ультрафіолетовий Найбільш гарячі зірки (у галактиках, де відбувається зореутворення, це - блакитні надгіганти). Активні ядра деяких галактик. Випромінювання особливо сильно в галактиках з інтенсивним зореутворенням.
Область видимого світла Зірки з різною температурою. Світлі газові туманності. У цьому діапазоні більшість галактик випромінює основну енергію.
Близький інфрачервоний Найбільш холодні зірки (червоні надгіганти, червоні гіганти, червоні карлики). Світність галактики в цьому діапазоні найбільш точно характеризує повну масу містяться в ній зірок.
Далекий інфрачервоний Міжзоряне пил, нагріта випромінюванням зірок. Активні ядра і околоядерного області деяких галактик. Випромінювання особливо сильно в галактиках з інтенсивним зореутворенням. Реєструється тільки за межею атмосфери.
Радіо Високоенергійні електрони, які вивчають в міжзоряному магнітному полі. Холодний (атомарний, молекулярний) міжзоряний газ, що випромінює на певних частотах. Активні ядра деяких галактик. Випромінювання дає основну інформацію про холодний міжзоряному газі галактики і про магнітних полях у міжзоряному просторі.

Маси галактик, як і їх світності, також можуть розрізнятися на декілька порядків - від значень, характерних для великих кульових зоряних скупчень (мільйони мас Сонця) до тисячі мільярдів мас Сонця у деяких еліптичних галактиках.
Галактики - це перш за все зоряні системи; саме з зірками пов'язане їхнє оптичне випромінювання. Просторово зірки утворюють два основних структурних компонента галактики, як би вкладених один в іншій: швидко обертається зоряний диск, товщина якого зазвичай складає 1-2 тис. св. років, і повільно обертається сферичну (або сфероїдальну) складову, яскравість якої концентрується не до площини диска, а до центру галактики. Внутрішня, найбільш яскрава частина сферодального компоненту називається балджа (від англ. Bulge - здуття), а зовнішня частина низькій яскравості - зоряне гало. У центральній частині масивних галактик часто виділяється невеликий і швидко обертався околоядерного диск розміром близько тисячі Хаббл-тип, який також складається із зірок і газу. Така структурність галактик відображає складний багатоступінчастий характер їх формування. Є галактики, в яких спостерігається тільки один з двох основних компонентів: диск або сфероїд.
Крім зірок з різними масами, хімічним складом і віком, кожна галактика містить розріджену і злегка намагнічену міжзоряне середовище (газ і пил), пронизує високоенергічних частками (космічними променями). Відносна маса, яка припадає на частку міжзоряного середовища, як і потужність радіовипромінювання, також відносяться до найважливіших піднаглядним характеристиками галактик. Повна маса міжзоряного речовини сильно змінюється від однієї галактики до іншої і звичайно становить від кількох десятих часток відсотка до 50% сумарної маси зірок (в окремих випадках газ може навіть переважати за масою над зірками). Зміст газу в галактиці - це дуже важлива характеристика, від якої багато в чому залежить активність відбуваються в галактиках процесів і, насамперед, - процес утворення зірок.

Морфологічна класифікація та структура ГАЛАКТИК

Різноманіття спостережуваних форм галактик викликало у астрономів бажання об'єднати схожі об'єкти і розбити галактики на ряд класів за їх зовнішнім виглядом (за морфології). В основі найбільш часто використовуваної морфологічної класифікації галактик лежить схема, запропонована Е. Хабблом в 1925 і розвинена ним у 1936. Галактики поділяються на кілька основних класів: еліптичні (Е), спіральні (S) лінзовідние (S0) і неправильні (Irr).
E-галактики виглядають як еліптичні або овальні плями, не надто сильно витягнуті, яскравість усередині яких плавно зменшується з відстанню від центру. Помітний диск у них відсутній, хоча точні фотометричні вимірювання в деяких випадках дозволяють запідозрити його існування. Сліди пилу або газу в них також рідко зустрічаються. За ступенем сплюснутості Е-галактики поділяються на кілька підкласів - від Е0 (круглі) до Е6 (витягнуті). Цифра, що стоїть після букви «Е», характеризує видиму декомпозиція галактики. Вона приблизно дорівнює відношенню 10 · (a-b) / a, де a і b - відповідно велика і мала осі еліпса, який описує галактику.
У спіральних (S) галактиках виділяється центральне згущення зірок - «балдж», і протяжний зоряний диск, у якому (якщо він тільки не повернуть до спостерігача «руба») спостерігаються спіральні гілки. Розрізняють спіральні галактики без перемички і з перемичкою. В останньому випадку в центральній частині галактики зірки утворюють витягнуту структуру - бар, за межами якого починаються спіральні гілки. Такі галактики позначаються SB. На фотографіях, отриманих в променях видимої частини спектру, бари помітні не менш ніж у третини усіх S-галактик. В інфрачервоних променях їх можна виявити у ще більшої кількості галактик.
Спіральні галактики також діляться на підкласи: Sa, Sb, Sc, Sd, а для галактик з баром - SBa, SBb, SBc, SBd. Уздовж послідовності від а до d зменшується яскравість балджа, а спіральні гілки стають все більш клочковатое, більш «розгорнутими» і менш чіткими за формою. У спіральних галактик, що спостерігаються з ребра, спіральні рукави не видно, але тип галактики можна встановити за відносної яскравості балджа і диска.
Між типами Е і S знаходиться тип лінзовідних галактик (S0). Як і S-галактики, вони мають зоряним диском і балджем, але в них немає спіральних гілок (хоча бар може бути). Вважається, що це галактики, які в далекому минулому були спіральними, але до теперішнього часу майже повністю «втратили» або витратили міжзоряний газ, а разом з ним - і здатність утворювати яскраві спіральні гілки.


Irr-галактики не мають впорядкованою структурою, в них немає спіральних гілок, хоча вони і містять в собі яскраві області різних розмірів (як правило, це області інтенсивного зореутворення). Балдж в цих галактиках дуже малий або зовсім відсутній.
Кілька відсотків галактик, що спостерігаються не вкладається в описану класифікаційну схему, їх називають пекулярними. Зазвичай це галактики, форма яких спотворена сильною взаємодією із сусідніми галактиками, або ж мають незвичайною структурою - наприклад, полярним колом, що обертається в площині, перпендикулярної площини зоряного диска.
В окрему групу виділяються карликові галактики - невеликі за розміром, світність яких в тисячі разів менше, ніж у таких галактик як наша або туманність Андромеди. Це найчисленніший клас галактик, але через низьку світності їх важко виявити на великій відстані. Розмір карликів зазвичай не перевершує декількох кілопарсек (див. ПС). Серед них також зустрічаються еліптичні dE, спіральні dS (дуже рідко), і неправильні (dIrr). Буква d (від англійського dwarf - карлик) означає приналежність до карликових системам.


Було також виявлено два типи карликів, які практично не мають аналогів серед галактик високої світності. Це - карликові сфероїдальні системи (dSph) і карликові блакитні компактні галактики (dBCG). Перші схожі на кульові зоряні скупчення, збільшені за обсягом у тисячі разів. Такі галактики - рекордсмени за низькою поверхневої яскравості серед карликів, яка навіть у внутрішній області галактик часто буває значно нижче яскравості темного нічного неба. Кілька галактик dSph є супутниками нашої Галактики. На відміну від них галактики dBCG мають високу поверхневу яскравість при невеликому лінійному розмірі, а їх блакитний колір свідчить про інтенсивно відбувається зореутворення. Ці об'єкти особливо багаті газом і молодим зірками.
ОЦІНКА відстані до галактик
Багато характеристики галактик, такі як світність, лінійні розміри, маса газу і зірок, період обертання, неможливо оцінити, якщо не відомо відстані до них. Не існує універсального методу визначення відстаней до галактик. Одні способи використовуються для порівняно близьких, інші - для дуже далеких об'єктів. Найбільш різноманітні методи оцінки відстаней до порівняно близьких галактик, в яких можна спостерігати і досліджувати окремі яскраві об'єкти. В якості таких об'єктів зазвичай використовуються зірки, що володіють високою світністю: цефеїди, найяскравіші надгіганти або гіганти (їх легко розрізнити за кольором), але часто залучаються і інші утворення: зоряні скупчення, планетарні туманності, а також нові зірки в максимумі блиску. Характеристики цих об'єктів вважаються відомими, наприклад, за аналогією з подібними об'єктами нашої Галактики. Найточніший метод пов'язаний з використанням цефеїд, оскільки світності цих зірок можуть бути отримані за добре встановленої залежності «період-світність». Для визначення відстаней проводяться фотометричні вимірювання видимих зоряних величин (видимої яскравості) об'єктів у тих чи інших галактиках. Потім отримані оцінки зіставляються зі світністю вибраних об'єктів (або їх абсолютної зоряної величиною); при цьому обов'язково вводиться поправка на міжзоряне поглинання світла. У підсумку це дозволяє оцінити, наскільки далеко від нас знаходиться галактика.
Якщо m - видима зоряна величина об'єкта, виправлена за міжзоряне поглинання, а М - його відома абсолютна зоряна величина, то логарифм відстані D до цього об'єкта, вираженого в мегапарсек, визначається за формулою:
lg D = 0,2 (m - M) - 5.
Для перекладу відстані в мільйони світлових років його значення в мегапарсек треба помножити на 3,26.
Ефективним виявився і метод визначення відстаней не по окремих об'єктах, а за оцінкою параметрів дрібних брижах (флуктуацій поверхневої яскравості) на видимому зображенні галактик, яка обумовлена зірками, не дозволяється окремо. Але всі ці методи досить грубі і в застосуванні до індивідуальних галактик можуть давати велику помилку.
Найяскравіші зірки, придатні для оцінки відстаней, навіть за допомогою найбільших телескопів спостерігаються в галактиках, віддалених не більше ніж на кілька десятків мільйонів світлових років (кульові скупчення - трохи далі). Виняток становлять наднові зірки, їх можна відобразити на будь-яких відстанях, з яких видно галактики. Їх теж використовують для оцінки відстаней, проте, вони спалахують в галактиках рідко і не прогнозованим чином. Тому для більш далеких галактик розроблені інші підходи. Наприклад, припускають, що заздалегідь відома світність або лінійний розмір галактик певного типу (це дуже грубий метод). Більш точні оцінки спираються на статистично встановлені залежності, що зв'язують світність галактик з будь-якої безпосередньо вимірюваною величиною, що характеризує галактику (швидкість обертання, ширина спектральних ліній, що належать зіркам, або ліній випромінювання міжзоряного газу в радіодіапазоні). Але найчастіше відстань до далеких галактик визначають по залежності Хаббла «червоний зсув спектральних ліній - відстань». Цей метод (метод червоного зсуву) заснований на вимірюванні зсуву ліній у спектрі галактики, обумовленого розширенням Всесвіту. Відкрита емпірично залежність Хаббла отримала надійне обгрунтування в теорії розширення Всесвіту. Однак, для калібрування емпіричних залежностей все одно потрібні порівняно близькі галактики, для яких відстані знаходять за індивідуальними об'єктах. Тому визначити, у скільки разів одна галактика далі інший, можна значно точніше, ніж оцінити відстань до кожної з них. У цілому, точність оцінки відстаней не перевищує 10-15%, а в окремих випадках вона значно нижча.
СКЛАД ГАЛАКТИК
Міжзоряні газ і пил. Розподіл газу в галактиці може сильно відрізнятися від розподілу зірок. Іноді газ простежується до значно більших відстаней від центру галактики, ніж зірки, наочно демонструючи, що галактика може продовжуватися далі своїх оптичних кордонів. Відносна частка маси, яка припадає на міжзоряний газ, в середньому росте від Е-к Irr-галактик. Для таких галактик, як наша, вона становить кілька відсотків, а в Е-галактиках газу міститься менше 0,1% (хоча є й винятки з цього правила).
Міжзоряний газ складається, в основному, з водню і гелію з невеликими домішками важчих елементів. Ці важкі елементи утворюються в зірках і разом з газом, що втрачається, зірками, опиняються в міжзоряному просторі. Тому вміст важких елементів важливо знати для вивчення еволюції галактики.

У спіральних галактиках газ концентрується до площини зоряного диска, а всередині диска його щільність найбільше в спіральних гілках, а також у центральній області галактики. Але газ спостерігається і в еліптичних галактиках, де немає ні зоряних дисків, ні спіральних гілок. У цих галактиках газ являє собою гарячу розріджену середу, заповнює весь обсяг зоряної системи. З-за високої температури (сотні тисяч градусів Кельвіна) його можна спостерігати в рентгенівських променях.
Газ в S-і Irr-галактиках знаходиться в трьох основних станах, або фазах. По-перше, це хмари холодного (менше 100 К) молекулярного газу. Такий газ не випромінює світла, але його присутність дозволяє виявити радионаблюдения, оскільки різні молекули в розрідженій середовищі випромінюють на певних, добре відомих довжинах хвиль. Саме в хмарах холодного газу зароджуються зірки. По-друге, це атомарний, або нейтральний, газ, який утворює хмари і більше розріджену межоблачную середу. Такий газ також не випромінює світла. Атомарний водень було відкрито за радіовипромінюванню на частоті 1420 МГц. Як правило, в цьому стані знаходиться основна маса міжзоряного газу. По-третє, в променях видимого світла звичайно спостерігаються численні яскраві області, утворені газом, Іонізованниє ультрафіолетовим випромінюванням зірок і нагрітим до температури близько 10 000 К. Це області іонізованого газу. Як правило, джерелом нагріву і іонізації є молоді масивні зірки, тому велика кількість іонізованого газу свідчить про інтенсивний зореутворення в галактиці.
У газовому середовищі міжзоряного простору міститься і мелкодісперсний твердий компонент - міжзоряне пил. Вона проявляє себе двояко. По-перше, пил поглинає видимі і ультрафіолетові світло, викликаючи загальне ослаблення яскравості і почервоніння галактики. Найбільш непрозорі (через пил) ділянки галактики видно як темні області на світлому яскравому фоні. Особливо багато непрозорих областей поблизу площини зоряного диска - саме там концентрується холодна міжзоряне середовище. Тому, якщо дивитися на диск галактики «з ребра», то зазвичай буває добре помітна пилова смуга, що перетинає галактику по діаметру. По-друге, пил випромінює сама, віддаючи накопичену енергію світла у формі далекого інфрачервоного випромінювання (в діапазоні довжин хвиль 50-1000 мкм). Тому повна енергія випромінювання пилу буває порівнянна з енергією видимого випромінювання, що приходить до нас від всіх зірок галактики. Сумарна маса пилу порівняно невелика: вона в кілька сотень разів менше, ніж повна маса міжзоряного газу. Особливо мало пилу в Е-галактиках, де холодний газ також практично відсутня, а також у карликових галактиках, де газу може бути багато, але середовище містить мало важких елементів, необхідних для формування пилинок. Пил в галактиках є продуктом еволюції зірок.


Зоряне населення і вік галактик. Зірки відрізняються один від одного по масі, віком та хімічним складом. У кожній галактиці можуть перебувати зірки з різними характеристиками: масивні і маломасивні, молоді і старі. Відсоток давно утворилися (старих) зірок з віком в мільярди років і зірок, які можна умовно назвати молодими (з віком менше ста мільйонів років) сильно змінюється від однієї галактики в іншу. Хоча старі зірки присутні в галактиках всіх типів, уздовж морфологічної послідовності галактик - від E до Irr - відносна кількість молодих зірок у середньому зростає.
У Е-галактиках за рідкісними винятками молоді зірки практично відсутні. Спектр і колір галактик цього типу свідчить про те, що вони в основному складаються із зірок, що виникли більше 10 млрд. років тому. Найяскравіші зірки Е-галактик - червоні гіганти.
У спіральних і неправильних галактиках є і старі, і молоді зірки. Найяскравіші з них - блакитні надгіганти, вік яких не перевищує кількох десятків мільйонів років.
Найбільша кількість молодих зірок спостерігається в деяких рідко зустрічаються галактиках зі спалахом зореутворення. Як правило, вони належать до типів Irr або dBCG, але ними можуть бути і S-галактики. Молоді масивні зірки надають цим системам блакитнуватий колір. Прикладом порівняно близькій до нас спіральної галактики зі спалахом зореутворення є NGC 253.

Крім вікового складу, зоряне населення галактик (як, втім, і міжзоряний газ в них) може відрізнятися своїм хімічним складом, точніше - відносним вмістом хімічних елементів важче гелію. Оскільки ці елементи народжуються в масивних зірках, а потім потрапляють в міжзоряний простір і беруть участь в утворенні нових поколінь зірок, в молодих зірках важких елементів більше, ніж у старих. Тому вимірювання вмісту важких елементів в зірках дозволяє отримати інформацію про історію зореутворення в галактиці. Найменше важких елементів виявилося у карликових галактиках. Частково це пояснюється тим, що такі елементи ще не встигли в них виникнути, а частково тим, що частина газу, збагаченого утворилися в зірках хімічними елементами, отримує при викиді з зірок такі великі швидкості, що не утримується гравітаційним полем маломасивні галактики і назавжди покидає її .
Вік галактик оцінюють за їх зоряного складу, який визначають за спектром (чи кольору) зоряного випромінювання, спираючись при цьому на теорію зоряної еволюції, що вказує характерний вік зірок різного спектрального класу. Однак саме поняття віку галактик визначено нечітко, оскільки процес формування галактики може займати 1-2 (а в деяких випадках і більше) мільярда років. Тим не менш, аналіз спостережень показав, що в абсолютній більшості випадків самі старі зірки галактик всіх типів мають подібний вік, що перевищує 10 мільярдів років.
Епоха, в яку почалося масове формування галактик як зоряних систем з спочатку газового середовища, відстоїть від нас на 10-13 млрд. років. Однак, серед галактик-карликів є системи, вік яких, мабуть, істотно менше. Деякі, дуже рідко зустрічаються карликові галактики, мабуть, тільки в нашу епоху відчувають перший спалах інтенсивного зореутворення у своїй історії. У них міститься багато міжзоряного газу (атомарного водню) і молодих зірок, і немає помітних слідів присутності старих зірок (червоних гігантів). При цьому в їх зірках і міжзоряному газі дуже мало важких елементів, які просто ще не встигли виникнути. Але частіше за все велику кількість молодих зірок свідчить не про молодість системи, а про те, що з тих чи інших причин у галактиці сталася чергова спалах зореутворення.
Зореутворення у галактиках. Зірки і газ - основні складові галактик, тісно пов'язані один з одним. У холодних хмарах газу відбувається зародження зірок, а останні на певній стадії еволюції повертають частину речовини у міжзоряне середовище. При цьому масивні зірки своїм випромінюванням нагрівають і ионизуют газ. Процес обміну речовиною між зірками і міжзоряного середовищем не збалансований: оскільки зірки втрачають лише частину своєї маси, зореутворення призводить до повільного зменшення запасів газу в галактиці. Тому в більшості галактик на частку газу припадає лише кілька відсотків речовини, що міститься в зірках, тобто більша частина газу вже витрачена.
Галактики з інтенсивним зореутворенням відрізняються великим числом спостережуваних молодих зірок високої світності (блакитних надгігантів) з більш блакитним кольором і великою кількістю областей іонізованого газу, спектр цих зірок містить яскраві лінії випромінювання. Присутність молодих масивних зірок робить такі галактики особливо яскравими в ультрафіолетовій і далекій інфрачервоній областях спектру, призводить до появи безлічі областей іонізованого газу. Часті вибухи наднових зірок збільшують потужність радіовипромінювання галактики. За цими ознаками і оцінюється інтенсивність зореутворення у галактиках.
У середньому, темпи зореутворення (в розрахунку на одиницю маси або світності галактики) зменшуються вздовж хаббловской послідовності типів від Irr до E, хоча є й винятки з цього правила. У Е-галактиках молоді зірки або взагалі відсутні, або їх слабкі сліди помітні лише в самому центрі галактики. У S-і Irr-галактиках в середньому в зірки перетворюється від декількох мільйонів до декількох десятків мільйонів сонячних мас речовини за кожен мільйон років. При цьому, як правило, чим більше газу в галактиці, тим вище і темп зореутворення в ній.
Майже завжди зореутворення у галактиках відбувається в їх дисках, де найбільш сильно концентрується міжзоряне середовище. Головна особливість зореутворення в дисках галактик - його вогнищевий характер. Газ і молоді зірки, як правило, групуються в окремих областях диска розміром в кілька сотень світлового років. Невеликі галактики можуть містити два-три великі вогнища зореутворення, а в галактиках-гігантах сотні областей зореутворення різних розмірів розсіяні по всьому диску, концентруючись до спіральним гілкам, де щільність газу найбільш висока. Велика частина побачити відмінностей між галактиками прямо чи опосередковано пов'язана з зореутворенням у них - як у сучасну епоху, так і в минулому.
Темп зореутворення і розташування областей, де в галактиці народжуються зірки, залежить від багатьох факторів, які можуть прискорювати, або, навпаки, уповільнювати процес перетворення газу в зірки. Виявлення цих факторів і їх ролі в еволюції галактик - важлива і далеко не вирішена проблема.
Кінематики Галактики
Обертання галактик. Окремі зірки, зоряні скупчення і газові хмари безупинно рухаються в галактиці, причому кожен об'єкт описує досить складну незамкнену траєкторію навколо центру мас галактики. Але безпосередньо виміряти переміщення зірок чи хмар газу неможливо. Визначення швидкості руху різних об'єктів засноване на ефекті Доплера, і проводиться за вимірюваннями зсуву ліній у їхніх спектрах. Для зірок - це лінії поглинання, для хмар іонізованого газу - лінії випромінювання в оптичному спектрі. Для хмар холодного газу, не випромінює світла, використовуються радіолінії випромінювання водню (довжина хвилі 21 см) або молекулярних сполук, перш за все - молекули СО; більшість цих радіоліній лежить в сантиметровому і міліметровому діапазонах. Зрозуміло, вимірювання дають лише величину проекції швидкості на промінь зору, а відновлення повного вектора швидкості вимагає певних припущень про характер руху об'єктів.
Оцінка швидкостей газу і зірок у галактиках має одну особливість: об'єкти, швидкості яких визначаються, звичайно не видно окремо, так що вимірювання дають деякі середні значення швидкостей в даному місці галактики. При цьому кожна зірка або хмара газу може мати швидкість, помітно відрізняється від середньої. Тому часто говорять не про швидкість окремих об'єктів, а про швидкість газу або зірок даного типу в певній галузі галактики.
Швидкості руху газу і зірок становлять від кількох десятків кілометрів на секунду в карликових галактиках до 200-300 км / с (в окремих випадках - до 400 км / с) у гігантських спіральних галактиках.
Усі галактики обертаються, але не як тверді тіла: орбітальний період об'єктів зростає із збільшенням відстані до центру обертання (центру мас) галактики. При цьому сукупність зірок і міжзоряний газ можуть мати різні швидкості обертання навіть на однаковій відстані від центру. Характер обертання галактик різних типів також не однаковий.
Еліптичні галактики. Швидкості зір у них тим більше, чим масивніше галактика, але швидкості сусідніх зірок, як правило, мають різне спрямування, так що середнє значення швидкості в кожному локальному обсязі галактики виявляється невеликим. Тому навіть при високих швидкостях руху зірок обертання галактики як цілого досить повільне - кілька десятків кілометрів секунду. Цікаво, що ступінь стиснення галактики, всупереч очікуванням, виявилася не пов'язаної зі швидкістю її обертання: повільно обертається галактика може бути як кулястої, так і сплюсненою.
Спіральні галактики. Різні компоненти галактик мають різні швидкості обертання. Повільніше всього обертається зоряний балджа і зоряне гало: їх швидкості обертання майже так само невеликі, як в Е-галактик. Зірки і газ в галактичному диску обертаються швидше, тому що швидкості всіх об'єктів диска більш упорядкованим: вони рухаються переважно в одному напрямку. Найбільшою впорядкованістю відрізняються швидкості хмар газу і молодих зірок. Їхньої орбіти в диску галактики близькі до кругових, тому швидкості цих об'єктів часто називають швидкостями кругового обертання, або круговими швидкостями.
Графік зміни швидкості газу з відстанню від центру галактики називають кривою обертання галактики. Характерний вигляд кривих обертання галактик зображений на рис. 15 Спіральні гілки можуть викликати помітні відхилення швидкостей обертання від кругової швидкості, але амплітуда цих відхилень зазвичай невелика в порівнянні з круговою швидкістю і, як правило, не перевершує 20-30 км / с. Більш суттєві відхилення швидкості від кругової спостерігаються у взаємодіючих галактиках, а також у локальних областях зореутворення, де вплив масивних зірок на газ викликає нагрівання і розширення міжзоряного середовища.
Неправильні галактики. Це повільно обертаються системи. Як і в дисках S-галактик, швидкості обертання газу і зірок у них близькі до кругових. На відміну від Е-галактик, низька швидкість обертання в Irr-галактиках - наслідок їхньої малої маси.
Маси галактик і проблема темного гало. У середині 20 ст. було виявлено, що у великих скупченнях галактик середні швидкості руху окремих членів скупчення занадто великі, щоб вони могли утримати один одного в скупченні своїм гравітаційним тяжінням. Але оскільки скупчення включають старі зоряні системи, вони не можуть бути короткоживучими утвореннями. Звідси випливало, що велика частина маси повинна припадати на неспостережуваних середу, випромінювання якої майже або повністю відсутній. Абсолютно незалежно виявилося, що аналогічна проблема має місце і для окремих галактик.
Принцип визначення мас галактик досить простий. Якщо б складові галактику об'єкти не притягували один одного, то їх рух з спостерігаються швидкостями призвело б до руйнування галактики за кілька сотень мільйонів років. Але сили гравітації перешкоджають розльоту частин галактики. Тому, вимірявши швидкості руху газу або зірок, можна дізнатися, як розподілено речовина в галактиці і яка його маса. Нехай швидкість кругового обертання в диску галактики на відстані R від центру дорівнює V. Тоді маса М галактики, укладена в межах R, в першому наближенні дорівнює М (R) = V 2 R / G, де G - гравітаційна постійна. Такий підхід дозволяє за відомою кривою обертання галактики оцінити її масу і дізнатися, як вона розподілена в галактиці.
У 1970-х було встановлено, що форма кривих обертання багатьох спіральних галактик на великих відстанях від центру суттєво відрізняється від очікуваної. Швидкості обертання у внутрішній області галактики зростають з відстанню R від центру, але, як правило, починаючи з деякої відстані, майже не змінюються з R, зберігаючись високими навіть на периферії диска. Якщо б галактика складалася лише з звичайних (наблюдаемих!) зірок і газу, то швидкість обертання у зовнішніх областях галактики повинна була б зменшуватися з ростом R, аналогічно тому, що зменшується швидкість обертання планет навколо Сонця з зростанням розміру їх орбіт. Більш швидке обертання означає більш високу масу речовини, укладеного в межах даного радіуса. Звідси випливає, що маса речовини в зовнішніх областях галактик повинна бути вище визначеної. Так виникла проблема прихованої, або темної маси в галактиках. Якщо у внутрішній області галактик відносна частка темної маси мала, то чим далі від центру, тим вона вища. З непрямих даних випливає, що основна частина темної маси полягає не в диску, а в сфероидальним компоненті галактик. Тому зазвичай говорять про темне гало галактик.
У різних спіральних і неправильних галактиках частка маси, яка припадає на темну матерію, різна. У більшості випадків в межах оптичних кордонів спіральних галактик маса невидимого речовини порівнянна із сумарною масою речовини «видимого»: зірок і газу. Темна речовина продовжує галактику там, де ніякого світіння зірок уже не помітно. Але відомі й такі галактики, де темна маса переважає над видимої на всіх відстанях від центру.
Незалежно був отриманий висновок про існування темної маси і в еліптичних галактиках - за спостереженнями рентгенівського випромінювання гарячого газу. Його температура становить десятки мільйонів градусів, і галактика, що складається зі звичайних зірок, була б не в змозі утримати такий газ скільки-небудь довго.
Природа темної маси в галактиках до цих пір не цілком зрозуміла. Частина її можна пов'язати з маломасивні зірками або тілами, проміжними за масою між зірками і планетами. Їх випромінювання необнаружімо слабо, і пошуки таких тіл становить серйозну наукову проблему. Маломасивні тіла вдається виявити лише за їх гравітаційного впливу на промені світла від далеких зірок, які випадково опинилися на одній прямій лінії з яким-небудь з таких «темних» об'єктів: відхилення променів світла в гравітаційному полі об'єкта призводить до короткочасного поярченію зірки (ефект гравітаційного мікролінзування) .

Інший напрямок пошуку прихованої маси пов'язане зі спробою виявлення нових елементарних часток, відповідальних за цю темну масу. Такі частинки повинні мати ненульову масу спокою і слабо взаємодіяти зі звичайним речовиною, що робить їх важко виявити. Загальна маса таких частинок повинна бути дуже велика, вони повинні заповнювати всю галактику, вільно проходячи не тільки крізь міжзоряне середовище, але і крізь планети і зірки. Очікується, що швидкості руху цих частинок в галактиках приблизно такі ж, як і швидкості зірок. Частинки, що володіють необхідними властивостями, поки не виявлені методами лабораторної фізики, але їх існування передбачається в рамках фізичних теорій елементарних частинок. Чи можуть вони складати основну масу галактик - це має бути з'ясовано подальшими дослідженнями.
Природа спіральних гілок. Більшість галактик, що спостерігаються високої світності - спіральні. Їх спіральні гілки - це структурні утворення в обертових газо-зіркових дисках галактик. В абсолютній більшості випадків обертання галактик відбувається в такому напрямі, що зовнішні кінці спіралей «відстають» у своєму русі (спіралі хіба закручуються). Хоча така форма спіралей характерна для структур, що виникають в самих різних обертових середовищах, природа спіралей в галактиках залишалася незрозумілою протягом довгого часу. Проблема полягає насамперед у поясненні їх долгожівучесті. Як вже було зазначено, диски галактик обертаються не як тверді тіла: їх кутова швидкість зменшується з відстанню від центру. Такий характер обертання повинен розтягувати, «розмазувати» будь-який структурний візерунок диска, так що він не проіснує і декількох обертів галактики. Тим не менш, спіральні гілки спостерігаються в більшості дискових галактик, незважаючи на їх великий вік.
З наглядової точки зору спіральні гілки в галактиках представляють собою області, що виділяються більш високою яскравістю, і причиною цього в основному служить концентрація в них молодих зірок і хмар іонізованого газу, які також зобов'язані своїм походженням молодим масивним зіркам. Спіральні гілки як би синхронізують зореутворення в диску галактики, стимулюючи появу щільних хмар газу і молодих зірок вздовж гілок. Механізмом такої синхронізації служить стиснення міжзоряного середовища в спіралях. У гілках дійсно спостерігається підвищена щільність всіх компонентів міжзоряного середовища - газу, пилу, магнітного поля, космічних променів.
Значно складніше було знайти збільшення щільності старого населення зоряного диска в спіральних гілках, що становить його основну масу. Лише спостереження в ближньому ІЧ-діапазоні дозволили переконатися, що спіральний візерунок зачіпає не тільки газ і молоді зірки, але, як правило, всі компоненти диска. Збільшення щільності диска в області спіральних гілок обурює його гравітаційне поле. Це призводить до того, що зірки та газові хмари в диску у своєму русі під дією «надлишкових» сил тяжіння спіралей, відчувають систематичні відхилення від кругового обертання, то збільшуючи, то зменшуючи свої швидкості, причому це відбувається таким чином, що спіральний візерунок не розмивається при обертанні галактик, а є самопідтримуваним. Такий узгоджений процес математично описується як хвиля щільності, що розповсюджується по диску. Це означає, що спіральний візерунок не «приклеєний» до диску, а рухається зі своєю кутовий швидкістю, яка залишається однаковою на будь-якій відстані від центру галактики, і тому галактика гілка не може швидко «закрутитися і розмазатися». При цьому внутрішні області диска обертаються швидше, ніж спіральний візерунок, а зовнішні області - повільніше. Радіус, на якому ці дві швидкості обертання порівнюються, називається радіусом коротаціі. Його положення в галактиці визначається з аналізу швидкостей зірок або газу, виміряних для великої кількості локальних областей диска.
Кожна зірка за один оборот навколо центру галактики може кілька разів перетинати спіральні гілки. Для зірок такі перетини відбуваються безслідно, але міжзоряний газ, будучи суцільний середовищем, реагує на спіральну хвилю різким збільшенням щільності, що, в кінцевому рахунку, і призводить до посилення зореутворення. За відсутності газу яскраві спіральні гілки галактик не змогли б утворитися.
Виявлення механізмів збудження і підтримки хвильових коливань щільності в дисках галактик представляє окрему досить складну проблему. Велику роль в цих процесах можуть грати зоряні бари, існуючі в центральних областях SB-галактик, а також супутники і сусідні галактики, підбурює рух зірок і газу в диску галактики своїм гравітаційним полем. Хвильова теорія спіралей дозволила пояснити правильні за формою спіральні візерунки, які спостерігаються в галактиках. Справедливість хвильових уявлень підтверджується аналізом швидкостей руху газу і зірок в дисках. Але в реальних галактиках ситуація зазвичай значно складніше. Майже ніколи спіральний візерунок не є математично правильним, спіральна структура часто розбивається на окремі світлі плями, спіралі іноді частково або цілком складаються з коротких дугових відрізків, не стикуються між собою (в такому разі їх називають флокуллентнимі спіралями). Це відображає як складний характер процесу поширення зореутворення по диску, так і одночасне існування в диску хвиль з різною частотою і амплітудою.

ЯДРА ГАЛАКТИК
Центральна область галактики, звана її ядром, являє собою найбільш щільну частину зоряної системи. На зображенні галактики ядро виділяється своєю високою яскравістю. Ядра можна помітити у галактик всіх типів, крім неправильних і більшості карликових галактик. Крім зірок, у межах приблизно тисячі світлових років від центру галактики, часто концентрується міжзоряний газ і численні області молодих зірок, що утворюють обертається околоядерного диск.
Найбільш дивна властивість ядер, не пояснюване присутністю тільки звичайних зірок і газу в ядрі - це їх активність, яка яскраво виражена у декількох відсотків галактик високої світності. В активних ядрах спостерігаються нестаціонарні процеси, пов'язані з виділенням великої кількості енергії. У деяких випадках потужність виділення енергії в ядрі перевищує 10 37 Вт, що порівнянно або перевищує сумарну потужність випромінювання усіх зірок галактики разом узятих, хоча зазвичай вона все-таки на 1-2 порядки нижче.
Форма виділення енергії в ядрах, як і спостережувані ознаки активності, можуть бути різними. Це швидкий рух газу зі швидкостями в тисячі км / с, потужне нетеплове випромінювання незіркової природи в різних областях спектру - від рентгенівської до радіо, освіта спрямованих плазмових струменів (джетів), викиди високоенергічних елементарних частинок, відповідальні за потужне радіовипромінювання галактики. Спільною особливістю активних ядер галактик є змінність випромінювання на самих різних інтервалах часу: від декількох діб або навіть годин до декількох років.


Галактики, що володіють активними ядрами, прийнято розділяти на кілька типів. Розрізняють галактики Сейферта, радіогалактики, квазари і лацертід. Прояв активності ядер в кожному з цих типів галактик має свої спостережувані особливості. Однак у всіх випадках джерело потужної енергії ядра має крихітний розмір у порівнянні з розміром галактики (істотно менше світлового року). «Серцевиною» такого джерела імовірно є надмасивна чорна діра, на яку падає, розганяючись при падінні до близькосвітлових швидкостей, спочатку розріджена середовище, що знаходилася в її околиці (таким середовищем може бути міжзоряний газ околоядерного диска або газ, який входив до складу зірок, розірваних гравітаційному полем чорної діри). Це припущення підтверджується відкриттям в ядрах великих галактик всіх типів масивних об'єктів (мабуть, чорних дір), що не володіють помітним випромінюванням, але створюють дуже сильне гравітаційне поле. Їх маси складають від декількох мільйонів до декількох мільярдів мас Сонця. Теоретично, кінетична енергія падіння речовини, що повідомляється йому гравітаційним полем чорної діри, може в десятки разів перевершувати енергію, яку здатні дати будь-які термоядерні реакції в цій речовині. З цієї точки зору, активність ядра пов'язана з різними механізмами перетворення енергії падаючого речовини в інші форми. При цьому ядро галактики може перебувати в активному або спокійному стані в залежності від наявності потоків речовини на чорну діру.

Ядро нашої Галактики, як і сусідній з нами Туманності Андромеди, знаходиться в порівняно спокійному стані, не дивлячись на те, що в самому центрі цих галактик виявлено існування об'єктів, мабуть, є масивними чорними дірами. Найближча до нас галактика з активним ядром - галактика Сейферта NGC 1068, що знаходиться на відстані близько 50 млн. св. років у сузір'ї Кита. Найближча пекулярні еліптична галактика з активним ядром - радіогалактика NGC 5128 в сузір'ї Центавра Відстань до неї в кілька разів менше.
СИСТЕМИ ГАЛАКТИК
Групи галактик. Галактики часто об'єднані в пари, триплети і більш складні групи. Поодинокі, або, як їх не зовсім правильно називають, «ізольовані» галактики, зустрічаються рідко. Так, наша Галактика оточена системою невеликих супутників, з яких найбільшими є Велике і Мале Магелланові Хмари. У Туманності Андромеди теж є супутники. Всі ці об'єкти, у свою чергу, входять до Місцеву групу галактик із діаметром близько 5 млн. світлових років, в якій знаходиться кілька десятків галактик (в основному - карликових), причому наша галактика і Туманність Андромеди є найяскравішими і масивними членами цієї групи. У межах 30 млн. світлових років від Місцевої групи виявлено ще більше десятка подібних груп. Таблиця 2. ГОЛОВНІ ГАЛАКТИКИ МІСЦЕВОЇ ГРУПИ

Видимі Абсолютні
Галактика Тип Відст. 1 Вел. 2 Діам. 3 Світність 4 Діам. 5 Маса 6 M / L 7
Чумацький Шлях Sbc - - - 14,5? 80? 200? 14?
БМО Sm 0,15 0,6 12 ° 2,75 31 15 5,5
ММО Smp 0,18 2,8 4 ° 0,52 13 3 5,8
М 31 Sb 2,10 4,4 3 ° 22,9 110 400 17
Ч 32 E2 2,10 9,1 4  0,21 2 1? 5?
М 33 Sc 2,20 6,3 1 ° 3,63 38 20 5,5
Скульптор E 0,35 9,2? 45  0,004 5 - -
Піч E 0,75 9,0 50  0,019 11 0,1? 5
NGC 205 E 2,10 8,8 11  0,27 6 - -
NGC 6822 Im 1,80 9,3 20 ? 0,11? 7 - -
IC 1613 Im 2,10 9,9 20  0,076 10 - -
1 Відстань в мільйонах світлових років.
2 Видима зоряна величина в блакитних променях
3 Видимий кутовий діаметр в градусах чи хвилинах дуги
4 Абсолютна світність в мільярдах сонячних одиниць
5 Лінійний діаметр в тисячах світлових років
6 Маса в мільярдах сонячних одиниць
7 Відношення маси до світимості в сонячних одиницях.




Маси пар, груп і триплетів галактик оцінюють по різниці променевих швидкостей їх членів, вважаючи, що гравітаційне поле системи має бути достатнім для утримання всіх галактик разом. Знайдена таким чином маса зазвичай буває більше сумарної маси всіх видимих членів групи. Така розбіжність називають «проблемою прихованої маси» в системах галактик. Ця проблема споріднена проблеми прихованої маси в окремих галактиках і в їх скупченнях. (http://ua-referat.com/Світ_галактик)

 

Світ галактик химерний і різноманітний . Це стосується не тільки їх фізичних характеристик, але і форм, які на зорі досліджень так добре вкладалися в просту класифікацію Едвіна Хаббла. Але при детальному розгляді багато галактики часто виявлялися дивним чином спотвореними у разі, якщо поруч знаходилися галактики - сусіди. Стало очевидним, що галактики активно взаємодіють один з одним за допомогою сили Всесвітнього тяжіння, перетягуючи на себе речовину сусідів і віддаючи свою.

Після відкриттів 1950 -х років, коли були виявлені перші незвичайні екземпляри галактик в глибинах космосу , виявилося , що взаємодіючі і навіть галактики, що зіштовхуються не така вже рідкість у Всесвіті. А дослідження останніх десятиліть показують , що взаємодіючі галактики , швидше , норма , ніж виняток. У число таких зоряних систем входить і наш Чумацький Шлях , активно руйнує карликові галактики -супутники.

Оглянемо екскурсію по світу взаємодіючих галактик. .



Ймовірно , найвідоміша пара взаємодіючих галактик - Антени (NGC4038 і NGC4039 ). Дві великі спіральні зоряні системи, за розмірами співмірні з Чумацьким Шляхом, почали взаємодію кілька сот мільйонів років тому. Сили гравітації змінили траєкторії їхнього руху настільки, що галактики зіткнулися. Результати грандіозної космічної катастрофи можна спостерігати на прекрасному фото « Хаббла »: всюди безладно розкидані пилові і яскраві водневі хмари, спіральні рукави практично зникли, а безліч зірок, помітних на світлині як легкий туман, виявилися викинутими з галактик. Фото: NASA , ESA , and the Hubble Heritage Team ( STScI / AURA ) -ESA/Hubble Collaboration






Класична картина взаємодіючих галактик. Колись ідеальна спіраль NGC 2936 була розірвана тяжінням NGC 2937 - еліптичною зоряною системою, яку видно внизу світлини. Зірки, пил і газ падають на NGC 2937, але пройде ще не один десяток мільйонів років, перш ніж вони зіллються з галактикою. Астрономи, яким не чуже почуття гумору, порівнюють галактики з самкою пінгвіна, схилилась над своїм яйцем. Фото: NASA, ESA and the Hubble Heritage Team (STScI / AURA)



Пара взаємодіючих галактик «Мишки». Вперше пару описав радянський астроном Б. Воронцов-Вельямінов. У 1959 році він опублікував атлас і каталог взамодіючих галактик, в який, крім пари галактик «Мишки», увійшло ще 354 об'єкта. Зверніть увагу на довгі приливні хвости, що утворилися з спіралей галактик. Ще до епохи надчітких цифрових зображень Воронцов-Вельямінов показав, що хвости взаємодіючих галактик складаються з зірок. Фото: NASA, H. Ford (JHU), G. Illingworth (UCSC / LO), M.Clampin (STScI), G. Hartig (STScI), the ACS Science Team, and ESA


Фонтан із зірок. На цьому знімку, отриманому за допомогою телескопа Хаббл, зображені відразу кілька галактик, які обмінюються речовиною. Особливо вражає фонтан із зірок, газу та пилу, котрий розтягнувся на 100 000 світлових років. Блакитні плями - це надскупчення яскравих блакитних зірок, чиє народження стало прямим наслідком зіткнення галактик і ущільнення газу в них. Група галактик має позначення Арп 194 в каталозі пекулярних галактик, складених астрономом Хелтоном Арпом. Фото: NASA, ESA and the Hubble Heritage Team (STScI / AURA)



Астрономічні зображення володіють цікавою властивістю: з-за гігантських відстаней до космічних об'єктів усі вони здаються розташованими від нас на одній і тій же відстані. Здається, що на цьому знімку зображено драматичне зіткнення галактик, одна з якої є спіральною, а інша - велика за розміром і більш « пухка » - неправильною. Насправді спіральна галактика знаходиться набагато далі, ніж неправильна галактика ESO 489-05 , відстань до якої оцінюється в 15 мільйонів світлових років. Втім, придивившись уважніше, можна помітити, що далека спіральна галактика стикається зі своєю сусідкою! Фото: ESA / Hubble & NASA / Luca Limatola



NGC 6670 - чудова пара взаємодіючих галактик, котрі ми бачимо із ребра. Астрономи вважають, що ці галактики вже пролітали один повз одного на близькій відстані, а спостережувана картина демонструє початковий етап другого зближення. Відстань до цієї незвичайної пари - 400 мільйонів світлових років. Фото: NASA, ESA, the Hubble Heritage Team (STScI / AURA) -ESA/Hubble Collaboration and A. Evans (University of Virginia, Charlottesville / NRAO / Stony Brook University)



Після зіткнення. Дві спіральні галактики, що створюють пару Арп 148 кілька десятків мільйонів років тому пережили лобове зіткнення. У результаті та галактика, яку ми бачимо в анфас, перетворилася в кільце без центрального ядра, друга галактика була витягнута приливними силами. Арп 148 знаходиться на відстані 500 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Великої Ведмедиці. Фото: NASA, ESA, the Hubble Heritage Team (STScI / AURA)



Немов фігуристи, дві галактики кружляють у танці під дією сил гравітації, втрачаючи свою речовину. Зірки, газ і пил утворили гігантський міст між сусідами, а зовнішні регіони галактик перетворилися на викривлені приливні хвости. Галактики мають одне позначення - UGC 8335 (або Арп 238) - і знаходяться в сузір'ї Великої Ведмедиці на відстані 400 мільйонів світлових років від Землі. Фото: NASA, ESA, the Hubble Heritage Team (STScI / AURA) -ESA/Hubble Collaboration and A. Evans (University of Virginia, Charlottesville / NRAO / Stony Brook University)



Пекулярні галактики NGC 4438 і NGC 4435 зі скупчення галактик Діви отримали у астрономів прізвисько Очі. NGC 4438, розташована у верхньому лівому кутку знімка, колись належала, як і Чумацький Шлях, до класу спіральних зоряних систем. Але гравітаційні взаємодії з іншими членами скупчення абсолютно спотворили форму галактики: спіралі витягнулися в приливні хвости, та й пил виявилася викинутою на периферію зоряної системи. Відстань до пари Очі складає 50 мільйонів світлових років. Фото: ESO
Арп 87, прекрасний приклад взаємодіючих галактик. Пил, газ і зірки перетікають від більшої галактики, NGC 3808 до супутника, формуючи гігантський рукав. Форми обох галактик спотворені силами взаємної гравітації. Пара Арп 87 знаходиться в сузір'ї Лева на відстані 300 мільйонів світлових років від Землі. Фото: NASA, ESA, and The Hubble Heritage Team (STScI / AURA)
Пара взаємодіючих галактик IC 2184 в сузір'ї Жирафа. Нагадує зовнішнім виглядом латинську букву V, пара знаходиться на відстані 160 мільйонів світлових років від Землі. Як і у випадку з десятками інших взаємодіючих галактик, за зовнішнім виглядом цих зоряних систем дуже важко сказати, до якого типу вони відносяться. Ймовірно, до спіральним галактик, які ми спостерігаємо з ребра. В результаті гравітаційної взаємодії їх форми сильно спотворилися: з'явилися приливні хвости з газу і зірок, а також потужні області зореутворення, де спостерігаються грона зоряних скупчень. Галактики приблизно вдвічі менші за Чумацький Шлях - їх поперечники рівні 40 і 45 тисячам світлових років. Фото: Serge Meunier , ESA / Hubble & NASA
Пара галактик NGC 6872/IC 4970 знаходиться на відстані 200 мільйонів світлових років у сузір'ї Павлина. NGC 6872 - гігантська галактика типу (тип SBb). Менша галактика, IC 4970 (знаходиться над центром NGC 6872), відноситься до класу лінзоподібних галактик. Яскравий об'єкт правіше і нижче галактик - яскрава зірка. Цікаво, що верхній рукав NGC 6872 істотно деформований скупченнями яскравих блакитних зірок. Це результат поточного в галактиці процесу вибухового зореутворення. Фото: ESO
NGC 5331 - пара взаємодіючих галактик в сузір'ї Діви. На знімку чітко простежуються слабкі приливні хвости, що тягнуться далеко в сторони від галактик. Цікаво, що в інфрачервоному світлі NGC 5331 дуже яскрава пара, в сотні мільярдів разів яскравіше Сонця. Це означає, що в надрах взаємодіючих галактик стався спалах зореутворення. Відстань до NGC 5331 оцінюється в 450 мільйонів світлових років. Фото: NASA, ESA, the Hubble Heritage Team (STScI / AURA) -ESA/Hubble Collaboration and A. Evans (University of Virginia, Charlottesville / NRAO / Stony Brook University)
NGC 520 в сузір'ї Риб. У 90 мільйонах світлових років від Землі, в сузір'ї Риб зіткнулися дві спіральні галактики, породивши цього пуголовка з довгим хвостом з зірок. Фото: Mount Lemmon Sky Center
Триплет Лева або група галактик М66. Розташований на відстані 35 мільйонів світлових років від Землі, група складається з трьох спіральних галактик:: NGC 3628, M65 і M66. Галактики знаходяться так близько один до одної, що між ними діють потужні приливні сили, що спотворюють форму спіралей. Найцікавіша деталь цієї світлини - приливної хвіст у галактики NGC 3628 довжиною 300 000 світлових років! Його довжина втричі більше діаметру Чумацького Шляху! Він настільки тьм'яний, що не видний на більшості фотографій. Цей знімок був спеціально оброблений таким чином, щоб виявити хвіст і приглушити світло яскравих галактик. © Rogelio Bernal Andreo
Дві спіральні галактики - NGC 6050 і IC 1179 - входять в скупчення галактик в сузір'ї Геркулеса, вже зіткнулися спіральними рукавами. Ще через кілька мільйонів років, ймовірно, небезпечно зблизяться їх ядра. Пара Арп 272 знаходиться на відстані 450 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Геркулеса. Скупчення галактик в Геркулесі є частиною Великої Стіни, грандіозного сверхскопления галактик, - найбільшої структури у Всесвіті. Фото: NASA, ESA, the Hubble Heritage Team (STScI / AURA) -ESA/Hubble Collaboration and K. Noll (STScI)
Спіральна галактика NGC 7714 знаходиться в 100 мільйонах світлових років від Землі - відносно близько за мірками великого Всесвіту. У недалекому минулому галактика випробувала на собі гравітаційний вплив меншого партнера - NGC 7715, який залишився за кадром. В результаті у неї виникли дивної форми рукава і золотиста серпанок, що складається із зірок, вирваних з ядра NGC 7714. У майбутньому галактики, швидше за все, зіллються в одну. Фото: ESA / Hubble & NASА
Дві галактики чи одна?
Форма цього об'єкта, відкритого в 1950 -х роках радянським астрономом Б. А. Воронцовим - Вельяміновим, настільки незвичайна, що відразу відповісти на поставлене запитання непросто. Насправді на знімку зображено дві галактик , взаємодіючі настільки « щільно », що одна практично цілком перетворилася на приливної хвіст. Деформовані ядра галактик розділені відстанню всього в 16 000 світлових років і в майбутньому , швидше за все , зіллються в одне велике ядро. Пара VV 705 (яка має також № 848 по каталогу Веніаміна Маркаряна ) знаходиться на відстані 550 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Волопаса .
Фото: NASA , ESA , the Hubble Heritage Team ( STScI / AURA ) -ESA/Hubble Collaboration and A. Evans ( University of Virginia , Charlottesville / NRAO / Stony Brook University )
На цьому знімку відображені галактики в процесі злиття. Яскрава лінзоподібна галактика проходить крізь спіральну, породжуючи дивну асиметричну картину. Насамперед, в очі кидається яскравий хвіст із зірок, що простягнувся від місця зіткнення вгору. Правіше хвоста видно велику туманне пляма. Астрономи вважають , що це залишок від ядра спіральної галактики, яку було викинуто з системи і частково розсіяно в процесі зіткнення. Якщо це так, то знімок унікальний. Галактики ESO 576-69 знаходяться на відстані 300 мільйонів світлових років від Землі.
Фото: ESA / Hubble & NASA / Luca Limatola
Галактики ESO 69-6 з боку схожі на ноти. Здається, галактики вальсують в беззвучному танці. Цю легкість гігантським зоряним системам надають довгі приливні хвости, що складаються з зірок і міжзоряного газу. Вони тягнуться на відстані в сотні тисяч світлових років! Наявність подібних хвостів є відмінною рисою взаємодіючих галактик. Пара галактик ESO 69-6 знаходиться в сузір'ї Південного Трикутника на відстані в 650 мільйонів світлових років від Землі. Фото: NASA , ESA , the Hubble Heritage Team ( STScI / AURA ) -ESA/Hubble Collaboration and A. Evans ( University of Virginia , Charlottesville / NRAO / Stony Brook University. (http://tshumak.blogspot.com/2014/03/blog-post_9.html)

Наша Галактика — це велетенський зоряний острів, до

складу якого входить Сонце. Переважна більшість зір Галактики, а їх за
сучасними оцінками налічується понад 200 млрд., сконцентрована в
плоскому диску, що його ми бачимо на небі як світну смугу Чумацького
Шляху, а також у спіральних відгалуженнях. У центрі Галактики
знаходиться компактне згущення речовини — ядро, фізична природа якого і
фізичні процеси, що відбуваються в ньому, нині в предметом детального
вивчення.
Якщо говорити про масу видимої речовини нашої Галактики, то приблизно 95
% її припадає на зорі, а близько 5 % — на міжзоряний газ і пил. Простір
Галактики пронизаний потоками заряджених частинок величезних енергій, а
на міжзоряний газ діє магнітне поле.
Одна з головних труднощів, що з ними мають справу астрономи при вивченні
Галактики,— наше внутрішнє положення в цій зоряній системі. Друга —
поглинання випромінювання далеких галактичних об'єктів міжзоряною
матерією.
Ці труднощі можна подолати, якщо вивчати Галактику в усіх діапазонах
електромагнітних хвиль. Там, де ми чогось не можемо спостерігати
безпосередньо, слід звертатись до теоретичних міркувань, що допомагають
відновлювати ті ланки процесів і явищ, яких не вистачає.
Нарешті, і в цьому випадку велику роль відіграє вже знайомий нам метод
порівняння. За межами нашої Галактики є безліч інших зоряних систем, які
ми можемо спостерігати з боку, у різних ракурсах і на різних стадіях
розвитку.
Порівнюючи їх одна в одною і з нашою Галактикою, виявляючи їх подібність
і відмінність, з'ясовуючи причини цього, ми пізнаємо загальні
закономірності будови й еволюції цих зоряних систем, а отже, і нашого
зоряного острова.
Світ галактик. Галактики — основні структурні одиниці нашого Всесвіту.
Одна з них міститься в сузір'ї Андромеди. Це велетенська галактика,
схожа за своєю будовою на нашу, і складається вона із сотень мільярдів
зір. Світло від неї йде до Землі близько 2 млн. років.
Галактика Андромеди разом з нашою Галактикою і ще кількома сусідніми
галактиками меншої маси утворюють так звану Місцеву групу. Деякі з-поміж
зоряних систем цієї групи, зокрема Велика й Мала Магелланові Хмари, є
супутниками нашої Галактики. Разом з нею вони обертаються навколо
загального центра мас.
Ще одне скупчення галактик розташоване в сузір'ї Діви. Воно є центром ще
більш гігантської, ніж Місцева група, системи зоряних островів —
Надскупчення галактик, до складу якого входить і Місцева група з нашою
Галактикою.
Сучасним засобам астрономічних досліджень доступна величезна ділянка
простору радіусом близько 10— 12 млрд. світлових років.
На цій ділянці розташовані мільярди галактик, їх сукупність зветься
Метагалактикою.
За своїм зовнішнім виглядом галактики поділяються на три основні типи:
еліптичні, спіральні й неправильної форми.
Наша Галактика належить до спіральних. А такі Галактики становлять
близько 50 % зоряних островів. Ця обставина полегшує застосування методу
порівняння.
Всесвіт. Останніми роками в науковій і науково-популярній літературі (http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=9889) уково-популярній літературі
можна зустріти вирази типу «вік Всесвіту», «початок Всесвіту в часі»,
«радіус Всесвіту» тощо.
Як на перший погляд, подібні вислови суперечать нашим уявленням про
вічність матерії, закону збереження матерії і руху. Однак суперечність
ця уявна. Вона пов'язана із зміною змісту поняття «Всесвіт», яка сталася
останніми роками в результаті розвитку астрономічних уявлень і
філософської думки. Якщо раніше поняття «Всесвіт» вважалося тотожним
поняттю «матеріальний світ», то тепер виникла потреба в їх розмежуванні,
яка пов'язана не тільки з поглибленням наших знань про космічні явища, а
й з розумінням того, що процес наукового пізнання є процесом
суб'єкт-об'єктної взаємодії.
Матерія нескінченно розмаїта. Матеріальний світ — це незліченна
кількість об'єктів, явищ, подій, процесів, зв'язків і відношень. Охопити
їх усі без винятку, тобто пізнати всю матерію відразу, наука неспроможна
хоча б з тієї очевидної причини, що момент, коли людина почала вивчати
навколишній світ, віддалений від сьогоднішнього дня на кінцевий проміжок
часу. Тому наука на будь-якому рівні свого розвитку здатна охопити і
фактично охоплює лише певне коло явищ, процесів, зв'язків і відношень.
У процесі своєї практичної діяльності людина виділяє з нескінченного
розмаїття матеріального світу скінченну кількість об'єктів, явищ,
відношень, зв'язків, взаємодій: будує наукову картину світу. Картину,
яка розвивається в міру нагромадження знань, відбиваючи дедалі глибші
закономірності світобудови. Таким чином, наукова картина світу — це
кінцевий «зріз» нескінченно різноманітної об'єктивної реальності.
«Якщо Всесвіт, що вивчається нами сьогодні, виник 20 мільярдів років
тому, то з філософської точки зору важливим є визнання об'єктивного
характеру цього процесу як космічного етапу саморозвитку матерії. Справа
конкретної науки — фізики зрозуміти й описати цей процес. Можливим .є
мислити й існування багатьох Всесвітів із складною топологією. Тому
доцільно відрізняти термін Всесвіт природодослідника, яким позначаються
наші відомості про Всесвіт, нагромаджені на даний момент часу, від
філософського поняття матеріального світу. Це поняття включає у себе в
прихованому вигляді всі майбутні досягнення у вченні про Всесвіт
природодослідника» '.
Отже, сукупність відомостей про світобудову, нагромаджених наукою на
даний момент часу, доцільно позначити терміном «Всесвіт
природодослідника» на відміну від філософського поняття «матеріальний
світ», що включає у себе в прихованому вигляді всі майбутні досягнення у
вченні про «Всесвіт природодослідника».
«Всесвіт природодослідника» є результатом складної суб'єкт-об'єктної
взаємодії. Він відображає реальні властивості матерії, але ставити
питання про те, якими є ці властивості поза пізнавальним процесом, що
його здійт онюе людство, безглуздо.
«Спір про дійсність чи недійсність мислення, яке ізолюється від
практики, є чисто схоластичне питання»,— підкреслював К. Маркс. Єдиний
спосіб бачення дійсності — її бачення через призму практики. (http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=9889&pg=1)
Таким чином, людство в процесі своєї практичної діяльності реалізує свій
«Всесвіт природодослідника», виділяючи з нескінченної багатоманітності
матерії ті її властивості й закономірності, які мають найбільш важливе
значення для практики, для самого існування людського суспільства, для
його подальшого розвитку.
Теорія розширюваного Всесвіту. Основне завдання одного з найважливіших
розділів сучасної астрофізики — космології полягає в тому, щоб вивчити
структуру простору Всесвіту у великих масштабах і закономірності його еволюції в
часі.
У 1922 р. радянський математик О. О. Фрідман, аналізуючи рівняння
загальної теорії відносності А. Ейнштейна, що описують поведінку
Всесвіту, дійшов несподіваного висновку про те, що Всесвіт не може
перебувати в стаціонарному стані: він має або розширятися, або
стискатися, або пульсувати.
В подальшому висновки Фрідмана дістали підтвердження в астрономічних
спостереженнях, які виявили у спектрах галактик червоне зміщення
спектральних ліній, що відповідає взаємному віддаленню цих зоряних
систем.
Оскільки всі скупчення галактик від нас віддаляються, мимоволі
складається враження, що наша Галактика знаходиться в центрі розширення,
в нерухомій центральній точці Всесвіту, що розширюється. Ця обставина
була використана деякими захисниками релігії, що намагалися за її
допомогою знову обгрунтувати наше виключне становище в світобудові.
Насправді ж ми маємо справу з черговою астрономічною ілюзією. Розширення
Всесвіту відбувається таким чином, що в ньому немає «переважної»
нерухомої точки. Які б два скупчення галактик ми не вибрали, відстань
між ними з плином часу зростатиме. А це означає, що на котрій би з
галактик не опинився спостерігач, він побачить таку саму картину
розбігання зоряних островів, яку бачимо й ми.
Отже, ми живемо в нестаціонарному Всесвіті, який розширюється, який
змінюється з часом і минуле якого є нетотожним його сучасному стану, а
сучасне — майбутньому.
Повертаючи подумки картину руху галактик назад, учені дійшли висновку,
що навколишня сукупність зоряних систем — Метагалактика виникла
внаслідок вибухового розширення надщільної гарячої плазми з температурою
в сотні мільйонів кельвінів і величезною густиною близько 1095 г/см3, що
на 81 порядок вище від густини атомного ядра.
То був не звичайний вибух, який починається з певного центра і поступово
охоплює все більші й більші ділянки простору, а вибух, який стався
одночасно скрізь, заповнивши від самого початку весь простір, причому
кожна частинка матерії помчала геть від іншої частинки. Сталася ця подія
близько 15—20 млрд. років тому.
У подальшому в середовищі, яке розширювалось, відбувалися складні
фізичні процеси, в результаті Яких сформувалися найрізноманітніші
космічні об'єкти, що є «населенням» сучасного Всесвіту й визначають його
структуру.
Методичні міркування. У зв'язку з теорією розширюваного Всесвіту,
закономірно постає фундаментальне питання: що являла собою «первісна»
речовина нашого Всесвіту і яким чином вона сформувалася? Існуючі фізичні теорії поки що не дають вичерпної відповіді на це (http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=9889&pg=2)

чі фізичні теорії поки що не дають вичерпної відповіді на це
запитання. Ситуацією, яка утворилася, негайно скористалися богослови.
Суть релігійних інтерпретацій теорії розширюваного Всесвіту полягає в
тому, що оскільки пояснити виникнення початкових умов розширення
неможливо за існуючих фізичних теорій, цей процес має божественну
природу. В дещо спрощеному вигляді розмірковування релігійних теоретиків
зводилися приблизно ось до чого. Бог створив початковий надщільний
згусток і вдихнув у нього рух. А оскільки згідно з сучасними
астрономічними даними процес утворення нових космічних об'єктів
відбувається і в нашу епоху, то божественне творення триває.
Іншими словами, початковий вибух, який зумовив утворення Метагалактики,
ототожнюється з актом божественного творення Всесвіту.
Католицькі теологи говорять приблизно так: «Та обставина, що Всесвіт
перебуває в стані безперервної еволюції, що в ньому безнастанно
виникають нові структури, незаперечне і неспростовно свідчить про
творення, яке триває, про те, що все у світі перебуває в стані
безперервного винаходу вищою надприродною силою — богом».
Це яскравий приклад того, як релігійні теоретики зовсім довільно
трактують результати наукових досліджень, прагнучи що б там не було
пристосувати їх до релігії і не беручи до уваги дійсний стан речей.
Насправді ж теорія розширюваного Всесвіту не дає для релігійних
інтерпретацій жодних підстав. Одним з головних завдань сучасної
астрофізики саме і в вивчення еволюції матерії у Всесвіті, її
перетворень, переходів з одного якісного стану в інший. І багато що за
останні роки вдалося з'ясувати. Якщо ж не всі проблеми, пов'язані з
формуванням тих чи інших космічних об'єктів, уже розв'язані, то вони,
безперечно, будуть розв'язані в майбутньому.
Так, учені ще не можуть з достатньою впевненістю і повнотою відповісти
на запитання, як і з чого сформувалася початкова надщільна речовина.
Однак і в межах наших сучасних знань ця речовина розглядається не як
щось первісне, що виникло саме по собі, а як одна з фаз нескінченного
процесу саморозвитку матерії. Що ж до конкретних уявлень про фізичну
природу «первісного» стану нашого Всесвіту, то вони лише фіксують ту
межу, до якої допустимо поширювати в минуле сучасну систему фізичного
знання.

У той самий час матеріальна фаза, що «передувала» первісному стану,
обов'язково існувала.

Тут доречно нагадати висловлювання Ф. Енгельса щодо первісної
туманності, з якої, згідно з гіпотезою І. Канта, утворилася Сонячна
система:

«...Коли в сучасному природознавстві туманна куля Канта називається
первісною туманністю, то це, звичайна річ, треба розуміти лише відносно.
Ця туманність є первісною, з одного боку, як початок існуючих небесних
тіл, а з другого, як найбільш рання форма матерії, до якої ми маємо
можливість тепер доходити. Це зовсім не виключає, а, навпаки, вимагав
припущення, що матерія до цієї первісної туманності пройшла через
безконечний ряд інших форм» '.

Свого часу при Ватікані — центрі католицизму — було створено Папську
Академію наук, її президентом до 1966 року був бельгійський космолог і (http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=9889&pg=3)

адемію наук, її президентом до 1966 року був бельгійський космолог і
католицький абат Жорж Леметр — один з авторів теорії вибухового
розширення Всесвіту з надщільного «першоатома». Свою теорію сам Леметр
не пов'язував з актом божественного творення, а, навпаки, всіляко
підкреслював, що вона є суто фізичною теорією і «не апелює ні до яких
сил, які були б нам незнайомі».

Крім того, Леметр виклав свою думку з приводу можливих теологічних
інтерпретацій теорії розширюваного Всесвіту. «Наскільки я можу гадати,—
писав він,— така теорія повністю полишає в стороні будь-яке метафізичне
чи релігійне питання. Вона надає матеріалістові свободу заперечувати
будь-яке трансцендентне буття... Для віруючого знімається будь-яка
спроба зблизитися з господом...».

Сучасна астрофізика успішно розв'язує завдання вивчення фізичних
властивостей тих чи інших космічних об'єктів, а також розкриває
еволюційні зв'язки між ними, взаємоперетворення різних форм космічної
матерії. Нові космічні об'єкти у Всесвіті утворюються, але це не
народження матерії з нічого, а її переходи з одного стану в інший.

Про добу, що закінчилася приблизно через один мільйон років після
Великого вибуху, ми дістаємо пряму інформацію завдяки так званому
реліктовому випромінюванню, яке виникло на ранній стадії розширення. А
сучасні фізичні теорії дають нам цілком достовірні дані аж до ще більш
раннього моменту, коли речовина, яка розширювалась, мала ядерну густину.
Цей момент віддалений від початку розширення не більш як на 1 с. Отже,
ми вже зараз маємо досить надійні відомості про відрізок часу,
тривалість якого становить приблизно 99,99 тривалості всієї історії
Метагалактики. Цих знань цілком вистачає, щоб робити принципові
висновки. Протягом 99,99 історії спостережуваного Всесвіту ми не
виявляємо абсолютно нічого такого, що прямо чи посередньо свідчило б на
користь богословських тверджень про існування надприродних сил,
надприродного начала або надприродного творення. (http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=9889&pg=4)

 

Чому ми бачимо тільки один бік Місяця?

 

зображення:

https://www.google.com.ua/search?q=чому+ми+бачимо+тільки+один+бік+місяця&client=opera&hs=jtU&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwi5k4yku_nJAhVIlnIKHVo3CGcQsAQIIg&biw=1473&bih=700&dpr=0.9

 

відео та презентації:


 

Сонце в якийсь момент висвітлює кожну частину Місяця. Однак існує сторона Місяця, яка ніколи не видна із Землі. Це викликано приливним захопленням, що призводить до того, що Місяць звертається навколо своєї осі такий же період, що й обертається навколо Землі. 

10 поширених наукових міфів


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми завжди бачимо тільки один бік Місяця, але інша сторона не є темною. Коли ми бачимо півмісяць, Сонце здебільшого висвітлює сторону, яку ми не бачимо. (http://факти.com.ua/index.php?newsid=4368)

Елементарні принципи небесної механіки можна описати наступним чином: Земля обертається навколо Сонця і навколо своєї осі, Місяць у свою чергу обертається навколо Землі і так само навколо своєї осі. Як же тоді виходить так, що Місяць постійно обернений до Землі одним і тим самим боком?

Відповідь проста: швидкість обертання Місяця навколо Землі абсолютно ідентична швидкості з якою він робить оберт навколо своєї осі, тобто обертання Місяця навколо Землі і навколо власної осі синхронізовано. Дана синхронізація виникла завдяки впливу гравітаційного тяжіння Землі, тертям припливів зокрема. В астрономії для опису подібного обертання супутників вікористовують термін приливне захоплення.

Видимий бік Місяця

Видимий бік Місяця, з Землі можна побачити тільки його.

На перший погляд все доволі заплутано, тому щоб краще зрозуміти як все влаштовано пропонуємо вам зробити невеликий експеримент. Поставте в центрі кімнати який-небудь предмет: стілець, м'яч або ще щось, в нашому досліді це буде Земля. Станьте поруч з цим предметом на відстані витягнутої руки так, щоб кінчики пальців знаходилися у центру уявної планети, - ви будете в експерименті Місяцем. Зробіть один оборот навколо, не опускаючи при цьому руку (кінчики пальців повинні постійно перебувати над центром уявної Землі). Таким чином ви одночасно зробили один оберт навколо своєї осі і один оберт навколо уявної Землі, і при цьому ви були весь час повернуті до планети одним боком.

схема обертання Місяця

Дана анімація (ліворуч) наочно демонструє синхронізований рух Місяця навколо Землі, коли один оберт навколо осі збігається за часом з одним обертом навколо планети. Праворуч зображено приклад не синхронізованого обертання супутника.

На повний оберт Місяця навколо Землі / своєї осі йде 27 днів 7 годин і 43,1 хвилини.

Цікаво, що із Землі можна побачити трохи більше половини поверхні Місяця, 59% якщо бути точним. Це явище називається місячна Лібрація, воно виникає внаслідок того, що Місяць рухається по своїй орбіті з непостійною швидкістю: в перигеї - в найближчій до Землі точці рухається швидше, і повільніше в апогеї - найбільш віддаленій точці місячної орбіти, що дозволяє побачити по 4,5% західного і східного краю темної сторони місяця.

місячні лібрацій

Анімація місячних лібрацій, в результаті яких видно 59 % поверхні нашого супутника. (http://wildwildworld.net.ua/ua/why/chomu-mi-bachimo-tilki-odin-bik-misyacya)

Планетарні характеристики[ред. • ред. код]

·         Радіус = 1738 км

·         Велика піввісь орбіти = 384 400 км

·         Орбітальний період = 27,321 661 діб

·         Ексцентриситет орбіти = 0,0549

·         Нахил орбіти до екватора = 5,16

·         Температура поверхні = від −160° до +120 °C

·         Доба = 708 годин

·         Середня відстань від Землі = 384 400 км (у перигеї — 356 400 км, в апогеї — 406 800 км)[1]

Місяць привертав увагу людей з доісторичних часів. Це другий за яскравістю об'єкт на небосхилі після Сонця. Оскільки Місяць обертається навколо Землі з періодом близько місяця, кут між Землею, Місяцем і Сонцем змінюється; ми спостерігаємо це явище як цикл місячних фаз. Період часу між послідовними новими місяцями становить 29,5 днів (709 годин).

 

 

 

 

 

 

 

Давні римляни називали Місяць Луною (лат. Luna) від індоєвропейського кореняlouksnā — світла, заграва. Звідси грец. λύχνος — світильник.[2] Греки називали супутник ЗемліСеленою (грец. Σελήνη), стародавні єгиптяни — Ях (Іях).

 

 

 

(http://pomi4.blogspot.com/2014/09/blog-post_98.html)

 

З тих пір як людина з'явилася на Землі, Місяць представляла для нього загадку. У давні часи люди поклонялися Місяці, вважаючи її богинею ночі. Сьогодні, однак, ми знаємо набагато більше про те, що вона являє собою насправді. Ми навіть можемо побачити «зворотний», або, як її ще називають, «темну», сторону Місяця на фотографіях, отриманих радянськими та американськими вченими. Чому ж ми не в змозі поглянути на зворотний бік Місяця з Землі?

Справа в тому, що Місяць — це природний супутник Землі, тобто небесне тіло менших. розмірів, ніж наша планета, що обертається навколо неї. Один повний виток Місяця на орбіті навколо Землі становить приблизно 29,5 діб. Чудово, що Місяць обертається навколо своєї осі за той же самий час. Саме тому з Землі нам видно лише одна її сторона. Щоб краще зрозуміти, як це відбувається, спробуйте поставити наступний експеримент. Візьміть яблуко або апельсин і проведіть на ньому лінію, що розділяє його на дві половини. Уявіть собі, що це Місяць. Потім витягніть перед собою стиснутий кулак, який повинен зображувати Землю. Тепер поверніть «Місяць» однією стороною до «Землі». Продовжуючи тримати «Місяць» зверненої до «Землі» однією і тією ж стороною, зробіть її повний оборот навколо «Землі». Ви побачите, що «Місяць» при цьому обернеться навколо своєї осі, а з «Землі» буде як і раніше видно тільки одна її сторона. (http://znayka.org.ua/chomu-my-bachymo-tilky-odnu-storonu-misyatsya.html)

Зворотний бік Місяця — частина місячної поверхні, яку не видно з Землі.

 Загальні відомості[ред. • ред. код]

Період обертання Місяця навколо Землі дорівнює періоду його обертання навколо своєї осі, тому до Землі він звернений завжди однією стороною. Морів, на відміну від видимої сторони, майже немає. Іноді її помилково називають темною стороною Місяця (Dark side of the Moon), але це не так — Сонцем ця сторона освітлюється не менше, ніж видима.

Цікаво, що з Землі можна побачити більше ніж половину місячної поверхні. Оскільки орбіта Місяця довкола Землі еліптична, а не колова, швидкість його орбітального руху змінюється в залежності від того, наскільки близько він знаходиться до нашої планети. Швидкість обертання Місяця довкола своєї осі при цьому залишається постійною. Коли Місяць знаходиться щонайдалі від Землі, його орбітальна швидкість є невеликою, і цього достатньо, щоб швидкість обертання стала більшою. Це дає спостерігачам з землі можливість трохи «підглянути» і побачити зворотну половину. Цей ефект руху Місяця носить назву лібрація і дозволяє побачити до 59% поверхні Місяця із Землі.

Історія досліджень[ред. • ред. код]

В серпні-вересні 1958 року США першими зробили спробу сфотографувати зворотний бік Місяця з близької відстані й відправили в космос перші невеликі зонди Pioneer. На жаль, через несправності ракет-носіїв жоден з літальних апаратів не вийшов на розраховану траєкторію. Але це стало стимулом для С. П. Корольова та його соратників.

4 жовтня 1959 року Радянський Союз здійснив запуск автоматичної міжпланетної станції (АМС) «Луна-3». Приблизно через три доби, 7 жовтня, між 6:30 і 7:10 за московським часом станція виконала фотографування невидимої частини Місяця і передала знімки по телевізійному каналу на Землю. Сигнал з космосу отримували у Сімеїзькій обсерваторії, що знаходиться в Криму.

Для виконання знімків у науково-дослідному інституті телевізійної техніки (Санкт-Петербург) була створена спеціальна фототелевізійна апаратура «Енисей». Місяць знімали на плівку, яка оброблялась на борту автоматично. Для фотографування використовувалась «трофейна» американська кіноплівка шириною в 35 мм, яку отримали з американських розвідувальних аеростатів з фотоапаратурою у 1950-х роках, які були виявлені радянськими військами.

У 1968 році американські астронавти пролетіли над зворотною стороною Місяця на борту космічного корабля Аполлон-8. КомандирФренк Борман, пілот командного модуля Джеймс Ловелл і пілот місячного модуля Вільям Андерс стали першими людьми, які подорожували за межами нижньої навколоземної орбіти.

В місіях на Місяць бере участь також і Японія. Дослідницький апарат Kaguya (SELENE — SELenological and ENgineering Explorer) був запущений на орбіту 14 вересня 2007 року. 10 червня 2009 року він впав на поверхню Місяця й розбився, але маючи на борту два менші супутника Окіна і Оуна (Okina і Ouna), він зробив найдетальніші на той час картигравітаційного поля Місяця.

18 червня 2009 року з космодрому на мисі Канаверал був здійснений запуск ще одного апарату для дослідження Місяця — Lunar Reconnaissance Orbiter (LBO, Місячний орбітальний розвідник). Зонд знаходиться на орбіті на відстані 50 км від поверхні Місяця. Основна задача зонду — збір інформації про топологію Місяця та особливості середовища, для забезпечення подальшого освоєння Місяця і висадки на його поверхні.

Особливості рельєфу та структури[ред. • ред. код]

Карта висот Місяця (червоне — височини, синє — низовини). Ліворуч —видимий бік, праворуч — зворотний
Карта гравітаційного прискорення з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери)

На зворотному боці Місяця значно менше морів, ніж на видимому: там переважає материкова поверхня (світлі височини, всіяні кратерами). Тут є два невеликих моря — Море Москви та Море Мрії — та окремі менші морські ділянки, зокрема, Озеро ЗабуттяОзеро Задоволення таОзеро Самотності. На краях цього боку супутника лежать Море Південне та Море Східне, а його південну частину займає найбільший місячний кратер — басейн Південний полюс — Ейткен, багатий на дрібні морські ділянки. Серед кратерів із офіційною назвою 10 найбільших розташовані саме на цьому боці Місяця[1].

На зворотному боці Місяця більший діапазон висот: там знаходяться і найвища, і найнижча точки поверхні супутника. Найвищою є ділянка на східному краю кратера Енгельгардт (5.4125° пн. ш. 158.6335° зх. д.): її висота — 10,786 км[2]. Найглибша точка (−9,117 км) — дно безіменного 13-кілометрового кратера на дні кратера Антоніаді, що лежить всередині басейну Південний полюс — Ейткен(70.360° пд. ш. 172.4926° зх. д.)[3] (наведені висоти виміряні відносно сфери радіусом 1737,4 км). Таким чином, повний інтервал висот на Місяці складає 19,9 км.

Кора цього боку Місяця товща (за винятком басейну Південний полюс — Ейткен)[4][5]. Відрізняється він і характером гравітаційного поля. На видимій стороні Місяця є зони збільшеної гравітації в формі чітких плям. Вони зумовлені виходами щільних порід і чітко локалізовані. А ось на зворотній стороні зони підвищеної і зменшеної гравітації розкидані у вигляді концентричних кілець по поверхні[6]. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Зворотний_бік_Місяця)

Видимий бік Місяця — місячна півкуля, яка постійно повернена до Землі. Інша (зворотня) півкуля залишається невидимою. Із Землі можна побачити лише одну половину Місяця, оскільки він обертається синхронно: час його оберту довкола своєї осі збігається з часом проходження орбіти довкола Землі.

Лібрації[ред. • ред. код]

Обертання Місяця навколо осі і навколо Землі збігаються не зовсім точно: навколо Землі Місяць обертається зі змінною кутовою швидкістю внаслідок ексцентриситету місячної орбіти (другий закон Кеплера) — поблизу перигея рухається швидше, поблизу апогею повільніше. Однак обертання Місяця навколо власної осі рівномірне. Це дозволяє побачити із Землі західний і східний краї зворотного боку Місяця. Це явище називається оптичною лібрацією по довготі. У зв'язку з нахилом осі обертання Місяця до площини земної орбіти з Землі можна побачити північний і південний краї зворотної сторони Місяця (оптична лібрація по широті). Разом ці явища дозволяють спостерігати близько 59% місячної поверхні.

Також існує фізична лібрація, зумовлена коливанням супутника навколо положення рівноваги в зв'язку зі зміщенням центру тяжіння ядра, а також у зв'язку з дією припливних сил з боку Землі. Ця фізична лібрація має величину 0,02° по довготі з періодом 1 рік і 0,04 ° по широті з періодом 6 років.

Рельєф і поверхня[ред. • ред. код]

Докладніше: Селенографія

До 1959 року, коли вперше був сфотографований зворотний бік, видимий бік Місяця був єдиним предметом вивчення селенографії. Перші його замальовки були зроблені ще в давнину, оскільки деякі деталі поверхні Місяця можна розгледіти й неозброєним оком. Але з винаходом телескопу дослідження Місяця вийшло на новий рівень. У XVII столітті з'явилися детальні карти видимого боку Місяця, а італійський астроном Джованні Річчолі заклав основи сучасної номенклатури деталей його поверхні.

У 1961 році Міжнародним Астрономічним Союзом було прийнято угоду про зміну сторін схід — захід місцями (раніше східним напрямком для Місяця називали той, що є східним на земному небі, а не на самому Місяці).

З землі на Місяці можна побачити різні утворення — моря, кратери, гори і гірські ланцюги, розломи, тріщини.

«Морями» на Місяці називають темні відносно рівні області, вкриті застиглою лавою, на противагу світлим підвищеним нерівним областям — «материкам». Найбільші морські ділянки називаються власне морями (одна — океаном), а менші — озерами, затоками і болотами. На видимому боці значно більше морів, ніж на зворотному (21 море, один океан і 16 озер проти 2 морів та 3 озер), і серед них трапляються значно більші. Можливо, через таку різницю Місяць і повернений до Землі однією стороною (оскільки лава морів значно важча матеріалу материків і притягується до Землі сильніше).

Місячні кратери — це сліди ударів метеоритів. Більшість з них названо на честь видатних науковців, таких як Тихо БрагеМикола Коперник і Клавдій Птолемей, причому імена найвидатніших вчених давнини здебільшого використано саме на видимому боці (оскільки це було ще до початку дослідження зворотного). Найбільший кратер видимого боку Місяця — 300-кілометровий кратер Байї. Втім, басейни деяких морів (тобто кратери, в яких ці моря лежать) значно більші. Найбільші кратери Місяця знаходяться на його зворотному боці (так,басейн Південний полюс — Ейткен більше кратера Байі в 8 разів). На видимій стороні Місяця менше кратерів, ніж на невидимій, але їх все одно багато — 300 000 штук діаметром більше кілометра.

Уздовж «берегів» морів часто розташовані гірські хребти. Місячні гірські хребти здебільшого називаються за іменами земних: АпенніниКавказАльпи.

На обох боках Місяця є гравітаційні аномалії, але якщо на зворотному боці хаотично розкидані, як позитивні, так і негативні аномалії, то на видимій частині є переважно позитивні, вони створюються виходами щільних порід і чітко локалізовані в просторі[1].

За деякими дослідженнями моря видимого боку Місяця значно старші морів зворотного, аж до півмільярда років[2]

Фази Місяця[ред. • ред. код]

Докладніше: Фази Місяця

Зміни освітленості Місяця отримали назву місячних фаз.

Короткочасні місячні явища[ред. • ред. код]

На видимій стороні Місяця з давніх-давен спостерігають різні нетривалі локальні аномалії, не всі з яких може пояснити сучасна наука. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Видимий_бік_Місяця)

 

Краплина, або де ми втрачаємо воду?

1) зображення:

https://www.google.com.ua/search?q=Краплина,+або+«Де+ми+втрачаємо+воду%3F»&client=opera&hs=DxS&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwis5quXvczKAhVHXSwKHW6qA48Q_AUIBygB&biw=1517&bih=700&dpr=0.9

2) відео та презентації:

 

3) текст:

 

Вода, що вживається у помірній кількості, нікому зашкодити не може. (М. Твен)
Вода — краса усієї природи. Вода жива, вона біжить, хвилюється вітром, вона руха-ється і дає життя та рух усьому, що її оточує. (С. Аксаков)
Воді дана чарівна влада стати соком життя на Землі. (Леонардо да Вінчі)
Завдяки своїм хімічним та фізичним властивостям вода займає особливе місце в природі та набуває особливого значення в житті людини.
Вода вкриває більше третини усієї поверхні земної кулі, визначає загальний ви-гляд планети та є колискою усього живого на Землі. Вона входить до складу ре-човин, у ній протікає багато хімічних реакцій.
Згадаймо, що вода бере участь у ґрунтоутворенні. З водою до живих організмів надходять мінеральні речовини, вода забезпечує рух усіх матеріальних та енерге-тичних потоків, навіть регулює температуру тіла тварин.
Вода є середовищем життя для багатьох істот.
Життя людини неможливе без води, адже її тіло на 70 % складається з води, кров — на 90 %, м’язи — на 75 %, навіть у кістках міститься близько 25 % води. Без їжі людина може існувати до 2–3 місяців, а без води не зможе прожити і тижня.
Людина використовує воду у своєму повсякденному житті. З давніх-давен люди оселялись поблизу прісних водойм, утворюючи потім навколо них села і міста. Во-да потрібна людству для гігієни (купання, миття рук, посуду, прибирання тощо), приготування їжі та отримання продуктів харчування, утримування тварин, відпо-чинку тощо. Вода також є дорогою, тобто шляхом пересування або перевезення вантажів. Людина вживає в їжу істот, які мешкають у воді (риба, краби, раки, каль-мари, креветки, восьминоги, мідії тощо).
Вода також має і руйнівну силу. Великої шкоди завдають людству цунамі, селі, снігові лавини та повені. Навіть сильний дощ, сніг або туман можуть призвести до зупинки життя міста.
Снігові лавини — це зсуви снігових мас, які виникають внаслідок того, що сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу.
Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річ-ці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим на-гоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені призводять до людських жертв і завдають великої матеріальної шкоди.
Цунамі (від яп.— велика хвиля, що заливає бухту) — це хвилі, завдовжки біль-ше ніж 500 м, які утворюються в морі або в океані зазвичай внаслідок землетрусів і охоплюють усю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів за годину й зазнає незначних втрат енергії. Хвилі цунамі мо-жуть сягати заввишки 900 м і змивають своєю вагою усе, що опиняється на їхньому шляху.
Найбільшим за останні роки вважають цунамі, що сталося 26.12.2004 у Півден-но-Східній Азії. Тоді постраждали країни Азії (Індонезія — 180 тис. людей, Шрі-Ланка — 31–39 тис. людей, Тайланд — 5 тис. людей та ін.) та Африки (Сомалі). За-гальна кількість людей, що загинули,— 235 тис.
Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10–15 до 75 % об’єму потоку). За складом твердого матеріалу селі поділяють на грязьові, грязекам’яні та водокам’яні.
Селеві потоки мають велику руйнівну силу, завдають шкоди будинкам, сільсь-когосподарським угіддям, а інколи загрожують життю людей.
Цікаві факти про воду.
— Морська вода — дуже поживна субстанція. В 1 см3 такої води міститься 1,5 г білка та інших речовин. Учені вважають, що один лише Атлантичний океан за своєю поживністю оцінюється в 20 тис. врожаїв, які збирають за рік по всій суші.
— У складі мантії Землі води міститься в 10–12 разів більше, ніж у Світовому океані.
— Вода може бути безкоштовною, а може бути і дуже дорогою. Найдорожча у світі вода продається в Лос-Анджелесі. Виробники упаковують дорогоцінну рідину зі збалансованим смаком і значенням ph у пляшки зі стразами «Swarovski». Коштує така вода 90 $ за 1 л.
— За все життя людина випиває близько 35 т води.
— Людина пропускає за рік через себе кількість води, що дорівнює п’ятикратній вазі тіла.
— Вода допомагає знизити ймовірність серцевого нападу. Під час досліджень вчені з’ясували, що ті люди, які п’ють близько шести склянок води на день, менше схильні до ризику серцевого нападу на відміну від тих, хто випиває всього дві склянки.
— За допомогою води можна боротися із зайвою вагою. Вживаючи з напоїв тільки воду, можна різко знизити загальну калорійність раціону.
— В Антарктиді на Землі Вікторії є озеро, вода в якому в 10 разів солоніша за морську. Воно може замерзнути тільки за температури –50 °С.
— Ми можемо пити лише 3 % води від усіх запасів планети — саме стільки в нас запасів прісної води. Але навіть велика частина цих 3 % недоступна, оскільки міститься в льодовиках.
— Якби всі льодовики раптом станули, то рівень Світового океану піднявся б на 64 м і близько 1/8 поверхні суші було б затоплено водою.
— Маса води річок складає приблизно 0,01 % загальної маси прісних вод Землі.
— Під час спраги бізони відчувають воду за 5–7 км.
— Американський тушканчик взагалі не п’є води — йому досить вологи із зер-няток.
— Медузи на 95–98 % складаються з води.
— Деякі рослини дещо витриваліші до нестачі води. Під час одного досліду кактус масою 37 кг не поливали 6 років. За цей час він втратив 11 кг та залишився живим.
— Щоб виростити 1 кг овочів, потрібно 2 т води.
— Без води влітку верблюд може прожити 3 доби, а взимку — 8 діб.
— Верблюд масою 250–300 кг може випити у спеку за один раз 100 літрів води.
— Єдина річка на Землі, яка починається біля екватора і тече в зону помірного клімату,— Ніл. За маловивченими причинами більшість річок течуть у зворотному напрямку.
— Якщо людина втрачає 2 % води від маси свого тіла, то вона відчуває сильну спрагу. Якщо відсотки втраченої води збільшаться до 10, то в людини почнуться галюцинації. Якщо людина втратить 12 % води, вона не зможе відновитися без до-помоги лікаря. Якщо 20 % — людина вмирає.
— Вода не тільки дарує життя, але може і забирати його. 85 % всіх захворювань у світі передається через воду. Щорічно 25 млн людей помирає від цих захво-рювань.
— Досліди доводять, що гаряча вода швидше перетворюється на лід, аніж хо-лодна.
— Забруднені підземні води очищаються протягом декількох тисячоліть. 
— Одна тонна нафти утворює на поверхні води плівку площею 12 км2.
— Саргасове море має найпрозорішу воду.
— В Алжирі є «чорнильне озеро», водою з якого можна писати на папері. Пояс-нюється незвичайне явище тим, що в озеро впадають два потічки: води одного ба-гаті солями заліза, а іншого — гуміновими речовинами. Суміш цих речовин і утво-рює ось такі чорнила.
— За добу з поверхні Світового океану випаровується стільки води, скільки її міститься у руслах усіх рік земної кулі.
— Морська вода замерзає за температури –1,91 °C. Іноді вода замерзає і при плюсовій температурі.
Поблизу села Кергалан в Азербайджані є горюча вода. Від сірника вода спала-хує блакитним полум’ям через наявність у її складі метану.
— У румунському місті Альба Юлія збереглися і нині діючі давньоримські ка-налізаційні системи, вік яких становить 1800 років.
— Сьогодні ми споживаємо ту саму воду, що й динозаври 150 млн років тому.
— За даними ЮНЕСКО, найчистіша вода розташовується у Фінляндії. Усього в дослідженні свіжої природної води брало участь 122 країни.
— У Сенегалі є озеро яскраво-рожевого кольору. Ніби до нього насипали мар-ганцівки. Вода тут настільки солона, що вижити в ній можуть мікроорганізми тільки одного виду — вони і дають таке забарвлення.
— У склянці води міститься близько 8 000 000 000 000 000 000 000 000 (8 септіліонов) молекул
— У найглибшій точці Світового океану (Маріанський жолоб, 11 034 м), кинутій у воду залізній кульці потрібно більше години, щоб досягти океанського дна.
— «Наймертвішою» водоймою є не Мертве море, а озеро Смерті в Сицилії. Рос-лини і тварини, які потрапляють у воду, миттєво вмирають. Із дна озера б’ють два джерела дуже концентрованої кислоти, яка і отруює води тощо.
Велику кількість води людина використовує для своїх потр
еб у побуті. Проте використана вода, як правило, стає забрудненою, вона не піддається спеціальному очищенню і забруднює природні води — річки, озера підземні води тощо.
Забруднення води — це наявність у ній сторонніх домішок, які знижують її якість і цінність. Забруднення води — це основні процеси, які викликають дегра-дацію річок, водосховищ, озерних систем тощо.
Основними джерелами забруднення вод є атмосферні опади, стоки із сільсько-господарських полів, ферм та інших об’єктів, міські й промислові стічні води та водний транспорт. Заводи, фабрики, великі виробництва зливають у водойми заб-руднену воду, що містить багато шкідливих речовин. Свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк, марганець, потрапивши у воду, роблять її токсичною. Також забруд-нення водойм токсичними речовинами техногенного походження часто ускладнює або робить неможливим використання води для питних цілей.
Розрізняють такі види стічних вод:
— промислові стоки (від великих підприємств);
— господарські та побутові стічні води (стоки від громадських будівель, ліка-рень, кухонь, їдалень);
— сільськогосподарські стоки (у великій кількості містять хімічні добрива й отрутохімікати);
— атмосферні стоки (утворюються при стіканні з промислових майданчиків під час танення снігу і дощах).
Види забруднень стічних вод поділяють на три групи:
— мінеральні (пісок, рудні й глинисті включення, розчини мінеральних солей, лугів та кислот тощо);
— рослинні (залишки плодів і клейові речовини тваринного походження);
— біологічні та бактеріальні (це стічні води боєнь, комунального господарства, біофабрик. У своєму складі вони містять мікроорганізми і цвілеві грибки).
Для поверхневих та підземних вод характерні такі види забруднень:
— механічне забруднення (в основному це властивість поверхневих видів заб-руднення. До них належить підвищений вміст механічних домішок);
— хімічне забруднення (характеризується наявністю у воді неорганічних і ор-ганічних речовин нетоксичного і токсичного характеру);
— біологічне і бактеріологічне (у воді присутні патогенні мікроорганізми, гриби і дрібні водорості);
— радіоактивне (у воді присутні радіоактивні речовини);
— теплове (спостерігається при спуску у водойми вод з атомних і теплових електростанцій з підвищеною температурою).
Основним джерелом забруднення водойм є погано очищені стоки комунальних та промислових підприємств. Забруднюючі речовини змінюють склад і властивості води. Це виявляється в зміні її фізичних властивостей. Виникає неприємний запах, присмак, у ній з’являються шкідливі речовини, які або плавають на поверхні во-дойм, або відкладаються на дні.
Основним хімічним забруднювачем водойм є нафта і нафтопродукти. Під час попадання у воду вони створюють на поверхні плівку, на дно осідають важкі ча-стинки. Смак, забарвлення, в’язкість, поверхневий натяг води змінюється, погір-шуються обмінні процеси у воді, знижується вміст кисню, що призводить до заги-белі риби та інших мешканців водойм. Вона набуває токсичних властивостей і стає загрозою для людини і тварин.
Радіоактивними відходами забруднюють атомні електростанції. Радіоактивні речовини у разі потрапляння до води викликають її іонізацію, яка негативно відби-вається на розвитку живих організмів. Живі організми здатні накопичувати велику кількість радіоактивних речовин, і споживання таких організмів людиною є небез-печним для її здоров’я.
Господарсько-побутові стоки призводять до біологічного забруднення води. У світі постійно зростає кількість населення, розширюються старі і виникають нові міста, що веде до збільшення стоків у внутрішні водоймища. Побутові стоки є дже-релом забруднення річок та озер гельмінтами і хвороботворними бактеріями, які можуть викликати кишково-шлункові захворювання (холеру, тиф), захворювання печінки (гепатити), шкіри тощо.
Забруднені води погіршують екологічну ситуацію, призводять до загибелі жи-вих організмів, зменшення кількості питної води.
Охорона водних ресурсів в Україні регулюється Водним кодексом України, введеним у дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року, зако-ном України «Про питну воду та питне водопостачання» з останніми змінами від 16.10.2012, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465 «Про за-твердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами» та іншими нормативними документами.
Захисту води сприяє раціональне використання водних ресурсів, а саме
— більш повне використання і розширене відтворювання ресурсів прісних вод;
— розробка нових технологічних процесів, що дозволяють запобігти забруд-ненню водоймищ і звести до мінімуму споживання свіжої води.
Стічні води піддають різним видам очищення (механічне, біологічне, хімічне). Для цього забудовуються цілі очисні споруди. У них вода проходить крізь кілька фільтрів.
Цікаві факти:
— Під час намилювання рук із крана марно витікає від 15 до 20 л води. Для зменшення подібного марнотратства необхідно частіше закручувати кран, що доз-волить заощаджувати до 70 % води.
— З одного туалетного зливного бачка із зношеними прокладками може витіка-ти до 20 л води кожної години. У сумі за день це 500 л, а за рік 178 тис. л.
— Якщо з крана тече вода струменем завтовшки як сірник, то втрати становлять понад 100 л на добу, і цієї води було б цілком достатньо, щоб прийняти душ трьом-чотирьом членам сім’ї.
— Якщо з крана капає вода (тільки 10 крапель за хвилину), у місяць із нього намарно витікає близько 170 л води, у рік — понад 2 тис. л.
— Отже, як ми можемо допомогти зберегти воду? (Не зливати токсичні речо-вини до каналізації (лаки, фарби тощо), закривати кран, якщо не має потреби у воді, не викидати сміття до водойм тощо.)
Вода стоїть окремо в історії нашої планети. Немає природного тіла, яке могло б з нею порівнятись за впливом на хід основних, найбільш грандіозних, геологічних процесів. (В. Вернадський)
Воду ми починаємо цінувати не раніше того, як висихає колодязь. (Т. Фуллер)
Не скрізь, де є вода, є й жаби, проте де квакають жаби, там є вода. (Й. В. Ґете)
Краплина води дорожча за алмаз. (Д. Менделєєв)
Хоч у світі й немає предмета, який був би слабше та ніжніше за воду, проте вона мо-же зруйнувати найтвердіший предмет. (Лао Цзи)  (http://uchitelska.at.ua/publ/serednja_shkola/prirodoznavstvo_5_klas/urok_45_znachennja_vodi_v_prirodi_vikoristannja_vodi_ljudinoju/85-1-0-846)

 

«Професія» дощового черв’яка.

 

зображення:

https://www.google.com.ua/search?q=«Професія»+дощового+черв’яка.&client=opera&hs=7j7&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwjbkdaCpdrKAhXEEXIKHSUiDeAQsAQIGg&biw=1517&bih=700&dpr=0.9#imgrc=iKOQtS_EZp5QTM%3A

 

відео та презентації: (для 5 класу деякі можна використати лише частково)

 

 

текст:

Професія дощового червяка

Оскільки кількість дощових черв'яків підрахувати неможливо — відомо лише, що вона збільшується навесні й восени і зменшується влітку і взимку — то не можна точно вказати й обсяг роботи, що вони виконують. Втім, американський конгресмен Дж. Мейсон стверджував, що вага дощових черв'яків принаймні вдесятеро перевищує вагу всього людства. Тільки на землях штату Іллінойс за нормальних умов ґрунт містить 600 мільярдів дощових черв'яків, тобто 100 тис. на одного жителя.

Фото дощового черва

Фотографія дощового черва

Слід визнати за цими невтомними трударями два принципових достоїнства. По-перше, дощові черв'яки перетворюють масу рослинних залишків — мертвого листя та інших подібних речовин — на мікроскопічні частини. Гній, наприклад, вони подрібнюють удвоє швидше, ніж це відбувається при бактеріальній дії.      По-друге, черв'яки енергійно проривають у землі мініатюрні канали й галереї, що утворюють мережу капілярів, дренажу і вентиляційну систему у шарі глибиною близько 30 см. По цих каналах дощова вода швидко проникає під ґрунт, забираючи із собою та розчиняючи екскременти дощових черв'яків, що одразу придатні для засвоювання рослинами. Канали ці не тільки полегшують процес розгалуження коренів, а й сприяють вентиляції під ґрунтом, куди потрапляє кисень.  Але ці крихітні трудівники виконують ще й іншу роботу. Вони видають майже в прямому розумінні аналіз ґрунту, і якість цього аналізу не поступається рівню роботи лаборанта.

Досвідчений землероб вміє розшифрувати ці аналізи, спостерігаючи за станом здоров'я, активністю і життєздатністю дощових черв'яків. Якщо, копнувши восени лопатою, він знаходить особини яскраво-червоного кольору, розпухлі і активні, це є ознакою того, що у наступному році він може розраховувати на добрий урожай і що на його землях все гаразд. Якщо, навпаки, дощових черв'яків мало, вони бліді і малорухомі, слід готуватися до неприємностей.   Останнє десятиліття все частіше, як у США так і у країнах Європи, почали штучно розводити дощових черв'яків, що породило нові агротехнічні терміни — "вермикультура" та "вермикомпостування".   Ґрунти нашої Північно-Східної зони Полісся дерново-підзолисті, збіднені на гумус, тому постійно потребують внесення добрив. То ж і постає проблема — як поліпшити якість ґрунту своєї садово-городньої ділянки і збільшити його родючість. Далеко не кожний має можливість забезпечити щорічне внесення органічних добрив. Одним із методів оздоровлення ґрунту є вермикомпостування — накопичення органічних решток рослин і відходів в компостних ямах, куди поселяють дощових черв'яків. Інший спосіб — це закопування восени і навесні у ґрунт на глибину 30 см бур'яну, соломи, листя і інших рослинних відходів. Цим ви досягнете збільшення чисельності дощових черв'яків і зрештою збиратимете кращі врожаї з ділянки. Зберегти чистими, родючими, здоровими наші грунти допоможе оцей непомітіний дощовий черв'як. Бо результати його роботи — не хімічні засоби, а біологічні добрива і засоби знищення хворобоутворюючих бактерій. Отже, допоможе зберегти наше з вами здоров'я і нашу землю.
Джерело: http://shostka-flora.in.ua/publ/zoologija/tvarini/zhittja_doshhovikh_cherv_39_jakiv/7-1-0-46

 

Дощові черви (черв'яки, хробаки), земляні черв'яки, земляні хробаки (лат. Lumbricina) — загальна назва, що об'єднує ряд родин кільчастих черв'яків класу малощетинкових. З точки зору систематики ця група не є таксономічною одиницею, а виділена на підставі особливостей екології і деяких морфофізіологічних властивостей включених в неї родин. Всього відомо біля 1500 видів дощових червів, більшість яких мешкає в тропіках.

Немає сумніву, що навряд чи є ще інші тварини, які зіграли б таку важливу роль в історії світу, як ці низькоорганізовані істоти. Чарлз Дарвін, 1881

Поведінка

Дощові черви живуть в ґрунті в якому рухаються по різному в залежності від його щільності. В м'якій землі хробак загостреним кінцем тіла розсовує часточки ґрунту і протискається між ними напруженням м'язів то звужуючи то розширюючи своє тіло. В щільному ґрунті черв'як проковтує землю і пропускає її крізь кишечник. Пропущений через шлунок ґрунт зліплюється в характерні грудочки, саме їх можна побачити біля виходів черв'якових нір на поверхню. Ходи червів йдуть в глибину не менше ніж на 60—80 см, а в крупних видів — до 8 метрів.

На поверхні дощовий черв'як пересувається повзання. При цьому він спочатку витягує передній кінець тіла і чіпляється щетинками, розташованими на черевній стороні, за нерівності ґрунту, а потім, скорочуючи м'язи, підтягує задній кінець тіла.

Через шкіряне дихання дощових червів мало на піщаних ґрунтах і вони не зустрічаються у болотах. У воді розчинено замало кисню для червів тому вони не живуть у просочених нею ґрунтах, гинуть вони і в сухій землі де шкіра підсихає і дихання припиняється. У теплу і вологу погоду дощові черв'яки тримаються ближче до поверхні. Під час тривалої посухи, а також в холодний період вони заповзають глибоко в землю.

Дощові черви ведуть нічний спосіб життя, вдень виходять на поверхню лише після сильних дощів (звідки й назва), коли починають задихатися через нестачу кисню в насиченому водою ґрунті. Харчуються різними рослинними залишками, гноєм. Вони втягують, зазвичай вночі, у свої нірки листя, стеблини тощо.

Значення та роль в ґрунтоутворенні

Дощові черв'яки відіграють значну роль у процесах ґрунтоутворення. Вперше серед науковців помітив зв'язок між цими тваринами та родючістю ґрунту англійський натураліст 

Гілберт Уайт1789 року. Займався цим питанням і Чарлз Дарвін який у 1831 році опублікував роботу «Про утворення ґрунтового шару» в якій виклав теорію перемішування червами різних шарів землі.

Дощові черви впливають на ґрунт трьома способами. По-перше, вони прокладають в землі ходи, що можуть сягати восьмиметрової глибини, враховуючи кількість червів часом на 1 м² землі припадає до кількох кілометрів подібних ходів які полегшують проникнення повітря та води до кореневої системи рослин. Окрім того ці ходи зменшують щільність землі, що сприяє росту коренів. По-друге, дощові хробаки перемішують різні шари ґрунту виносячи наверх землю з нижніх шарів і затягуючи рештки рослин на глибину. По-третє, земля що пройшла через кишківник червів збагачується біологічно активними мікроорганізмами.

Дощові черв'яки становлять 50-70% всієї біомаси ґрунтових безхребетних. На одному гектарі добре доглянутих лугів або пасовищ загальна їх кількість становить від 1 до 200 мільйонів особин, в середньому близько 20 мільйонів, а вага їх біомаси — від 2 до 5 тон на гектар, що на два порядки перевищує біомасу наземних тварин.

Дощові черви є проміжними господарями легеневих гельмінтів свиней і деяких паразитів птиці.

(https://uk.wikipedia.org/wiki/Дощові_черви)

 

Дощових черв'яків бачили все, але чи багато знають, що це гаранти нашого благополуччя і здоров'я? В умах більшості людей до цих пір існує неосвічені уявлення, що черв'яки гідні лише презирства - їх можна тиснути, знищувати, труїти. У провину це нікому не ставилося, поки не відбулося непоправне. Але про це трохи пізніше.

Дощові (земляні) черви - великі безхребетні грунтові тварини - сапрофагі, що живляться рослинними рештками. У грунтах нашої країни їх налічується близько 97 видів. Пропускаючи через свій кишечник велику масу відмерлих рослинних тканин, сапрофагі їх руйнують, перетравлюють і перемішують із землею. Їм же належить заслуга в переробці компостів, які через деякий час перетворюються в сипучий, пухкий, що складається майже виключно з гранульованих екскрементів черв'яків матеріал. Це - водопрочние, водоємним, гідрофільні структури, які становлять у грунті найбільш цінні форми гумусу і є центрами мікробіологічної активності. Справа в тому, що в кишечнику черв'яків розвиваються процеси полімеризації низькомолекулярних продуктів розпаду органічних речовин і формуються молекули гумінових кислот, що утворюють комплексні сполуки з мінеральними компонентами грунту, перш за все з кальцієм (гумат кальцію). Останні довго зберігаються, роблять грунт структурної, що попереджає вітрову і водну ерозії.

Риючись у землі, хробаки поглинають не тільки перегній, але і бактерії, водорості, гриби з їх суперечками, найпростіші організми тваринного світу і нематод.

Строение земляного червя

Будова земляного хробака

Кількість бактерій у грунті величезна. Один грам підзолистого грунту на цілині містить 300-600 мільйонів, а один грам окультурених чорноземів і сіроземи - до 3 млрд. Загальна жива маса їх на одному гектарі орного шару складає 5-10 т. У гнойових компосту або добре удобреному гноєм грунті кількість мікроорганізмів ще більше. Грунтова мікрофлора та мікрофауна є основним джерелом білкового харчування дощових черв'яків. Вона майже повністю перетравлюється в їх травному каналі і практично відсутнє в копролітах (копрос - випорожнення, лите - камінь). Зате там міститься величезна кількість власної кишкової флори. Грунтова мікрофлора і мікрофлора копролітов - це не пасивна біомаса. Вона містить багато найрізноманітніших ферментів, антибіотиків, амінокислот, вітамінів, інших біологічно активних речовин, які взаємодіють і саморегулюється, знезаражува патогенну мікрофлору. Цьому сприяють не тільки черв'яки, але вони домінують, складаючи 50 - 72% всієї біомаси грунтових безхребетних. На одному гектарі добре доглянутих лугів або пасовищ загальна їх кількість (до хімізації) становило від 1 до 200 млн особин (в середньому близько 20 млн), вага ж біомаси - від 2 до 5 т / га, що майже в 100 разів перевищує біомасу наземних тварин на даній площі.

Грунт - це живий організм, де мікроорганізми закріплюють хімічні елементи у своїх клітинах, тоді як дощові черв'яки (і інші грунтові безхребетні) сприяють виведенню цих елементів з органічної речовини рослин і мікробної біомаси. У цьому круговороті речовин вони виступають як регулятори діяльності мікроорганізмів, як санітари і дезодоратори грунту, яка при цьому збагачується азотом, фосфором, калієм, збалансованими між собою по природного технології. При високій чисельності хробаків в компост вони переробляють його на високоефективне гумусні добриво. У копролітах черв'яків природних популяцій вміст гумусу становить 11 - 15%, а у виведених штучно - до 35%. Таке добриво - «хліб» для рослин. Воно відновлює і підвищує родючість грунту краще, ніж гній, гарантуючи більш вагому прибавку врожаю.

Є у черв'яків і інша специфічна особливість, вельми корисна для сільського господарства. Пов'язана вона з унікальною їх здатністю утворювати, меліоруємих і структурувати грунт, що можна проілюструвати наступними прикладами. За літо популяція з 100 хробаків на одному квадратному метрі прокладає в грунті кілометр ходів, роблячи її пухкої, водо-і повітропроникною. Встановлено, що черв'як за добу пропускає через травний канал кількість землі з органікою, рівне вазі свого тіла. Якщо взяти середню вагу черв'яка в 0,5 г, а кількість їх на 1м 2 - 100 шт. (1 000 000 особин / га), то за добу вони пропустять 50 г на 1 м 2, або 0,5 т / га. Активна діяльність черв'яків триває в середній смузі 200 днів на рік, значить кількість грунту, що пройшла через їх травний канал, виразиться масою в 10 кг / м 2 (100 т / га). Якщо ж щільність популяції черв'яків більше, то відповідно більше і гумусу. Якими сучасними засобами можна створити і перемістити на поля протягом року стільки гумусні добрив? Ніякі інші тварини і навіть агромеліоративна прийоми не можуть повною мірою зрівнятися тут з черв'яками. Це вони, утилізуючи щорічно незліченні кількості органічної біомаси рослин і тварин, створювали найсприятливіші умови для всього живого на землі. В основному їх діяльністю створені колись знамениті наші чорноземи. 
З наведеного видно, що наявність дощових черв'яків є самим природним показником здоров'я і родючості грунту.

Поедание земляных червей угрожает их популяции

Поїдання земляних черв'яків загрожує їх популяції

Розуміння ролі дощових черв'яків у житті біосфери землі визнано зовсім недавно. А до цього їм була оголошена тотальна хімічна війна. Суть цієї війни обумовлена можливістю різкого підвищення врожайності за допомогою хімічних добрив. На кожен кілограм таких добрив, внесених у грунт, стали одержувати по 10 кг зернових. Так було зроблено найнебезпечніший висновок - чим більше мінеральних добрив, тим більше хліба, овочів, кормів, м'яса і молока. Придумали диво-гасло: «Комунізм - це радянська влада плюс електрифікація, плюс хімізація народного господарства». І почалося! Чим менше земля з роками давала прибавки врожаю (у середині вісімдесятих років тільки по 2,5 кг зерна на кожен кілограм внесених хімічних добрив), тим більше потрібно вносити хімічних добрив. Було запропоновано удобрювати поля збезводнені аміаком, аміачною водою, вуглекислим амонієм і іншими шкідливими для грунту хімічними добривами - найсильнішими отрутами для всього живого. Варто зауважити, що лікарі-хірурги використовують 0,25% розчин аміаку для дезінфекції шкіри рук перед операцією. Вже цей слабкий розчин практично моментально губить мікрофлору і робить руки стерильними.

Такий же стерильної стала грунт на полях, оброблених аміаком. А що врожайність? Вона ледве окупає витрати. Положення ускладнилося з початком широкого використання пестицидів. У результаті ми прийшли до руйнування грунту, втрати гумусу, до знищення всього живого в цих, штучно створених зонах лиха.

Понад сто років тому основоположник наукового грунтознавства В. Докучаєв, називаючи чорнозем найбільшою силою і богатирем, попереджав, що цей богатир одного разу може надірватися. На жаль, все так і сталося, як і з іншими грунтами, що знаходяться тривалий час під впливом хімічних добрив, пестицидів і плуга. Країна вповзла в продовольча криза, вийти з якого було вкрай важко, оскільки грунт відновлюється повільно - близько одного сантиметра за сто років.

Порівняно швидко можуть відновити або підвищити родючість землі садівники-любителі та власники присадибних ділянок. Вони сьогодні дають зі своїх невеликих ділянок близько 30% овочів і фруктів. Можуть давати і більше. Для цього потрібно навчитися розводити дощових черв'яків та готувати з їх допомогою гумусні добриво з компостів. А прискорити відтворення родючості отруєних полів можна шляхом реконструкції життя грунтового співтовариства тварин в їх грунтах.

(http://divo-gorod.narod.ru/dozhdevye-chervi-i-biosfera-zemli.htm)

 




Обновлен 11 сен 2017. Создан 05 авг 2014